ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 278/1549/23
провадження № 61-17975 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, державний реєстратор Високівскької сільської ради Житомирської області Богуш Олександр Васильович та приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Паруль Юлії Олегівни, на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області
від 03 квітня 2023 року в складі судді Татуйка Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, державний реєстратор Високівскької сільської ради Житомирської області Богуш О. В., приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Демецька С. Л., про витребування майна із чужого незаконного володіння, у якому він просив суд витребувати
із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:01:000:0606, площею 0,05 га та житловий будинок, які розташовані
за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 882149918220.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ним і ОСОБА_3 30 жовтня 2018 року був укладений договір позики грошових коштів у сумі 852 000,00 грн, що еквівалентно 30 000 дол. США зі строком повернення
до 30 листопада 2018 року.
З метою забезпечення виконання основного зобов`язання у цей самий день,
30 жовтня 2018 року, був укладений договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:01:000:0606, площею 0,05 га та житловий будинок АДРