ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 202/9476/23
провадження № 61-17408св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Червинської М. Є.
суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) ? ОСОБА_1,
особа, дії якої оскаржуються ? приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альона Анатоліївна,
заінтересована особа (стягувач) ? ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько Альони Анатоліївни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
22 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А., заінтересована особа (стягувач) ? ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Стягнено з нього на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частини транспортного засобу марки "Mitsubishi Pajero Wаgon" у розмірі 198 250,50 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 985,51 грн. 18 травня 2023 року на його номер мобільного телефону надійшло повідомлення, що на його рахунки накладено арешт за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 (далі - ВП № НОМЕР_1). Цього ж дня він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та стало відомо, що 17 травня 2023 року приватним виконавцем Приходько А. А. прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна і коштів боржника.
18 травня 2023 року він подав приватному виконавцю Приходько А. А. заяву про закінчення (закриття) виконавчого провадження з відповідними доказами, що підтверджують виконання ним рішення суду в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, проте його було повідомлено фактично про відмову в закінченні виконавчого провадження. Судове рішення набрало законної сили 20 квітня 2023 року, а 24 квітня 2023 року він направив стягувачу лист, в якому просив ОСОБА_2 надати в письмовому вигляді реквізити розрахункового рахунку для виконання вказаного рішення суду. Станом на 15 травня 2023 року реквізити розрахункового рахунку для виконання рішення суду надано не було. 17 травня 2023 року він виконав рішення суду у спосіб перерахування коштів шляхом оформлення грошового переказу через відділення АТ "Укрпошта" на ім`я ОСОБА_2 .
Тому дії приватного виконавця та винесені ним постанови порушують його права за відсутності підстав для таких обмежень. У свою чергу постанова про арешт коштів є незаконною й з тих підстав, що на рахунок, на який накладено арешт, ? зараховуються пенсійні виплати, які є єдиним джерелом його доходів. Постанова не містить вказівки про нерозповсюдження її дії на спеціальні рахунки, арешт яких забороняється.
ОСОБА_1 просив суд:
визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо накладення арешту в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 на рахунки, а саме на рахунок, який є спеціальним для отримання пенсії;
визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо направлення в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 платіжної інструкції від 17 травня 2023 року № НОМЕР_1 про стягнення з спеціального розрахункового рахунку, призначеного для отримання пенсії, суми в розмірі 220 389,61 грн;
визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо незакінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
визнати протиправними бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо неповернення виконавчого документу від 08 травня 2023 року № 202/5399/22 стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";
скасувати постанови від 17 травня 2023 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про відкриття провадження, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що будь-яких повідомлень від АТ "Райффайзен банк" щодо того, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання або містять кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, до офісу приватного виконавця не надходило, а тому приватний виконавець не могла знати, що рахунок, на який накладено арешт, призначений для отримання пенсії.
Відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність приватного виконавця Приходько А. А. щодо незакінчення ВП № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, оскільки на момент звернення боржника до виконавця з заявою від 18 травня 2023 року щодо закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 у виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема належні докази того, що ОСОБА_2 отримала в повному обсязі кошти, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на виконання якого судом було видано 08 травня 2023 року виконавчий лист. Крім того, на цей час виконавче провадження завершено, постановою про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2023 року припинено чинність арештів та скасовано заходи примусового виконання.
Щодо вимоги скаржника визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Приходько А. А. у зв`язку з неповерненням виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", то виконавчий документ у такому випадку повертається якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа, тоді як в цій справі стягувач жодним чином не перешкоджав проведенню виконавчих дій, а навпаки з`являвся на вимогу виконавця, надавав відповідні пояснення та жодних попереджень виконавцем не направлялось стягувачу.
Ураховуючи те, що виконавцем своєчасно та у законний спосіб здійснювались дії щодо виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2023 року скасовано, а скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо накладення арешту в межах ВП № НОМЕР_1 на рахунки, зокрема на рахунок, який є спеціальним для отримання пенсії.
Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо направлення в межах ВП № НОМЕР_1 платіжної інструкції № НОМЕР_1 від 17 травня 2023 року про стягнення з спеціального розрахункового рахунку, призначеного для отримання пенсії суми в розмірі 220 389,61 грн.
Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо незакінчення ВП № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. щодо неповернення виконавчого документу від 08 травня 2023 року № 202/5399/22 стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент вчинення приватним виконавцем дій щодо примусового виконання рішення боржником рішення суду було виконано у добровільному порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому у приватного виконавця не було підстав для накладення арешту на майно та рахунки боржника, стягнення зі спеціального рахунку боржника суми заборгованості.
ОСОБА_1 звертався з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця, який рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року справі № 160/11616/23 задоволено. У межах розгляду вказаної справи встановлено, що заходи примусового виконання рішення, які призвели до повного або часткового виконання рішення суду, не здійснені, оскільки позивач самостійно до відкриття виконавчого провадження намагався виконати рішення суду. Факт того, що сума боргу була отримана стягувачем ОСОБА_2 26 травня 2023 року (після відкриття виконавчого провадження) об`єктивно не залежали від ОСОБА_1, оскільки зі свого боку ним було вчинено всі необхідні дії для виконання рішення суду.
Крім того, ОСОБА_1 звертався до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яку ухвалою суду першої інстанції від 16 червня 2023 року задоволено та встановлено судом, що з моменту набрання чинності судовим рішенням боржником було здійснено ряд дій з метою виконання судового рішення (направлення запитів щодо отримання рахунку стягувача). Не отримавши на свої запити відповідей, заявник виконав судове рішення 17 травня 2023 року (у день відкриття виконавчого провадження) шляхом направлення коштів поштовим переказом на ім`я стягувача.
