ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/15194/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників:
скаржників - ОСОБА_2, ОСОБА_1 - адвоката Деяка Я. М.,
розпорядника майна ТОВ "Орізон" - арбітражного керуючого Севастьянова Є.В. (в режимі відеконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 16.01.2024
у складі колегії суддів: Остапенка О. М.(головуючого), Сотнікова С. В., Копитової О. С.
та на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2
у складі судді: Чеберяка П. П.
у справі № 910/15194/20
за заявою Фізичної особи-підприємця Ганчук Григорія Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон"
про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон" за заявою Фізичної особи-підприємця Ганчук Григорія Володимировича.
2. 11.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 27 597 500,00 грн.
3. 11.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 1 997 250,00 грн.
4. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2021, зокрема, визнано кредитором у справі № 910/15194/20 по відношенню до боржника: ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 27 601 704,00 грн., ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 2 001 454,00 грн.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/15194/20 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 (в оскаржуваній частині) у справі №910/15194/20 залишено без змін.
6. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 по справі № 910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "Універсал Банк" залишено без змін; ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 по справі № 910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасовано; справу № 910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
7. 07.11.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла уточнена заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника.
8. 02.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла уточнена заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника.
9. 19.04.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли доповнення до уточненої заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника.
10. 19.05.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла уточнена заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
11. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням уточнень, на суму 1 997 250,00 грн, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням уточнень, на суму 24 328 346,10 грн.
12. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
13. Крім того, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 залишено без змін.
Рух касаційної скарги
15. 08.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу господарського суду м. Києва від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 у справі № 910/15194/20, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/15194/20 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. (головуючого) Погребняка В. Я., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024.
17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2024 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
18. ОСОБА_1 усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
19. Ухвалою Суду від 18.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/15194/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 у справі № 910/15194/20 та призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 16.04.2024 року о 10:15.
20. 14.02.2024 ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу господарського суду м. Києва від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 у справі № 910/15194/20, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
21. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 у справі № 910/15194/20 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. (головуючого) Погребняка В. Я., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.02.2024.
22. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2024 касаційну скаргу скаржника залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
23. ОСОБА_2 усунула недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.
24. Ухвалою Суду від 25.03.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 910/15194/20 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2023, в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 ; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2023 у справі № 910/15194/20 та призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на 16.04.2024 року о 10:15.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
25. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 16.01.2024 та ухвалу суду першої інстанції від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 у цій справі та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 1 997 250,00 грн.
26. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 полягають у наступному.
26.1. Пункт 4 Договору позики (укладений між боржником і ОСОБА_1 ) в тій його частині, у якій він містить відомості про отримання позичальником грошей до підписання договору є розпискою. Ці положення договору свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №916/667/18 (провадження №12-145гс19) та постанові Верховного Суду від 22.12.2022 року у справі №757/19063/20-ц (провадження №61-10027св22).
26.2. Ні встановлення судом факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались, що також проігноровано судами попередніх інстанцій.
26.3. Згідно практики Верховного Суду, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 922/2383/16 Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22, подібність правовідносин не зводиться виключно до суб`єктного складу учасників таких правовідносин як це зазначає апеляційний суд в оскаржуваній постанові, а насамперед вказує на предмет правового регулювання та умови застосування правових норм.
26.4. Факт передачі грошових коштів ОСОБА_1 боржнику - ТОВ "Орізон" підтверджується наведеною практикою Верховного Суду та доказами, яким не надано належної правової оцінки судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, зокрема розпискою про передачу коштів від 10.01.2012 року (пункт 4 Договору позики від 10 січня 2012 року), Договором від 23.06.2022 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Орізон", документами бухгалтерської та фінансової звітності (баланси, звіти про фінансові результати та додаткові розшифровки окремих статей балансів), матеріалами інвентаризації проведеної в рамках справи про банкрутство ТОВ "Орізон" (акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 09.01.2021 року), що у сукупності доводить виникнення у ОСОБА_1 як у кредитора грошових вимог до боржника.
27. Також не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій остання просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 16.01.2024 та ухвалу суду першої інстанції від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 у цій справі та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання кредитором боржника на суму 24 328 346,10 грн, з яких: 23 676 278,10 грн - сума основного боргу, 652 067,98 грн - 3 % річних.
28. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 полягають у наступному.
28.1. Обґрунтування виникнення грошових зобов`язань ТОВ "Орізон" перед ОСОБА_2 на підставі договору поруки та статті 528 ЦК України (виконання обов`язку боржника іншою особою) при збереженні первісних обставин, а саме відносин договору позики, є ніщо іншим як доповненням підстав заяви ОСОБА_2 із грошовими вимогами до боржника новими обставинами, та не можуть кваліфікуватися як зміна підстав такої заяви, що не було враховано судом апеляційної інстанції, відтак Північний апеляційний господарський суд у мотивувальні частині постанови від 16.01.2024 дійшов помилкового висновку, що "уточнена заява ОСОБА_2 не підлягає розгляду та дослідженню судом на предмет її обґрунтованості до доведеності належними та допустимими доказами, оскільки зміна підстав кредиторських вимог при новому розгляді справи суперечить положенням ГПК України".
28.2. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №916/1029/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
28.3. Заява про зміну підстав кредиторських вимог, подана всупереч норм процесуального права, зокрема й вимог частини четвертої статті 46 ГГІК України, є підставою для повернення такої заяви без розгляду. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 17.02.2023 у справі №902/560/20 (902/301/21), постанові від 23.11.2022 у справі №352/1331/20 та від 25.05.2022 року у справі № 753/1908/15-ц. Однак, судами попередніх інстанцій не було повернуто без розгляду уточнену заяву ОСОБА_2 із грошовими вимогами до боржника від 01.02.2023, що свідчить про прийняття її до розгляду саме як уточнену заяву.
28.4. Із наявних у матеріалах справи доказів (копій заяв на переказ готівки, копій меморіальних ордерів та наданих AT "Універсал банк" розрахунків), чітко підтверджуються обставини сплати особисто ОСОБА_2 в інтересах Боржника грошових коштів у сумі 843 322,46 доларів США. Водночас суди попередніх інстанцій не визначили правову кваліфікацію правовідносинам між боржником і ОСОБА_2 .
29. У судовому засіданні 16.04.2024 представник скаржників підтримав касаційні скарги з підстав, викладених у касаційних скаргах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
30. Акціонерним товариством "Універсал Банк" подано відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в яких останнє просить залишити зазначені касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
31. У судовому засіданні 16.04.2024 розпорядник майна боржника підтримав касаційну скаргу ОСОБА_2, щодо касаційної скарги ОСОБА_1 покладався на розсуд суду.
Розгляд клопотань Верховним Судом
32. 16.04.2024 до початку судового засідання від представника Акціонерного товариства "Універсал Банк" - адвоката Приходько Л.А. до Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційних скарги на іншу дату у зв`язку з хворобою дитини. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин представник АТ "Універсал Банк" не долучає.
33. У судовому засіданні 16.04.2024 представник скаржника щодо вказаного клопотання заперечив, розпорядник майна покладався на розсуд суду.
34. Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання дійшла наступних висновків.
35. Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
36. Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
37. Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
38. Провадження за вказаними касаційними скаргами у цій справі відкрито ухвалами Верховного Суду від 18.03.2024 та 25.03.2024 відповідно.
39. При цьому, сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді касаційної інстанції.
40. З наведеного убачається, що Акціонерне товариство "Універсал Банк" мало достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.
41. Також, зі місту ухвал Суду від 18.03.2024 та 25.03.2024, якими було відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
42. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
43. Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
44. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційну скаргу в судовому засіданні 16.04.2024 за відсутності уповноваженого представника Акціонерне товариство "Універсал Банк". Відсутність представника Акціонерне товариство "Універсал Банк" в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційних скарг та не повинна заважати здійсненню правосуддя.
Позиція Верховного Суду
45. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
46. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
47. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
48. За частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
49. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
50. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляд їх заяв судом урегульовано нормами статті 45 КУзПБ.
51. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
52. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15194/20 про банкрутство ТОВ "Орізон".
53. Відповідне оголошення про відкриття відносно ТОВ "Орізон" провадження у справі про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 11.11.2020 року за №65455.
54. Після публікації вказаного оголошення 11.12.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 27 597 500,00 грн та заява ОСОБА_1 на суму 1 997 250,00 грн.
55. В обґрунтування заявлених грошових вимог ОСОБА_2 посилається на укладений між нею та боржником Договір позики від 25.12.2007 та рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20, згідно якого з ТОВ "Орізон" на її користь стягнуто 27 597 500,00 грн.
56. ОСОБА_1, в свою чергу, у заяві посилається на укладений між ним та боржником Договір позики від 10.01.2012 та рішення Бородянського районного суду Київської області від 09.09.2020 у справі №939/936/20, відповідно до якого з ТОВ "Орізон" на його користь стягнуто 1 997 250,00 грн.
