ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 211/5952/21
провадження № 61-14827св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Луценко Сергій Анатолійович, на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року у складі судді Ткаченко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року у складі колегії суддів Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про визнання протиправною реєстрацію речового права на житлове приміщення, зобов`язання вчинення дій.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що наказом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") від 18 лютого 2014 року № НОК-224/ос він був призначений на посаду начальника відокремленого структурного підрозділу "Вагонне депо Батуринська" ДП "Придніпровська залізниця" з наданням службового житла у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
21 серпня 2014 року на підставі ордеру на службове приміщення площею
67,0 кв. м в окремій квартирі АДРЕСА_1 він набув право користування цим приміщенням та разом зі своєю сім`єю зайняли квартиру і проживають у ній на момент звернення до суду із позовом.
Рішенням Довгинцівської районної у місті ради від 15 квітні 2015 року № 133 вказана квартира виключена зі складу службових.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до балансоутримувача квартири із заявою про передачу виділеної йому квартири у комунальну власність міста, однак отримав відповідь про неможливість виконати вимоги Порядку розпорядження майном АТ "Укрзалізниця" від 22 листопада 2017 року № 1054 із підстав відсутності відповідного рішення АТ "Українська залізниця".
З отриманої відповіді позивачу стало відомо, що виділена йому квартира увійшла до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця" і у 2019 році здійснено реєстрацію іншого речового права, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис № 30211413.
Законодавець не включив житловий фонд до переліку майна залізничного транспорту, яке передається у користування новоствореному акціонерному товариству залізничного транспорту загального користування. Однак одночасна передача у комунальну власність державного житлового фонду у разі злиття підприємства є обов`язковою вимогою Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Іншого правового становища для державного житлового фонду цим законом не передбачено. Передача житлового фонду на баланс у комунальну власність обумовлює безумовну втрату відповідачем права на господарське відання такого майна. Право господарського відання на виділену позивачу квартиру виникло у відповідача внаслідок бездіяльності відповідальних працівників під час формування статутного капіталу
АТ "Укрзалізниця".
Позивач вказує, що спірна квартира не може на законних підставах перебувати у статутному капіталі АТ "Укрзалізниця" на праві господарського відання після реорганізації шляхом злиття. Передача житлового фонду у комунальну власність здійснюється на підставі рішення вищого органу товариства.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною реєстрацію за АТ "Укрзалізниця" іншого речового права на жиле приміщення площею 67,0 кв. м в окремій квартирі АДРЕСА_1, зобов`язавши відповідача виконати пункти 5-9, 11 Порядку розпорядження майном АТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 1054, стосовно передачі жилого приміщення площею 67,0 кв. м в окремій квартирі
АДРЕСА_1 за заявою позивача від 09 листопада 2020 року та вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішення про передачу житлового фонду, у тому числі квартири
АДРЕСА_1, з державної власності до комунальної власності повинно прийматися Кабінетом Міністрів України.
Доказів прийняття Кабінетом Міністрів України вказаного рішення матеріали цивільної справи не містять та позивачем не надано.
Крім того, передача об`єктів, визначених у Законі України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", не є обов`язковим для органів, які уповноважені приймати ці рішення. Водночас, суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функції державних органів для вирішення питання про передачу визначених у законі об`єктів, як і визнавати правомірність чи неправомірність реєстрації за відповідачем вказаного жилого приміщення на праві господарського віддання.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі у якості відповідача.
Крім того, спори, які виникають під час приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, хоча й вирішуються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.
У зв`язку з тим, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне змінити рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у його мотивувальній частині.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
13 жовтня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Луценко С. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 23 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 19 липня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України
(суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).
Суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не взяли до уваги вимоги пункту 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", що суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 369/11046/15-ц (провадження № 61-149св18), про те, що відсутність відповідного рішення органу приватизації щодо відмови у приватизації не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки судом не зроблено висновку щодо порушеного права позивача або щодо відсутності такого порушення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди не врахували висновки щодо ефективності обраного позивачем способу захисту права на приватизацію, викладені у постановах Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі
№ 201/6092/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 760/23067/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 750/13452/19, від 12 травня 2021 року у справі
№ 750/2176/17.
