ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 761/13428/21
провадження № 61-16982в23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Червинської М. Є.
суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс капітал", Адвокатське об`єднання " Кросондович Лойерс",
третя особа ? ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Штеренберг Олесею Олександрівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс капітал" (далі - ТОВ "ФК "Альянс капітал"), Адвокатського об`єднання "Кросондович Лойерс" (далі - АО "Кросондович Лойерс"), третя особа ? ОСОБА_3, про виселення з приміщення.
Позов мотивований тим, що 24 квітня 2019 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого він надав у борг 243 000,00 доларів США. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань цього ж дня між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: нежилі приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень № 42 (в літ. А), загальною площею 210,00 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_3 позику не повернула, він звернув стягнення на предмет на предмет іпотеки та 12 серпня 2019 року набув у власність вказані нежилі приміщення.
До того як ОСОБА_3 набула право власності на указані нежилі приміщення, вони належали ОСОБА_2 (дядько ОСОБА_3 ). Проте не зважаючи на перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_3, а у подальшому до нього, ОСОБА_2 протягом цього часу використовував ці приміщення для розміщення в них власних підприємств. З метою і подальшого користування ОСОБА_2 зазначеними нежилими приміщеннями 26 грудня 2019 року вони уклали договір оренди з правом викупу, відповідно до якого на період з 26 грудня 2019 року до 31 грудня 2020 року включно і до спливу цього договору ОСОБА_2 мав право викупити нежилі приміщення, а він взяв на себе зобов`язання продати приміщення саме ОСОБА_2 . Проте орендар своїм правом викупу у визначений договором строк не скористався. Пунктами 6.2, 6.3 договору оренди передбачено, що цей договір перестає діяти з 01 січня 2021 року без будь-яких повідомлень і не підлягає продовженню. Відповідно ОСОБА_2 зобов`язаний заздалегідь підготуватись до звільнення нежилих приміщень та звільнити їх не пізніше 01 січня 2021 року.
22 грудня 2020 року та 29 грудня 2020 року він направляв ОСОБА_2 листи з вимогою погасити заборгованість, повідомив, що не зацікавлений у продовженні дії договору оренди, просив звільнити приміщення до 05 січня 2021 року, просив передати ключі від приміщень та всі необхідні документи. Проте у вказаний термін нежилі приміщення не було звільнено.
05 квітня 2021 року він звернувся до охоронної фірми для оновлення коду тривожної сигналізації та встановлення посту охорони у нежитлових приміщеннях. Також було складено акт про те, що належні йому житлові приміщення використовуються ТОВ "ФК "Альянс-Капітал" та АО "Кросондович Лойерс", співзасновником та керівником яких є ОСОБА_2 . При цьому, з указаними юридичними особами відповідних договорів щодо користування нежитловими приміщеннями він не укладав.
ОСОБА_1 просив суд виселити ОСОБА_2, ТОВ "ФК "Альянс Капітал", АО "Кросондович Лойерс" та інших пов`язаних з ними осіб з нежилих приміщень з № 1 по № 16 (групи приміщень № 42 (в літ. А), загальною площею 210,00 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2023 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_2, ТОВ "ФК "Альянс капітал", АО "Кросондович Лойерс" з нежилих приміщень з № 1 по № 16 (групи приміщень №42 (в літ. А), загальною площею 210,00 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є власником нежитлових приміщень, в свою чергу, договір оренди, укладений між позивачем та ОСОБА_2 закінчився 31 грудня 2020 року, ТОВ "ФК Альянс-Капітал" та АО "Кросондович Лойерс" жодних договорів з позивачем з приводу користування нежилими приміщеннями не укладали, тому у відповідачів відсутні будь-які правові підстави для користування нежилими приміщеннями позивача.
Одночасно з цим, позивач просив суд виселити "інших пов`язаних з ними осіб", не конкретизуючи та не обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині. У зв`язку з чим суд доходить висновку щодо залишення позовних вимог в цій частині без задоволення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року заяву ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено.
