ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/2299/23
адміністративне провадження № К/990/6286/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 (суддя Сидор Н.Т.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 (колегія суддів у складі головуючого судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А.)
у справі №380/2299/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ УПФУ у Львівській області), у якому просив:
- визнати протиправною діяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо припинення довічної пенсії за вислугу років розміром 90% грошового забезпечення за пенсійною справою №1303006794 (МВС) від 28.12.2010 та повторне призначення довічної пенсії за вислугу років розміром 70% грошового забезпечення за пенсійною справою №1314015943 (НГУ) від 27.10.2016;
- зобов`язати ГУПФУ у Львівській області відновити ОСОБА_1 виплату довічної пенсії за вислугу років розміром 90% грошового забезпечення за пенсійною справою №1303006794 (МВС) від 28.12.2010 та провести перерахунки зазначеної пенсії у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами.
2. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 31.08.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024, позов залишив без розгляду.
3. Не погодившись з ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку і просив скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. ОСОБА_1 є пенсіонером, з 28.12.2010 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення.
5. 30.05.2017 від Головного Управління Національної гвардії України надійшов пакет документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII з урахуванням додаткової вислуги років.
6. ГУ ПФУ у Львівській області відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII проведено розрахунок пенсії за вислугу років з урахуванням додаткової вислуги років, яку обчислено з 27.10.2016 в розмірі 70 відсотків суми грошового забезпечення.
7. ОСОБА_1 14.06.2018 звернувся на Урядову гарячу лінію зі скаргою від 11.06.2018 №2838/Г-20 на неправомірне здійснення відповідачем перерахунку пенсії.
8. Відповідач листом від 27.06.2018 №2888/Г-92/07.05.06 повідомив ОСОБА_1, що виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII припинено з 26.10.2016 на підставі його заяви від 30.05.2017 та пакету документів для призначення (перерахунку) пенсії за вислугу років, переданих на адресу відповідача Головним Управлінням Національної гвардії України та ним вже надавалось роз`яснення з цього питання листом 21.05.2018.
9. Не отримавши позитивну відповідь щодо виплати довічної пенсії за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення та проведення перерахунку зазначеної пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
10. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.02.2023 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом, ухвалив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
11. Після відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу в п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
12. На виконання вимог ухвали суду від 23.08.2023 у справі №380/2299/23 позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якому він вказує, що з моменту отримання повідомлення про безпідставне повторне призначення довічної пенсії за вислугу років, та, як наслідок, в подальшому звернення його соціальних гарантій, до цього часу позивач неодноразово звертався до уповноважених державних установа, організацій, органів влади про поновлення його прав. За результатами розгляду таких звернень отримував відповіді, що зазначені питання розглядаються. Наведене вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду із цим позовом. Крім того позивач покликається на повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, внаслідок чого він вибув в межах України для захисту Держави в зону бойових дій.
IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду обставини, зокрема щодо звернення до посадових осіб та державних органів (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України тощо) не є тими обставинами, які об`єктивно унеможливлювали звернення до суду із цим позовом в межах встановленого строку.
14. Суди дійшли висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не стосується отримання довідки про розмір грошового забезпечення для здійснення подальшого перерахунку пенсії позивача, та не є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Позовні вимоги в межах цієї адміністративної справи спрямовані на відновлення виплати пенсії за вислугу років в розмірі 90% після її зменшення до 70 % суми грошового забезпечення.
15. Суди вважають недоречним посилання позивача на положення статті 51 Закону № 2262-XII, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо перерахунку пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом та відсутня зміна розміру грошового забезпечення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
17. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суди, вирішуючи питання поновлення строку звернення до суду, не врахували висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №676/1557/16-ц, від 08.11.2019 у справі №815/1226/18, Верховним Судом у постановах від 30.10.2018 у справі №493/1867/17, від 18.01.2023 у справі №160/6211/21 щодо: незастосування положень статей 99, 100 КАС України до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплат раніше призначених (нарахованих) пенсій; неврахування, в порушення вимог статті 90 КАС України, поважності причин пропуску строку звернення до суду, зокрема, що позивач неодноразово звертався до Пенсійного фонду України з проханням надати відповідь стосовно перерахування йому пенсії та неотримання ним відповідей від відповідача унеможливлювало з`ясувати складові його пенсії і позбавило можливості своєчасно звернутися до суду із цим позовом, мобілізації позивача для захисту держави від російських окупантів; застосування строків, визначених, зокрема, статтею 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
18. Скаржник доводить, що не проведення йому виплати пенсії відбулося з вини держави в особі відповідача і поновлення йому виплати пенсії має проводитись без обмеження будь-яким строком.
19. Скаржник вважає, що наявні підстави для відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.12.2015 у справі №21-5653а15, від 12.04.2016 у справі №462/9427/13-а, від 08.06.2016 у справі №505/2135/14-а, від 11.10.2016 у справі №404/4541/15-а.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.
21. Частиною четвертою статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
23. Положення статті 2, частини четвертої статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2024 не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.
25. В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
26. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
27. Конституція України містить не тільки норми прямої дії, але й принципи та цінності, а суд має, насамперед, захищати конституційні права та свободи особи; у разі виникнення ситуації, за якої потрібно обрати пріоритет (вузька інтерпретація норми, що призводить до одного результату, або розширене тлумачення, що тягне за собою більш ефективний захист конституційних прав і свобод та узгоджується повною мірою з положеннями Конституції та законів України) - варто робити вибір на користь останнього з дотриманням балансу суспільних та приватних інтересів.
28. Частиною третьою статті 25 Конституції України регламентовано, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
29. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
30. Пенсії відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
31. Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.