Зазначені судові рішення набрали законної сили, а тому обставини, встановлені під час розгляду цих справ, в силу вимог статті 82 ЦПК України є преюдиційними. Отже, з наведеного вбачається, що дії боржника були направленні на добровільне виконання рішення, проте стягувач відмовлялась від добровільного виконання та визнання того факту, що кошти їй було переведено 17 травня 2023 року, а приватний виконавець, у свою чергу, ігнорувала повідомлення боржника щодо добровільного виконання рішення та здійснювала виконавчі дії, хоча рішення вже було виконано. За таких обставин скарга ОСОБА_1 в частині визнання дій приватного виконавця протиправними є обґрунтованою та підлягає задоволенню. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити з тих підстав, що на момент розгляду справи постанови про арешт майна боржника та арешт коштів боржника були скасовані самим приватним виконавцем.
Аргументи учасників справи
04 грудня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Приходько А. А. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що помилковим є висновок апеляційного суду про те, що на момент відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року у справі № 202/5933/22 було виконано в добровільному порядку, оскільки протирічить частині першій статті 49 Закону України "Про платіжні послуги", згідно з якої платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. У день відкриття виконавчого провадження та вчинення заходів примусового виконання у вигляді арешту коштів боржника і належного йому майна - 17 травня 2023 року приватному виконавцю не надходила ні усна, ні письмова інформація з приводу того, що боржником рішення суду виконано в добровільному порядку. Крім того і станом на 18 травня 2023 року (звернення боржника з заявою щодо закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду) у приватного виконавця були відсутні правові підстави винести постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки в матеріалах виконавчого провадження були відсутні належні докази на підтвердження зазначених боржником обставин. На виконання вимог чинного законодавства та з метою недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження, після надходження заяви боржника від 18 травня 2023 року, вона вжила заходи, спрямовані на отримання документального підтвердження, що стягувач отримала кошти, а саме ОСОБА_2 вручено вимогу невідкладно повідомити приватного виконавця про отримання коштів в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду. Згідно з відповіддю стягувача встановлено, що станом на 25 травня 2023 року такі кошти не отримано. Лише 29 травня 2023 року до офісу приватного виконавця стягувач подала заяву, якою підтвердила факт отримання суми боргу. На підставі отриманих письмових підтверджень факту належного виконання рішення суду цього ж дня завершено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
Щодо одночасного визнання протиправними бездіяльності приватного виконавця щодо незакінчення ВП № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та щодо неповернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій) слід зазначити, що це дві різні процесуальні дії, які мають й різні правові наслідки. Тому неможливо завершити виконавче провадження одночасно з двох указаних підстав. При цьому в процесі виконавчого провадження стягувач жодним чином не перешкоджала проведенню виконавчих дій, а навпаки виконувала вимоги приватного виконавця.
Відсутні підстави вважати протиправними дії щодо прийняття постанови про арешт на рахунки боржника, оскільки вказану постанову в електронному вигляді було направлено до банківських установ "Учасників обміну в АСВП" та у паперовому вигляді до інших банків, разом із запитом щодо надання інформації стосовно рахунків боржника. При цьому в постанові про арешт містилось застереження про те на які саме кошти та на які рахунки арешт не накладається. Згідно з відповідей банків "Учасників обміну" встановлено, що постанову про арешт коштів боржника прийнято до виконання АТ "Райффайзен банк". Будь-яких повідомлень від АТ "Райффайзен банк" стосовно того, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання або містять кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, до офісу приватного виконавця не надходило. Після того, як боржник надав документальне підтвердження щодо неможливості накладення арешту на рахунок, відкритий боржником в АТ "Райффайзен Банк", на який зараховується пенсія, було винесено постанову про зняття арешту з розрахункового рахунку боржника та направлено вказану постанову на виконання.
Необґрунтованим є висновок апеляційного суду про протиправність дій приватного виконавця щодо направлення платіжної інструкції про стягнення грошових коштів, оскільки необхідність таких дій є обов`язком виконавця, передбаченим статтею 13 Закону України "Про виконавче провадження".
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 16 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до офісу приватного виконавця Приходько А. А. з заявою про примусове виконання рішення, до якої було додано оригінал виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 08 травня 2023 року у справі № 202/5399/22 та реквізити рахунку стягувача.
17 травня 2023 року приватним виконавцем Приходько А. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та розпочато примусове виконання рішення.
17 травня 2023 року приватним виконавцем Приходько А. А. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках та належить боржнику, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 220 389,61 грн.
Будь-яких повідомлень від АТ "Райффайзен банк" про те, що рахунки боржника мають спеціальний режим користування або на них розміщені грошові кошти, звернення стягнення які заборонено законом, приватному виконавцю Приходько А. А. не надходило.
17 травня 2023 року з метою добровільного виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року у справі № 202/5933/22 ОСОБА_1 здійснив грошовий переказ через відділення АТ "Укрпошта" на ім`я ОСОБА_3 на загальну суму 200 236,01 грн. Також боржником на адресу стягувача було направлено повідомлення про вказаний грошовий переказ.
18 травня 2023 року боржник звернувся до приватного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, до якої було надано докази здійснення грошового переказу стягувачу.
За результатами розгляду заяви боржника приватним виконавцем 25 травня 2023 року ОСОБА_2 вручено вимогу про невідкладне повідомлення щодо отримання коштів в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду. В день отримання вимоги стягувач надала пояснення, що грошові кошти на виконання рішення вона не отримувала.
29 травня 2023 року ОСОБА_2 подала заяву, у якій підтвердила факт отримання суми боргу, що підлягала стягненню за виконавчим листом.
Постановою приватного виконавця Приходько А. А. від 29 травня 2023 року закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Позиція Верховного Суду
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".