Зупинено провадження у цивільній справі № 761/13428/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №761/15046/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №761/15046/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування на користь ОСОБА_2 з незаконного володіння ОСОБА_1 нежилих приміщень з № 1 по № 16 (групи приміщень № 42, літ. А), загальною площею 210 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги у зазначеній справі обґрунтовані тим, що 10 квітня 2023 року до ОСОБА_2 звернувся громадянин ОСОБА_4, який працював нотаріусом Київського міського нотаріального округу та повідомив про вчинення ним протиправних дій, а саме про факт підроблення довіреності № 564 від 28 липня 2016 року за (бланк серія НАІ 112836). На підтвердження чого було проведено почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої висновком від 23 лютого 2023 року підтверджено факт підроблення підпису на довіреності від 28 липня 2016 року. На підставі сфальсифікованої довіреності від 28 липня 2016 року в подальшому було здійснено ряд правочинів, на підставі яких ОСОБА_1 набув право власності на спірні приміщення.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене, не надав оцінки обставинам, наведеним ОСОБА_2 та безпідставно не розглянув його заяву про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 761/15046/23. З матеріалів справи вбачається, що у справі № 761/15046/23 ОСОБА_2 оспорює право власності ОСОБА_1, вказуючи, що таке право він набув в результаті правочинів, що були укладені представником, що не мав жодних повноважень. Зі змісту позовних вимог ОСОБА_2 слідує, що їх задоволення фактично позбавить його як права власності на спірні нежитлові приміщення, так і права вимоги до відповідачів, яка є похідним від права власності.
Отже, вирішення спору про витребування спірних приміщень з чужого незаконного володіння (справа №761/15046/23) безпосередньо впливає на можливість розгляду вимог позивача про виселення зі спірних приміщень, оскільки усуває або підтверджує право вимоги позивача до відповідачів.
Аргументи учасників справи
27 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу повернути для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що заява про зупинення провадження у справі подавалася представником ОСОБА_2 03 травня 2023 року, тоді як провадження у справі № 761/15046/23 було відкрито ухвалою від 04 травня 2023 року (в день ухвалення рішення по справі № 761/13428/21). Таким чином, суд першої інстанції правомірно не задовольнив заяву представника ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, а не "не розглянув її", як зазначено в оскаржуваній ухвалі.
Апеляційний суд помилкового вважав, що вирішення спору про витребування спірних приміщень з чужого незаконного володіння (справа № 761/15046/23) безпосередньо впливає на можливість розгляду вимог позивача про виселення зі спірних приміщень, оскільки зібрані у цій справі докази дають можливість повною мірою встановити і оцінити обставини справи, а тому відсутня необхідність у розгляді будь-яких інших справ.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Проте апеляційний суд знехтував вказаним положенням та не врахував той факт, що ОСОБА_1 є законним власником нежилих приміщень і вважається таким до того моменту, поки правочин, за яким він набув приміщення у власність, не буде визнано недійсним або приміщення не будуть витребувані з його володіння. Зупинивши провадження у справі, суд апеляційної інстанції фактично обмежив його, як власника, у реалізації його законного права на судовий захист від порушення його права власності іншими особами, які незаконного і без будь-яких правових підстав продовжують користуватися його приміщеннями. При цьому якщо в подальшому власник приміщення й зміниться, то це буде давати можливість для укладання нових правочинів з відповідачами, в тому числі, договорів оренди та інших, але це не зробить діючим закінчений договір оренди, укладений між ним та ОСОБА_2 . Крім того, навіть у випадку задоволення позову, заявленого ОСОБА_2 у справі № 761/15046/23, така обставина може бути підставою для перегляду судового рішення, ухваленого у цій справі за нововиявленими обставинами. Сам по собі факт подання позовної заяви, позовні вимоги у якій спрямовані на оспорювання законності права власності особи, не створює об`єктивної неможливості розгляду іншої справи, у якій така особа виступає як законний власник.
Крім того, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від10 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду