ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 554/9039/22
провадження № 61-14103св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Червинської М. Є.
суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня №3",
заінтересована особа ? ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником ОСОБА_2, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2022 року у складі судді Гольник Л. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У вересні 2022 року Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3" (далі ? КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3") звернулось до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного стаціонару в примусовому порядку.
Заява мотивована тим, що 31 серпня 2022 року о 21 год 10 хв ОСОБА_1 поступила на стаціонарне лікування до КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3". Підставою госпіталізації є направлення від 31 серпня 2022 року видане лікарем-психіатром Клименко № 125, який зробив висновок про необхідність госпіталізації ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар у зв`язку з тяжким психічним розладом, який обумовлює небезпеку для неї та оточуючих.
01 вересня 2022 року ОСОБА_1 оглянула комісія лікарів-психіатрів КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3" та зробила висновок, що ОСОБА_1 страждає тяжким психічним розладом у формі шизофренії параноїдальної F20.0. У результаті чого представляє небезпеку для себе та оточуючих. На теперішній час виявляє гостру психотичну симптоматику, висловлює маячні ідеї на адресу сусідів, близьких, поводиться невпорядковано. Відмовляється від прийому їжі та ліків, необхідних для функціонування організму.
КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3" просило суд ухвалити рішення про примусову госпіталізацію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до психіатричного стаціонару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
РішеннямОктябрського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року, заяву задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зважаючи на наявність у хворої тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, відсутність її усвідомленої згоди на госпіталізацію, тоді як за медичним призначенням лікування хворого можливо лише в умовах психіатричного стаціонару, суд зробив висновок, що заява підлягає задоволенню.
Апеляційний суд вказав, що за наявності обґрунтованого висновку комісії лікарів-психіатрів про госпіталізацію ОСОБА_1 в психіатричний стаціонар в примусовому порядку та інших медичних даних, які належним чином досліджені судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для госпіталізації в примусовому порядку ОСОБА_1 до психіатричного закладу, оскільки остання страждала тяжким психічним розладом, неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, а тому обстеження і лікування можливе лише в умовах стаціонару в примусовому порядку. Матеріали справи не містять інших протилежних за змістом медичних чи експертних висновків з цього питання.
Аргументи учасників справи
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам ОСОБА_1 про те, що заява КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3" про госпіталізацію не містить безумовних підстав, які передбачені статтею 14 Закону України "Про психіатричну допомогу", для її госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку без її усвідомленої згоди. Заявник не надав достатніх доказів на підтвердження обставин того, що вона вчиняє чи виявляє намір вчинити дії, які становлять безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або доказів того, що вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує життєдіяльність. Суди не встановили чітких підстав для госпіталізації, чи вчиняє вона або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою небезпеку, і для кого саме: для неї чи оточуючих. Суди обмежилися лише актом психіатричного огляду особи, поклавши його в основу оскаржених судових рішень. Самого лише факту наявності в особи психічного захворювання в його ретроспективі не може бути підставою для примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу. Наявність психічного розладу у формі шизофренії параноїдальної сама по собі не свідчить про те, що хвора може становити якусь небезпеку для себе чи оточуючих. Як вбачається із акта психіатричного огляду особи, суїцидальних думок вона не висловлює, фактів вчинення нею якихось дій, що становлять чи могли б становити шкоду її здоров`ю, матеріали не містять, а висновки апеляційного суду про те, що вона неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, взагалі не ґрунтуються на матеріалах справи.
Крім того, з доданого до заяви акта психіатричного огляду від 01 вересня 2022 року вбачається, що в графі "Анамнез захворювання" міститься вказівка на те, що такий записаний зі слів медперсоналу. У судовому засіданні 02 вересня 2022 року лікар ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_4 була госпіталізована на підставі виключно усних пояснень медичного персоналу бригади швидкої допомоги, яка доставила її до лікарні. Раніше ОСОБА_1 декілька разів госпіталізувалась в примусовому порядку, проте після виписки припиняла вживати ліки, у зв`язку з чим її стан погіршувався. У свою чергу вона в судовому засіданні зазначила обставини перебування її в лікарні, повідомила, що після її попереднього лікування у психіатричному закладі, звідки була вписана в грудні 2021 року, вона, з дозволу батьків, проживала сама, справно приймала ліки, була цілком спроможна задовольнити свої основні життєві потреби, стороннього догляду не потребувала, саме тому вона і не висловлювала свою згоду на госпіталізацію до психіатричного закладу. Її мама з початку бойових дій проживала у іншому місті, тож безпосереднього спілкування між ними не було. У день її госпіталізації мама прийшла до неї і наполегливо вимагала відчинити двері. Вона не хотіла відчиняти, адже боялася, що мати викличе швидку медичну допомогу і її заберуть до лікарні. При цьому, агресію в сторону мами, інших родичів чи сусідів вона не проявляла. Представником лікарні не доведено критерії, які можуть слугувати для примусового лікування особи, а саме має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; обґрунтованість тривалого утримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Оскільки поміщення на примусове лікування до психіатричного стаціонару передбачає цілковиту ізоляцію особи від суспільства, що є безперечно крайнім способом втручання у свободу особи, виникають обґрунтовані сумніви в необхідності настільки грубого обмеження її прав шляхом поміщення на лікування до психіатричного стаціонару за умови відсутності доказів становлення нею якоїсь небезпеки, як і доказів того, що надання їй психіатричної допомоги амбулаторно в домашніх умовах в зоні створеного для неї життєвого комфорту є недостатнім для підтримки стану її здоров`я.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 та у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 552/886/19, від 10 вересня 2020 року у справі № 127/25395/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 628/2120/20).
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
У статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У частинах першій, другій статті 340 ЦПК України визначено, що у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яке підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку (частина перша та друга статті 342 ЦПК України).
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг (стаття 4 Закону України "Про психіатричну допомогу").
Тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку (абзац 3 статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу").
У статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" передбачено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Тлумачення вказаної норми свідчить, що примусова госпіталізація можливе лише за наявності одночасно таких умов: по-перше, лікування можливе лише у стаціонарних умовах лікарні; по-друге, встановлення в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Відсутність необхідності щодо лікування особи лише в стаціонарних умовах виключає можливість примусової госпіталізації пацієнта до медичного закладу.
Особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону (частини перша та друга статті 16 Закону України "Про психіатричну допомогу").