ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 205/1658/22
провадження № 51-6263 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041690000054, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ), раніше в силу положень ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська вироком від 16 червня 2023 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
За вироком суду ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час вживання алкогольних напоїв зі своєю дружиною ОСОБА_8, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в квартирі АДРЕСА_2, в період часу з 09:45 годин до 15:00 годин, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин внаслідок ревнощів, діючи умисно, протиправно, бажаючи настання смерті потерпілої ОСОБА_8, завдав їй численні удари кулаками та ногами у голову, що є життєво важливим органом, а саме близько 9-10 ударів, а також в тулуб - близько 50-55 ударів, в область верхніх та нижніх кінцівок - близько 25-26 ударів, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 17 серпня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнив.
Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2023 року відносно ОСОБА_7 змінив, перекваліфікував його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. В іншій частині вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор,посилаючись на істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції і перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, порушив принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки, надавши їм іншу оцінку, повторно не дослідив тих доказів, які досліджував суд першої інстанції.
Крім цього, прокурор вважає, що апеляційний суд мав у своїй ухвалі викласти формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України, визнаного ним доведеним, однак такі відомості в ухвалі відсутні.
Також прокурор не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України і вважає, що кількість заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, їх локалізація свідчать про спрямованість умислу засудженого на вбивство потерпілої.
Безпідставна, на думку прокурора, зміна правової кваліфікації діянь ОСОБА_7 призвела до невідповідності призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подала заперечення на касаційну скаргу прокурора, у якому зазначає про законність та обґрунтованість ухвали апеляційного суду, тому просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За частиною 1 цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня щодо законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України. Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7, дослідив сукупність наданих йому доказів, безпосередньо заслухав показання обвинуваченого, потерпілої, свідків й на основі цих доказів дійшов висновку про доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне убивство.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження, дійшов висновку, що діяння ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано неправильно, їх необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України як заподіяння потерпілій умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7, вказав, що обвинувачений не використовував жодних знарядь чи засобів для заподіяння тілесних ушкоджень; будучи обізнаним, що ОСОБА_8 ще жива, та, маючи реальну можливість, не продовжив побиття останньої, а навпаки припинив свої протиправні дії та разом з дружиною ліг спати.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що обвинувачений ОСОБА_7, завдаючи потерпілій ОСОБА_8 численних ударів, об`єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, однак не мав умислу на заподіяння смерті потерпілій; його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій характеризується необережністю, а тому його дії підлягають кваліфікації за ч.2 ст.121 КК України.