ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/1549/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 16.01.2024
у складі колегії суддів: головуючого судді Демидової А.М., суддів: Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.
та на рішення Господарського суду Київської області
від 21.03.2023 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 224 457,47 грн.
суддя Саванчук С.О.
у справі № 911/1549/22
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції України; 2. Димерської селищної ради
до Димерського комбінату комунальних підприємств
про стягнення заборгованості за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства
ВСТАНОВИВ:
1. Заступник керівника Київської обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України та Димерської селищної ради, звернувся в Господарський суд Київської області з позовом до Димерського комбінату комунальних підприємств про стягнення на користь Димерської селищної ради коштів у сумі 4 287 245,28 грн за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища за засмічення земельних ділянок та забруднення земель державної власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2023 у справі № 911/1549/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Димерського комбінату комунальних підприємств на користь Димерської селищної ради 3 062 787,81 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
3. Не погодившись із вказаним рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Також не погодившись із зазначеним рішенням, Димерський комбінат комунальних підприємств звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 апеляційні скарги залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 23.02.2024 Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 224 457,47 грн.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури у справі № 911/1549/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024.
8. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2024 касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення
1 224 457,47 грн у справі № 911/1549/22 залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує доплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 224 457,47 грн у справі
№ 911/1549/22.
9. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено копію документу (платіжна інструкція № 742 від 26.03.2024), що підтверджує доплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 224 457,47 грн у справі
№ 911/1549/22.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
10. Не погоджуючись з ухваленою постановою в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 224 457,47 грн, заступником керівника Київської обласної прокуратури подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 1 224 457,47 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
11.1 Помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 1 224 457,47 грн шкоди, у зв`язку із відсутністю правових підстав для перевірки земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221855300:11:216:0001, 3221855300:11:169:0955, 3221855300:11:169:0956 та 3221855300:11:169:0957. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2017 у справі № 909/162/17.
11.2 Всупереч вимогам частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України судами попередніх інстанцій не враховано докази, які підтверджують факт засмічення не тільки земельної ділянки з кадастровим номером 3221855300:11:169:0002, а й суміжних земельних ділянок. При цьому, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано стандарт доказування "вірогідності доказів" та не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 17.12.2019 у справі № 915/1456/15, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
12. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
13. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
16. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
16.1 За дорученням Прем`єр-міністра України від 20.04.2021 № 10815/3/1-21, наданим на підставі листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) від 09.04.2021 № 25/1-21/7324-21, згідно з наказом Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекції) від 23.09.2021 № 414 "Про проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів" та направленням на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами Димерського комбінату комунальних підприємств від 24.09.2021 № 97, Державною екологічною інспекцією України здійснена позапланова перевірка сміттєзвалища на земельній ділянці з кадастровим номером 3221855300:11:169:0002 на території смт Димер Вишгородського району. Для проведення перевірки було утворено комісію з проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Димерського комбінату комунальних підприємств у складі 8 державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, 4 з яких є працівниками територіального органу Державної екологічної інспекції України - Державної екологічної інспекції Столичного округу.
16.2 У ході позапланової перевірки, зокрема, виявлено:
- сміттєзвалище на земельній ділянці з кадастровим номером 3221855300:11:169:0002 на території смт Димер Вишгородського району, що знаходиться у власності Вишгородської районної державної адміністрації та на праві постійного користування земельною ділянкою Димерського комбінату комунальних підприємств, не обладнано системами відводу біогазу та фільтрату, що є порушенням ст. 351 Закону України "Про відходи";
- відсутність у Димерського комбінату комунальних підприємств висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи на діяльність із зберігання, видалення та захоронення побутових відходів на земельних ділянках під розміщення сміттєзвалища для захоронення відходів;
- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованого стаціонарного джерела, а саме місця видалення та захоронення відходів на сміттєзвалищі на земельній ділянці із кадастровим номером 3221855300:11:169:0002, здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря";
- загальна площа засмічення земель у межах земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 3221855300:11:169:0002 за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, складає 28 670 кв.м (2,867 га); площа засмічення земель у межах земельної ділянки державної власності за кадастровим номером 3221855300:11:216:0001 за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки під розміщення існуючої діючої геофізичної обсерваторії "Димер", складає 2 830 кв.м (0,283 га); площа засмічення земель у межах земельних ділянок приватної власності з кадастровими номерами 3221855300:11:169:0955 - 7 990 кв.м (0,799 га), 3221855300:11:169:0956 - 12 010 кв.м (1,201 га) за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства складає 20 000 кв.м (2,0 га); площа засмічення земель у межах земельної ділянки невизначеної власності з кадастровим номером 3221855300:11:169:0957 за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства складає 4 160 кв.м (0,416 га).
16.3 За результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено акт від 28.09.2021 № 4.2-19/24. В акті зазначено, що відповідач від підпису, надання пояснень, зауважень та заперечень із питань перевірки відмовився. У зв`язку із цим, Державна екологічна інспекція України надіслала вказаний акт на адресу відповідача поштою.
16.4 Відповідач, після отримання поштою акта від 28.09.2021 № 4.2-19/24, надав позивачу-1 заперечення від 13.10.2021 за № 506 до акта.
16.5 Державна екологічна інспекція України також скерувала цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача претензії від 07.10.2021 №№ 25, 26, 27 та від 11.10.2021 № 31. До вказаних претензій додані розрахунки розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню.
16.6 З метою захисту інтересів держави заступником керівника Київської обласної прокуратури заявлено до стягнення відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача, в розмірі 4 287 245,28 грн, що підтверджується розрахунками збитків, які є додатками до претензій Державної екологічної інспекції України від 07.10.2021 №№ 25, 26, 27 та від 11.10.2021 № 31, що складені за результатами проведення позапланової перевірки.
17. Аргументи скаржника (пункти 11.1, 11.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
18. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової шкоди.
19. У статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
20. Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є:
- протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду,
- шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди,
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та
- вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
21. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
22. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
23. Відповідно до положень частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
24. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).
25. Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
26. Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
27. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі спір стосується відшкодування державі шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ділянок.
28. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.
29. Так, у статті 35 Закону України "Про охорону земель" наведено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, за змістом якої вказані особи зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
30. За змістом частини першої статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
31. Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
32. Згідно частин другої, третьої статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
33. Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.
34. Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища визначено у статті 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до якої (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, належить: а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів; про використання та охорону земель; про поводження з відходами; ґ) пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
35. Згідно статті 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.
36. Органом уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція України.
37. Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
38. Згідно частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставами для здійснення позапланових заходів є:
- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;
- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання;
- звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).