ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/1169/20
адміністративне провадження № К/9901/2898/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №380/1169/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (головуючий суддя Гулик А.Г.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Нос С.П., суддів - Кухтей Р.В., Онишкевич Т.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення 27 липня 2018 року компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки загальним терміном 56 днів;
- стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки загальним терміном 56 днів у сумі 16535 грн 68 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки із розрахунку 357 грн 07 коп. в день з 26 січня 2019 року до дня фактичного розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що відповідач протиправно не виплатив при звільненні компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
3. Переконував, що разом зі стягненням грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення 27 липня 2018 року компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки загальним терміном 56 днів;
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки загальним терміном 56 днів з урахуванням винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" від 15 січня 2004 року №44;
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки із розрахунку 357 грн 07 коп. в день з 26 січня 2019 року по день фактичного розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" від 15 січня 2004 року №44.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Так, суди попередніх інстанцій установили, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач протиправно не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2015 по 2018 роки.
6. З`ясували, що відповідач нарахував та виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 8543 грн 03 коп., що підтверджується розрахунковим листом від 28 липня 2020 року №644 та архівною відомістю від 28 липня 2020 року №646.
7. З огляду на викладене вирішили, що позовна вимога про стягнення із відповідача на користь позивача компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки загальним терміном 56 днів у сумі 16535 грн 68 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 не підлягає задоволенню.
8. Суди зазначили, що позивач у цій частині оспорює ту обставину, що при розрахунку компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідач не включив винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, що ним не оспорюється, оскільки така, на його думку, не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
9. Тобто, спірним є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а саме урахування винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
10. Суди установили, що винагорода за участь в АТО, установлена підзаконним правовим актом, виплачувалася позивачу щомісяця до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний (систематичний) характер.
11. З огляду на викладене констатували, що оскільки винагороду за участь в АТО позивач отримував щомісячно під час проходження служби і така входила до складу грошового забезпечення, то така повинна включатися до розрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
12. З огляду на викладене, суди дійшли висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки загальним терміном 56 днів з урахуванням винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" від 15 січня 2004 року №44.
13. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні суди зазначили, що відповідач не провів повного нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку, а тому уважали, що необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку.
14. Суди установили, що розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням: травень та червень місяці 2018 року становить 21781 грн 54 коп. (12923 грн 03 коп. + 8858 грн 51 коп.).
15. Для обчислення середнього заробітку з 27 липня 2018 року (день виключення зі списків частини) до 25 січня 2019 року (день фактичного розрахунку та виплати компенсації за неотримане речове майно) необхідно застосовувати показник 357 грн 07 коп. в день (21781 грн 54 коп./61 день).
16. Суди попередніх інстанцій зазначили, що указані обставини установлені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі №1.380.2019.001938, а тому є преюдиційними при розгляді цієї справи у відповідності до статті 78 КАС України.
17. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що згідно з пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
18. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки із розрахунку 357 грн 07 коп. в день з 26 січня 2019 року по день фактичного розрахунку із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" від 15 січня 2004 року №44.
Короткий зміст касаційної скарги
19. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями у січні 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до касаційного суду зі скаргою, у якій просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
20. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
21. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №524/1714/16-а, №806/2473/18, №761/9584/15-ц.
22. Указує, що винагорода за участь в АТО/ООС не входить до складу грошового забезпечення, а тому вважає, що правильно розрахував розмір компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, яка була виплачена позивачу.
23. Переконує, що розмір середньоденного грошового забезпечення позивача, відповідно до довідки від 28 липня 2020 року №643 складає 276 грн 16 коп., а грошове забезпечення за останні два місяці, що передували звільненню складає 8423 грн 03 коп. за кожен місяць.
24. Звертає увагу на те, що виплата грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не передбачена в структурі грошового забезпечення військовослужбовців, а тому не є виплатою у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження служби.
25. З огляду на викладене уважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
26. Зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не ураховано розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було установлено наявність заборгованості та дії відповідача щодо її виплати.
27. З огляду на викладене уважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Позиція інших учасників справи
28. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
29. 25 січня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
30. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2021 року для розгляду справи №380/1169/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
31. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №380/1169/20 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
32. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
33. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про зупинення провадження у справі №380/1169/20 повернуто без розгляду.
34. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №380/1169/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
35. ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, виданого 26 лютого 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_3 .
36. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27 червня 2018 року №340-ОС "По особовому складу" позивача звільнено з військової служби за пунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
37. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27 липня 2018 року №382-ОС "По особовому складу" старшину позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення та зараховано на службу у військовому оперативному резерві першої черги.
38. Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 15 липня 2019 року, у якому просив, зокрема, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки терміном 56 днів.
39. Відповідач листом від 26 липня 2019 року №14/6253 повідомив представника позивача про те, що під час особливого періоду військовослужбовцям додаткові відпустки як учасникам бойових дій не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено.
40. Уважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати на день звільнення компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
41. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Верховний Суд зауважує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у цій справі не оскаржуються у частині визначення права ОСОБА_1 на компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2015-2018 роки із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій частині.
43. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
Щодо складу грошового забезпечення ОСОБА_1 .
44. Спірним питанням є склад грошового забезпечення позивача [зокрема включення до нього винагороди за участь в АТО/ООС], з якого розраховується грошова компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.
45. Так, положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
47. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
48. Згідно зі статтею 40 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
49. Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
50. Частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.