57. За наслідками розгляду поданих суду заяв ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/15194/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року, визнано кредиторами ТОВ "Орізон" зокрема, ОСОБА_2 на суму 27 601 704,00 грн., а також ОСОБА_1 на суму 2 001 454,00 грн.
58. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року у справі №910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
59. Отже предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяв ОСОБА_1, ОСОБА_2, з урахуванням уточнень, з грошовими вимогами до боржника.
60. Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою заявою із грошовими вимогами до боржника, в якій, у зв`язку зі скасуванням рішення суду про стягнення заборгованості та визнанням недійсним договору позики, на підставі яких було заявлено первісні грошові вимоги, просив суд визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 1 997 250,00 грн. на підставі ст. 216 та ч.1 ст.1212 ЦК України.
61. ОСОБА_2 також звернулась до місцевого господарського суду з уточненими заявами про визнання грошових вимог, в яких у підсумку просила визнати її кредитором на суму 24 328 346,10 грн., з яких: 23 676 278,10 грн. - сума основного боргу, 652 067,98 грн. - 3 % річних. Підставами уточнених заяв стала наявність між ОСОБА_2 та боржником правовідносин за договором поруки №BL742-П від 26.12.2007, за яким ОСОБА_2, як поручитель, зобов`язалась перед АТ "Універсал Банк", як кредитором, відповідати за невиконання ТОВ "Орізон", як боржником, усіх його зобов`язань, що виникли з додаткової угоди №BL742-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007. За твердженням ОСОБА_2, наявні у справі докази свідчать про сплату нею від власного імені в інтересах ТОВ "Орізон" грошових коштів у сумі 843 322,46 доларів США на користь АТ "Універсал Банк", як наслідок до неї, як поручителя, перейшли права кредитора ТОВ "Орізон".Також кредитором зазначено про те, що за умови кваліфікації судом грошових вимог ОСОБА_2 до боржника як таких, що виникають не з відносин поруки, наявні обставини для визнання її кредитором як особи, яка задовольнила вимогу кредитора без згоди боржника (стаття 528 ЦК України). У доповненнях до уточненої заяви ОСОБА_2, посилаючись на скасування рішення суду про стягнення заборгованості та визнанням недійсним договору позики, на підставі яких було заявлено первісні грошові вимоги, просила суд визнати її грошові вимоги до боржника на підставі ст. 216 та ч.1 ст.1212 ЦК України.
62. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
63. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
64. Водночас, згідно частини 4 статті 46 ГПК України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
65. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
66. Як було зазначено вище, після подання 11.12.2020 заяв кредиторів з грошовим вимогами до боржника та проведення 20.01.2021 господарським судом першої інстанції попереднього засідання у справі №910/15194/20 змінились фактичні обставини справи, а саме: скасовано рішення суду про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_1 та визнано недійсним договір позики, згідно якого останнім було заявлено первісні грошові вимоги; тому суд першої інстанції дійшов висновку, що уточнення (зміна) підстав кредиторських вимог ОСОБА_1 в даному випадку відповідає вимогам ГПК України, оскільки це необхідно для захисту їх прав як кредиторів боржника, а відповідні підстави випливають із правовідносин позики.
67. Як було зазначено вище, після подання 11.12.2020 ОСОБА_2 заяви з грошовим вимогами до боржника та проведення 20.01.2021 господарським судом першої інстанції попереднього засідання у справі №910/15194/20 змінились фактичні обставини справи, а саме: скасовано рішення суду про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2 та визнано недійсним договір позики, згідно якого останньою було заявлено первісні грошові вимоги, а тому суд першої інстанції в даному випадку дійшов висновку, що уточнення (зміна) підстав кредиторських вимог ОСОБА_2, які викладені у вищенаведених доповненнях до уточненої заяви ОСОБА_2, поданих суду 19.04.2023 року, відповідає вимогам ГПК України, оскільки це необхідно для захисту її прав як кредитора боржника, а відповідні підстави випливають із правовідносин позики.
68. Відповідно до положень статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
69. Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.
70. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
71. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.
72. Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
73. Правило статті 216 Цивільного кодексу України застосовується виключно до сторін правочину.
74. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
75. Згідно п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
76. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17 зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".
77. Системне тлумачення абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України та п.1 ч. 3 ст.1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №396/29/17 та від 09.09.2021 року у справі №925/1276/19).
78. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
79. Так, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії Верховний Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);