ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 159/3771/20
провадження № 51-5764 км 23
Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030110000486, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кровинка Теребовлянського району Тернопільської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, востаннє - 05 жовтня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК;
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Луцька Волинської області, зареєстрованого в тому АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимого, востаннє - 16 серпня 2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 5 місяців, звільненого 10 березня 2017 року після відбуття строку,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 червня 2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2022 року, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 11 березня 2020 року (дня взяття під варту), зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11 березня 2020 року по 22 лютого 2023 року включно з розрахунку день за день.
Зараховано ОСОБА_7 у строк покарання за цим вироком зараховане попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2022 року відбуте ним покарання за вироком від 17 жовтня 2019 року: період з 20 січня по 25 лютого 2020 року, та покарання, відбуте ним за вироком від 05 жовтня 2022 року: період з 08 серпня 2019 року по 19 січня 2020 року.
Суд вирішив питання щодо запобіжних заходів та долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Також за вказаним вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду, 10 березня 2020 року близько 21:20 ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які були в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в залі очікувань на другому поверсі залізничного вокзалу станції "Ковель", розташованого на АДРЕСА_4, групою осіб, під час конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, із ОСОБА_10 умисно завдали йому не менше 10 ударів руками по голові та тулубу, внаслідок чого заподіяли тяжкі тілесні ушкодження (за ознакою небезпеки для життя), легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також легкі тілесні ушкодження.
11 березня 2020 року о 22:30 у відділенні анестезіології з палатами для інтенсивної терапії Ковельської ЦРЛ настала смерть потерпілого ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми із субдуральними, субарахноїдальною та внутрішньомозковою гематомами із забоєм головного мозку та з розвитком набряку і набухання головного мозку.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 червня 2023 року апеляційні скарги засуджених та захисників залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, оскільки залишаючи без задоволення його апеляційну скаргу, суд належним чином не мотивував свого рішення, не навів ґрунтовного аналізу доводів, викладених в апеляційній скарзі, та не надав на них відповідей, не зіставив наявних у провадженні доказів та не навів мотивів, з яких визнав доводи захисника такими, що не заслуговують на увагу і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги, натомість фактично обмежився копіюванням мотивувальної частини вироку суду першої інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд порушив приписи статей 22, 23, 94 КПК та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення медико-криміналістичної, повторної судово-медичної експертизи, обґрунтованого тим, що висновок судово-медичної експертизи від 30 квітня 2020 року № 47 є неповним та суперечливим. Цей висновок, зроблений з метою розмежування тілесних ушкоджень та визначення механізму їх заподіяння ОСОБА_7, не містить посилання на дослідження відеозапису; не усуває протиріч між обвинуваченням і фактичними діями ОСОБА_7 ; містить посилання на виявлену рану внутрішньої поверхні правої стопи, яка могла утворитися від ударів кулаком чи падіння з висоти власного росту. Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 зазначив, що травми, небезпечні для життя, могли бути отримані й до конфлікту ОСОБА_10 із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, проте їх плинність, перебіг могли бути прискорені внаслідок отриманих ударів.
Крім того, суд не надав належної оцінки твердженням сторони захисту про отримання доказів у позапроцесуальний порядок, які були обґрунтовані тим, що вищевказаний висновок експерта містить посилання на медичну карту № 3383-197 стаціонарного хворого ОСОБА_10, водночас відомостей про те, яким чином вона з лікарні потрапила до експерта, стороною захисту не виявлено.
Захисник указує, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив його доводів щодо формулювання обставин, за якими здійснено відповідну кваліфікацію. Не надав належної оцінки показанням свідка про побиття потерпілого до конфлікту, а також показанням обвинуваченого ОСОБА_8, який наголошував, що після спливу значного проміжку часу теж заподіяв декілька ударів.
У касаційній скарзі також наведено доводи про недотримання апеляційним судом приписів статей 23, 94 у взаємозв`язку із ч. 3 ст. 404 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав викладені у касаційній скарзі доводи та просив її задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги та просила оскаржене судове рішення залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Рішення судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_8 у касаційній скарзі не оспорюються, а тому суд касаційної інстанції не перевіряє їх обґрунтованості.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.
За приписами ст. 370 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
За приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумніву. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційними скаргами сторони захисту, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Апеляційний суд надав належну оцінку твердженням сторони захисту про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень до конфлікту з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Апеляційний суд переконливо обґрунтував, чому ця версія сторони захисту, яка була предметом перевірки і судом першої інстанції, не знайшла свого підтвердження. За безпосереднім переглядом відеозапису цей суд описав динаміку відображених там подій: ОСОБА_8 привів ОСОБА_10 на місце, де стався конфлікт, і примусово посадив на сидіння, заподіяв перший концентрований удар потерпілому, а потім тілесні ушкодження почав спричиняти ОСОБА_7 ; обвинувачені були ініціаторами конфлікту. Зазначив також, що на відеозаписі та в протоколі огляду від 12 березня 2020 року зафіксовано завдання ОСОБА_7 численних ударів обома руками в корпус та голову потерпілого, за кілька секунд знову заподіяння ударів кулаками в голову ОСОБА_10 та одного удару кулаком у тулуб з лівого боку. Крім того, зафіксовано момент, як ОСОБА_7 тримає потерпілого за обличчя і не відпускає руку в районі горла, а далі, коли ОСОБА_12 відтягла ОСОБА_7 від потерпілого, він знову хапає ОСОБА_10 за одяг біля голови та, вирвавшись від ОСОБА_12, заподіює підряд два сильних, розмашистих і концентрованих бокових ударів долонею лівої руки в праве вухо потерпілого.