ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 169/517/22
провадження № 61-10377св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Філюк Сергій Миколайович, на постанову Волинського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2020 року (справа № 1841/11) позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Трейд" (далі - ТОВ "Буд-Трейд") про стягнення грошових коштів, звернення стягнення на майно задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 145 323,50 дол. США та 94 173,20 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Під час розгляду судом зазначеної справи, 14 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, належної ОСОБА_1 на праві власності бази відпочинку, загальною площею 279.4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року є фіктивним, оскільки укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1, у зв`язку з виконанням повторного заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2020 року, позивач просив визнати зазначений договір купівлі-продажу недійсним.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 18 січня 2023 року у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сам собою момент вчинення оспорюваного правочину (до ухвалення судового рішення про стягнення коштів на погашення кредитної заборгованості) як обставина, що дозволяє кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, не може вказувати на намір приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому.
На час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року були відсутні обмеження щодо розпорядження спірним нерухомим майном, а рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором не існувало.
Договір купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року фактично виконаний його сторонами. ОСОБА_2 до підписання договору сплатила продавцю грошові кошти, та у встановленому законом порядку набула право власності на базу відпочинку і право оренди на земельну ділянку, на якій вона розташована.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність протиправного умислу в діях сторін оспорюваного правочину під час його укладення, а позбавлення ОСОБА_2, яка є добросовісним набувачем, спірного нерухомого майна призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 41 Конституції України.
Постановою Волинського апеляційного суду від 01 червня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено.
Рішення Турійського районного суду Волинської області від 18 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк".
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Онищук І. П. (далі - приватний нотаріус Онищук І. П.) за № 252.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк", суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1, будучи боржником перед позивачем за кредитним договором, відчужила належне їй нерухоме майно під час повторного розгляду судом справи про стягнення з неї заборгованості (2-1841/11), що дає підстави для висновку про те, що відчуження майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на нерухоме майно. Суд апеляційної інстанції також врахував, що після відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 будь-яких дій спрямованих на погашення заборгованості не вчинила.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Філюк С. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального правата порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц та постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 909/330/16, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18436/16, від 13 березня 2019 року у справі № 757/12646/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18
(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк", суд апеляційної інстанції не врахував, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, то такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, основними ознаками якого є: введення в оману третьої особи щодо фіктивних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Суд апеляційної інстанції належно не дослідив зібрані у справі докази, не звернув увагу на те, що на виконання умов оспорюваного договору купівлі продажу від 14 лютого 2020 року ОСОБА_5 сплатила ОСОБА_1 296 986,00 грн, що відповідає ринковій вартості бази відпочинку.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у ОСОБА_1 відсутнє інше майно, за рахунок якого вона може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором, зважаючи на те, що її зобов`язання забезпечено іпотекою нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,10 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів, що укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу від 14 лютого 2020 року, відповідачі діяли без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором.
Скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд фактично зазначив лише про наявність умислу на вчинення фіктивного правочину у ОСОБА_1, та не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності такого умислу у ОСОБА_2, що є необхідною умовою для визнання правочину недійсним з підстав його фіктивності.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 12 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Філюк С. М., на постанову Волинського апеляційного суду від 01 червня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Філюк С. М., на постанову Волинського апеляційного суду від 16 червня 2023 року, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Турійського районного суду Волинської області матеріали цивільної справи № 169/517/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У серпні 2023 року матеріали справи № 169/517/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2011 року у справі № 2-1841/11 відкрито провадження у справі за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "Буд-Трейд" про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно.
14 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу базу відпочинку, загальною площею 279.4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2.1 договору за домовленістю сторін продаж бази відпочинку вчинено за 296 986,00 грн, які повністю сплачені покупцем продавцю, в особі представника продавця, у порядку визначеному чинним законодавством України, до підписання цього договору.
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 лютого 2020 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на спірне нерухоме майно.
Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 червня 2020 року позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Трейд" про стягнення грошових коштів, звернення стягнення на майно задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 145 323,50 дол. США та 94 173,20 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням Турійської селищної ради від 08 серпня 2022 року № 29/15 за заявою ОСОБА_2 надано останній в оренду земельну ділянку, площею 0,2523 га, кадастровий номер 0725584200:02:002:0007, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на території Турійської селищної ради (Озерянський старостинський округ) Волинської області у зв`язку з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на цій ділянці, терміном на 49 років.
29 серпня 2022 року між Турійською селищною радою та ОСОБА_2 укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, що передана останній згідно з актом приймання-передачі об`єкта оренди.
07 вересня 2022 року ОСОБА_2 зареєструвала право оренди земельної ділянки площею 0.2523 га, з кадастровим номером 0725584200:02:002:0007, на якій знаходиться спірне нерухоме майно.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.