ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14473/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Шегера І. П.,
відповідача - Золотарьова Ю. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська автомобільна корпорація"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тарасенко К. В.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська Автомобільна Корпорація"
до Київської міської ради
про визнання додаткової угоди укладеною,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У грудні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Українська Автомобільна Корпорація" (далі - ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Автомобільна Корпорація", далі - ТОВ "Українська Автомобільна Корпорація") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2021 (далі - договір оренди земельної ділянки від 28.12.2021) укладеною в редакції, викладеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.
На обґрунтування позову позивач посилався на те, що рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (далі - рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490) установлено ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у розмірі 0 відсотків у період із 01.03.2022 по 31.05.2022, однак відповідач відмовляється внести відповідні зміни до укладеного із позивачем договору оренди землі щодо розміру орендної плати у зазначений період.
1.2. Київська міська рада у відзиві на позов заперечила проти його задоволення, посилаючись, зокрема на те, що вона не приймала рішень про внесення змін до спірного договору оренди; рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 не містить обов`язку переглядати орендні ставки у договорах оренди землі та вносити відповідні зміни до них; позивач не довів порушення свого права у наведеному випадку.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 (суддя Літвінова М. Є.) позов задоволено та визнано укладеною між ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" та Київською міською радою додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2021 щодо земельної ділянки загальною площею 0,0639 га, розташованої у Голосіївському р-ні м. Києва на Чапаєвському шосе 98, кадастровий номер 8000000000:90:119:0019, у редакції, викладеній в пункті 2 резолютивної частини рішення.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи того, що на підставі рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 відбулась зміна ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, при цьому позивач дотримався порядку, визначеного чинним законодавством України щодо внесення змін до договору; у наведеному випадку порушені права позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди та він встановлюється саме в договорі, а тому, за висновком суду, наявні підстави для внесення змін до договору в частині розміру ставки орендної плати у період із 01.03.2022 по 31.05.2022.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тарасенко К. В.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові. Здійснено розподіл судових витрат.
Апеляційний господарський суд, відмовляючи у позові, виходив із того, що рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов`язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду; у спірному договорі такої підстави не передбачено.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. ТОВ "Українська Автомобільна Корпорація" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у цій справі залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статті 30 Закону України "Про оренду землі" в сукупності зі статтями 632, 651 Цивільного кодексу України при вирішення судами спорів про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині орендної плати, наведені в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 904/3262/19, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19. Скаржник наголошував на наявності правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у зв`язку зі зміною ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у період із 01.03.2022 по 31.05.2022 на підставі рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490.
3.2. Від Київської міської ради відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 28.12.2021 між ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" (орендар) і Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки на новий строк (яким було викладено договір оренди земельної ділянки у новій редакції), за умовами якого орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 17.09.2009 № 240/2309, від 21.10.2021 № 3072/3113 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі. Об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішень Київської міської ради від 17.09.2009 № 240/2309, від 21.10.2021 № 3072/3113 та договору є земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:90:119:0019, площею 0,0639 га, яка розташована у Голосіївському районі м. Києва на Чапаєвському шосе, 98 (пункти 1.1, 2.1)
Згідно з пунктами 3.1, 4.2 цього договору його укладено строком на 10 років. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 12 % від її нормативної грошової оцінки.
У пункті 4.3 договору передбачено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття рішення Київською міською радою про внесення змін до цього договору і укладення договору про внесення відповідних змін до цього договору та з урахуванням пункту 4.4 договору.
Відповідно до пункту 4.4 договору розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше ніж один раз у рік.
Всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку (пункт 11.1 договору).
13.09.2022 Київська міська рада прийняла рішення № 5449/5490 "Про внесення змін до рішення Київради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", яким пункт 19.13 доповнено таким абзацом: "Установити, що з 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка" (пункт 1.3).
У зв`язку з цим, 20.10.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 148/14, в якому просив укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2021, зокрема в частині внесення змін щодо розміру орендної плати на період із 01.03.2022 по 31.05.2022 за земельну ділянку в розмірі 0 відсотка від її нормативної грошової оцінки; до вказаного листа позивач долучив підписаний ним проєкт додаткової угоди.
У відповідь на зазначений лист Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 12.11.2022 № 05716-13748 повідомив, що пропозиція про підписання додаткової угоди не може бути задоволена, пославшись на те, що рішення Київської міської ради не містять обов`язку внесення відповідних змін до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, а також було наголошено на необхідності нотаріального посвідчення зазначеної додаткової угоди.
Наведені обставини стали підставою для звернення ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" до суду з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.
4.3. Як установили суди та свідчать матеріали справи, предметом спору у цій справі є наявність/відсутність підстав для визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі у зв`язку зі зміною ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у період із 01.03.2022 по 31.05.2022 на підставі рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490.
4.4. Місцевий господарський суд позов задовольнив, визнав укладеною між сторонами у справі додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2021 та виклав її редакцію в резолютивній частині судового рішення.
4.5. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у позові.
4.6. Проте колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та при цьому виходить із такого.
4.7. За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
4.8. Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, Верховний Суд з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги та врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/14086/22, зареєстрованій в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16.02.2024, тобто після подання касаційної скарги (13.02.2024) у цій справі, щодо застосування запроваджених під час дії правового режиму воєнного стану спеціальних норм, якими врегульовано тимчасове звільнення орендарів відповідних земельних ділянок (у тому числі позивача) від сплати орендної плати за землю, зокрема абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364, яка набрала чинності з 25.12.2022 (далі - Постанова № 1364) та положень Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (набрав чинності з 27.12.2022) (далі - Перелік № 309), оскільки вони (висновки) прийняті у подібних правовідносинах (у спорі про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі у зв`язку зі зміною ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у період із 01.03.2022 по 31.05.2022 на підставі рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490).
4.9. У частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону (схожий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
При цьому, правові висновки щодо застосування статті 30 Закону України "Про оренду землі" в сукупності із статтями 632, 651 Цивільного кодексу України при вирішення судами спорів про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині орендної плати наведені в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 904/3262/19, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, на які також посилається скаржник у касаційній скарзі.
4.10. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).