ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 522/12731/21-Е
провадження № 61-16030 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Одеська обласна прокуратура,
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2023 року у складі судді Павлик І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року
у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарова М. В., Лозко Ю. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Одеської обласної прокуратури, третя особа - Головне управління ДКС України в Одеській області,
у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з держави Україна в особі ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України
1 690 000,00 грн на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, шляхом списання коштів із Єдиного казначейського рахунку ДКС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у грудні 2008 року постановою прокурора Одеської області було порушено кримінальну справу, у тому числі відносно нього, за частиною другою статті 368 (одержання хабара),
частиною п`ятою статті 27 (види співучасників), частиною другою статті 368
КК України 1960 року.
06 грудня 2008 року він був затриманий, а 08 грудня 2008 йому пред`явлено відповідне обвинувачення, яке в подальшому змінювалося, склад злочину перекваліфіковувався. До нього застосовувалися різні запобіжні заходи, у тому числі у вигляді тримання під вартою.
У березні 2021 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, яку було скасовано 06 серпня 2021 року постановою виконуючого обов`язки керівника Роздільнянської окружної прокуратури. У цей самий день, 06 серпня 2021 року прокурором Роздільнянської окружної прокуратурою винесено постанову
про закриття кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених відповідними нормами КК України.
Позивач указував, що він перебував під слідством 152 місяці.
Унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому було завдано моральну шкоду, яка полягала в погіршенні відносин із родичами, знайомими та іншими людьми, які з недовірою ставилися до нього та членів його сім`ї. Він був позбавлений можливості забезпечувати свою сім`ю, члени його сім`ї понесли негативні наслідки в професійній сфері та сімейній, погіршився стан їхнього здоров`я. Він постійно перебував у стані напруги, змушений був себе виправдовувати, було зруйновано його професійну кар`єру, розірвано шлюбні відносини. Розмір моральної шкоди він оцінив у 1 690 000,00 грн.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1
на відшкодування моральної шкоди 1 100 000,00 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має право
на відшкодування моральної шкоди, так як кримінальне провадження відносно нього було закрито й загалом він перебував під слідством 152 місяці,
що не заперечувалося прокурором.
У цій частині районний суд урахував відповідні норми Конституції України,
ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"
(6 700,00 грн), строк перебування позивача під слідством чи судом (152 місяці),
і встановив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди -
1 018 400,00 грн (6 700,00 грн х 152 місяці), гарантований державою. Керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, виходячи з встановлених фактичних обставин цієї справи, районний суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 1 100 000,00 грн.
При цьому суд першої інстанції, відхиляючи відповідні доводи прокурора, вказав, що відшкодування громадянинові моральної шкоди у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та інших процесуальних дій,
що обмежують права громадянина, здійснюється в повному обсязі незалежно
від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційні скарги Одеської обласної прокуратури, ДКС України задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2023 року змінено, доповнено другий абзац резолютивної частини судового рішення після слів: "відшкодування моральної шкоди", словами: "завданої незаконним рішенням
і діями органів досудового слідства та прокуратури".
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено правильні висновки по суті вирішення спору, оскільки наявні правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури.
При цьому суд першої інстанції вірно визначив розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (1 100 000,00 грн). Визначений законом розмір такого відшкодування
(1 018 400,00 грн) є мінімальним, що гарантований державою, а суд, ураховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування, що й було зроблено судом першої інстанції.
Апеляційний суд відхилив доводи прокурора в частині розрахунку строку, протягом якого позивач перебував під слідством - 152 місяці, замість 147 місяців 25 днів,
як уважав прокурор, коли вперше було закрито провадження у справі,
так як постанову слідчого про закриття кримінального провадження, винесену
у березні 2021 року, скасовано 06 вересня 2021 року та в цей самий день іншою постановою закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 . Перший раз постанову слідчого було винесено без врахування особи позивача,
що в подальшому було виправлено з метою виправлення допущених помилок.
Разом із цим, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини в частині того,
що відшкодування моральної шкоди завдано незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури, і помилково ухвалив рішення в частині
підстави завдання моральної шкоди. Тому в цій частині апеляційний суд змінив резолютивну частину рішення районного суду, доповнивши її другий абзац відповідним посиланням.
Апеляційний суд застосував ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, врахував положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року керівник Одеської обласної прокуратури звернувся
до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, у якій просить оскаржувані судові рішення змінити
в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури, а саме зменшити розмір відшкодування із 1 100 000,00 грн до мінімального -
990 483,00 грн.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в Ухвалі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року. Витребувано цивільну справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання керівника Одеської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 27 березня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду
від 03 жовтня 2023 року відмовлено. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства
та прокуратури, а також строку перебування позивача під слідством, не враховано відповідну судову практику Верховного Суду. Крім того, судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, які регулюють питання відшкодування моральної шкоди.
Суди помилково виходили з того, що позивач перебував під слідством протягом 152 місяців, а відповідний мінімальний розмір відшкодування становить 1 018 400,00 грн. Розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи
з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування
під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. У цій справі відповідний строк почався 08 грудня 2008 року (пред`явлення обвинувачення), а закінчився - 31 березня 2021 року, тобто в день закриття кримінального провадження, а не 06 серпня 2021 року, як помилково вважали суди попередніх інстанцій.
Хоча постанова про закриття кримінального провадження від 31 березня
2021 року й була скасована 06 серпня 2021 року, проте у цей самий день, кримінальне провадження було знову закрито. Тому позивач фактично у цей період міг перебувати під слідством лише 1 день - 06 серпня 2021 року. Фактично строк перебування позивача під слідство переривався. Із цих підстав позивач перебував під слідством 147 місяців 25 днів, тобто 147 місяців, а не 152 місяці. Відповідний мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди у такому разі складає 990 483,00 грн.
Розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судами, а саме
1 100 000,00 грн, не відповідає обставинам справи та принципам справедливості, виваженості та розумності. Відшкодування позивачу шкоди не повинно призвести до його збагачення. Тому визначений судами розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з держави на користь позивача, слід зменшити.
Посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які слід урахувати при вирішенні спору.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга керівника Одеської обласної прокуратури задоволенню
не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду,
суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити
у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5
ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права
та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини п`ятої статті 5 Конвенції кожен,
хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, Законі України
"Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та статтях 1167, 1176 ЦК України.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування
за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду
в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою