ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 367/6893/21
провадження № 61-4604св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Білдінг",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ТОВ "Стандарт Білдінг" про зобов`язання надати звіт та стягнення грошових коштів у сумі 2 510 380,00 грн.
У жовтні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2168280832000; приміщення 158, загальною площею 3,7кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 49, 2 кв. м., АДРЕСА_3, та грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у тому числі, що розміщені на поточному рахунку № НОМЕР_1, IBAN НОМЕР_2 в AT КБ "Приватбанк", МФО 305299 в межах заявлених вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 1 072 292,6 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 листопада 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2168280832000; приміщення № НОМЕР_3, загальною площею 3,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, та грошові кошти ОСОБА_2, що знаходяться на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у тому числі, що розміщені на поточному рахунку № НОМЕР_1, IBAN НОМЕР_2 в AT КБ "Приватбанк", МФО 305299, в межах заявлених вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 1 072 292,60 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 листопада 2021 року залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із наявності правових підстав для забезпечення позову.
Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-6942св22).
Скасовуючи постанову апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив із того, що справа у суді апеляційної інстанції була розглянута 20 червня 2022 року за відсутності ОСОБА_2, яка не була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи відповідно до статей 128-130 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 листопада 2021 року скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки належне ОСОБА_2 нерухоме майно, на яке судом було накладено арешт, не є предметом спору у цій справі, а зміст договорів про відступлення права вимоги грошових коштів у спільній діяльності, які укладені ОСОБА_2 від імені позивача з фізичними особами та ТОВ "Стандарт Білдінг",не передбачають отримання будь-яких коштів ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про забезпечення його позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки пов`язаності предмета позову (зобов`язання надати звіт та стягнення грошових коштів) та обставин, якими обґрунтовано позов (розпорядження ОСОБА_2 його майном та грошовим коштами на підставі виданої ним довіреності) із заходами забезпечення позову - накладенням арешту на грошові кошти ОСОБА_2 у розмірі отриманих нею коштів на виконання доручення 1 072 292,60 грн та майно, на яке можна звернути стягнення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" у випадку задоволення позовних вимог у разі відсутності у відповідачки грошових коштів.
Висновки апеляційного суду про те, що зі змісту договорівпро відступлення права вимоги грошових коштів у спільній діяльності не вбачається отримання будь-яких коштів ОСОБА_2, не відповідають дійсності, оскільки довіреністю від 06 вересня 2019 року він уповноважив ОСОБА_2 отримувати грошові кошти, а пунктом 2.1 договорів передбачено, що всі розрахунки між первісним кредитором (від імені якого діяла ОСОБА_2 ) та новим кредитором проведені в повному обсязі.
Отже, новий кредитор сплатив первісному кредитору (від імені якого діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності від 06 вересня 2019 року) грошові кошти замість частки первісного кредитора у спільній діяльності і новий кредитор отримав право вимоги грошових коштів у спільній діяльності.
ОСОБА_2 діє недобросовісно, а тому існують ризики невиконання нею у майбутньому рішення суду про стягнення з неї грошових коштів. Про недобросовісність дій ОСОБА_2 свідчать ті обставини, що вона укладала договори про відступлення права вимоги грошових коштів у спільній діяльності у серпні 2021 року на підставі довіреності від 06 вересня 2021 року та з часу пред`явлення ним цього позову не надала звіт на підставі статті 1006 ЦК України.
Також на підтвердження ризиків неможливості виконання рішення суду у майбутньому свідчать ті обставини, що 07 липня 2021 року та 21 серпня 2021 року ОСОБА_2 уклала договори іпотеки з братом та подругою, згідно із якими передала в іпотеку власне нерухоме майно.
Суд апеляційної інстанції не пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, накладення арешту на грошові кошти та майно ОСОБА_2 є співмірним позовним вимогам, оскільки відповідачка, діючи на підставі довіреності, ігноруючи свій обов`язок, передбачений статтями 244, 1000, 1006 ЦК України, не надала звіт і майно, одержане на виконання цієї довіреності, перевищила свої повноваження на підставі довіреності і розпорядилася на власний розсуд його майном та грошовими коштами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У відзиві ОСОБА_2 посилається на те, що договори іпотеки від 07 липня 2021 року та 21 серпня 2021 року, на які посилається позивач, були укладені до звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом і до відкриття провадження у цій справі, а після пред`явлення ОСОБА_1 позову вона не вчиняла жодних дій, які б свідчили про її намір ухилитися від виконання судового рішення в майбутньому.Саме лише припущення заявника, що вона може ухилятися від виконання рішення суду, без надання жодних доказів, не є безумовною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження співмірності заходів ціни позову, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), ОСОБА_4, Дундар І. О., від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_5 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 квітня 2024 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.