Крім того, судом апеляційної інстанції помилково здійснено посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію житлового фонду" без урахування вимог Порядку розпорядження майном АТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада
2017 року № 1054.
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Луценко С. А., строк на касаційне оскарження рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору
у розмірі 3 632,00 грн за подання касаційної скарги. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У грудні 2023 року справа № 211/5952/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року призначено справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що на підставі ордеру на службове жиле приміщення № 10, виданого 21 серпня 2014 року, ОСОБА_1 як начальнику ВСП "Вагонне депо Батуринська" ДП "Придніпровська залізниця" та членам його сім`ї надано
у користування жиле приміщення за адресою:
АДРЕСА_1 . Ордер виданий на підставі рішення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради від 20 серпня
2014 року № 449 (а. с. 14).
Рішенням виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради
від 15 квітня 2015 року № 133 виключено зі складу службового житла отриману ОСОБА_1 п`ятикімнатну квартиру
АДРЕСА_1
у зв`язку з тим, що відпала потреба у використанні квартири як службової
(а. с. 15).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 травня
2014 року вказана квартира належить ДП "Придніпровська залізниця", форма власності - державна (а. с. 16).
Реєстрацію права господарського відання за АТ "Укрзалізниця" щодо вказаної квартири здійснено 05 лютого 2019 року на підставі передавального акта
від 03 серпня 2015 року, затвердженого Міністерством інфраструктури України, зведеного переліку майна ДП "Придніпровська залізниця", що закріплюється за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання, затвердженого
18 серпня 2015 року Міністерством інфраструктури України, наказом
ПАТ "Українська залізниця" від 01 грудня 2015 року "Про наділення майном регіональної філії "Придніпровська залізниця".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції
у незміненій частині та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
У справі, що переглядається, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі ордеру на службове жиле приміщення № 10, виданого
21 серпня 2014 року ОСОБА_1 як начальнику ВСП "Вагонне депо Батуринська" ДП "Придніпровська залізниця" та членам його сім`ї надано
у користування жиле приміщення за адресою:
АДРЕСА_1 . Ордер виданий на підставі рішення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради від 20 серпня
2014 року № 449. На момент звернення до суду із позовом та розгляду справи судами позивач разом із родиною проживає у спірній квартирі.
Рішенням виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради
від 15 квітня 2015 року № 133 виключено зі складу службового житла квартиру АДРЕСА_1, яка згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 травня 2014 року належала ДП "Придніпровська залізниця" із державною формою власності.
У подальшому на підставі передавального акта, виданого 03 серпня 2015 року та затвердженого Міністерством інфраструктури України 18 серпня 2015 року,
а також на підставі зведеного переліку майна, що закріплюється за
АТ "Укрзалізниця" на праві господарського відання, затвердженого Міністерством інфраструктури України, наказу від 01 грудня 2015 року № 044 "Про наділення майном регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу 05 лютого 2019 року здійснено запис про державну реєстрацію іншого речового права - права господарського відання за АТ "Укрзалізниця".
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною реєстрацію за АТ "Українська залізниця" іншого речового права на жиле приміщення площею 67,0 кв. м в окремій квартирі на АДРЕСА_1, зобов`язавши відповідача виконати пункти 5-9, 11 Порядку розпорядження майном АТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 22 листопада 2017 року № 1054, стосовно передачі жилого приміщення площею 67,0 кв. м в окремій квартирі на АДРЕСА_1 в комунальну власність м. Кривого Рогу за заявою позивача від 09 листопада 2020 року.
В обґрунтування порушення своїх прав та законних інтересів ОСОБА_1 посилався на те, що має намір скористатися правом на приватизацію державного житлового фонду та оформити правовстановлюючі документи на спірну квартиру, проте оскаржувані дії відповідача, зокрема реєстрація за АТ "Українська залізниця" права господарського відання, порушує його право на приватизацію.
Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб