ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 740/2248/22
провадження № 61-15859св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Червинської М. Є.
суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Військова частина НОМЕР_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2023 року у складі судді Шевченко І. М., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) про визнання незаконним та скасування пункту наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що він працював у в/ч НОМЕР_1 на посаді пожежного пожежної команди. Відповідно до пункту 2.45 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 31 липня 2018 № 149 з 01 серпня 2018 року його переведено з посади пожежного пожежної команди на посаду пожежного пожежної обслуги за його згодою до заміщення цієї посади військовослужбовцем, з посадовим окладом 2 079,00 грн.
Пунктом 2.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 січня 2022 року № 6 його увільнено з посади пожежного пожежної обслуги з 12 січня 2022 року у зв`язку з укладенням контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу зі збереженням роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.
У червні 2022 року він виявив, що йому не надходить заробітна плата, у зв`язку з чим він звернувся з відповідним зверненням до відповідача. Згідно з листом від 17 червня 2022 року за підписом командира в/ч НОМЕР_1, який він отримав 25 червня 2022 року, йому стало відомо про своє звільнення 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 9.1 наказу в/ч НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 37 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, так як його було призначено на посаду військовослужбовця відповідно до наказу Міністра оборони України від 29 травня 2017 року № 292 "Про заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами", тоді як указом Президента України "Про введення військового стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 24 лютого 2022 року в Україні введено військовий стан.
Зазначав, що він працював за строковим трудовим договором та уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час дії особливого періоду та продовжує службу під час дії військового стану, а тому його звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним.
ОСОБА_1 просив суд:
визнати незаконним та скасувати пункт 9.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 37 про звільнення його з посади пожежного пожежної обслуги відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору;
поновити його на посаді пожежного пожежної обслуги в/ч НОМЕР_1 з 24 лютого 2022 року та допустити до негайного виконання рішення в цій частині;
стягнути з в/ч НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2022 року до поновлення на посаді пожежного пожежної обслуги в/ч НОМЕР_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування пункту наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито. Роз`яснено позивачу право на звернення з такими вимогами до суду за правилами адміністративного судочинства.
Судові рішення мотивовані тим, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Зі змісту статей 2, 4, 19 КАС України убачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.
Позивач займав посаду військовослужбовця та на час звільнення його з роботи він був військовослужбовцем, проходив службу в Збройних Силах України у військовому званні капітан. За таких обставин суд вважає, що спір, що виник, є публічно-правовим, а правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому провадження у справі слід закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аргументи особи, яка подала касаційну скаргу
03 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише на ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з неї. Для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. За посадою пожежного пожежної обслуги на час укладення строкового трудового договору він не здійснював службову діяльність за цією посадою у розумінні статті 19 КАС України, а займана посада не відноситься до посад публічної служби. Він не був військовослужбовцем та не укладав трудовий договір з відповідачем як військовослужбовець. Спір виник у зв`язку із його звільненням з посади працівника, трудова діяльність на якій не пов`язана з проходженням публічної служби, а тому має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 11 січня 2022 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 3 роки.
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12 січня 2022 року № 4 капітана ОСОБА_1 з 12 січня 2022 року зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 12 січня 2022 року ОСОБА_1, пожежного пожежної обслуги, з 12 січня 2022 року увільнено від роботи у зв`язку з укладенням контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу зі збереженням за ним місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.
Відповідно до пункту 9.1 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 37 звільнено з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1, пожежного пожежної обслуги, відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору, який був призначений на посаду військовослужбовця відповідно до наказу Міністерства оборони України від 29 травня 2017 року № 292 "Про заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами".
Позиція Верховного Суду
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.