ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2024 року
м. Київ
справа №240/14999/22
адміністративне провадження № К/990/10181/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року (колегія у складі суддів Капустинського М.М., Сапальової Т.В., Ватаманюка Р.В.)
у справі № 240/14999/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області; відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ);
- зобов`язати відповідача нарахувати з 01.07.2022 та виплатити щомісячну доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, відповідно до зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання проживає у населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача.
3. Верховною Радою України 28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796 шляхом виключення статей 31, 37, 39, 45.
4. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У зв`язку з цим позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ.
5. Відповідач листом повідомив позивача, що Закон України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 987-VIII) є чинним, не визнавався таким, що не відповідає Конституції України, а тому починаючи з 01.01.2016 стаття 39 Закону № 796-XII діє в редакції Закону № 987-VIII, яка передбачає встановлення доплати виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження. Позивач до цієї категорії осіб не належить.
6. Позивач вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною звернувся до суду.
ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
7. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що у зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновила дію редакція ст. 39 Закону № 796-XII, яка була чинною до 01.01.2015, тому відповідач повинен був відновити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону №796-XII.
8. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у задоволенні позову відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець з 01.01.2016, реалізувавши своє повноваження на прийняття закону, змінив правове регулювання спірних правовідносин, виклавши ст. 39 Закону №796 у редакції Закону № 987-VIII, передбачивши доплату за працю на територіях радіоактивного забруднення тільки громадянам, які працюють у зоні відчуження.
11. Відновлення дії норм права шляхом застосування негативної нормотворчості через скасування Конституційним Судом України нормативних актів, які визнано неконституційними, не створює нових норм. Юридичним фактом для відновлення дії попередньої редакції нормативного положення, яке було виключено у подальшому, може бути лише правотворчий акт законодавчого органу, прийнятий відповідно до закону, про повернення до "старої" норми. Такого нормативно-правового акта законодавцем прийнято не було.
Оскільки правозастосовна діяльність уповноважених суб`єктів права поширюється виключно на чинні правові норми, які належним чином зафіксовані в текстах нормативних актів, суд позбавлений можливості констатувати існування у позивача права на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру.
12. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023, скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";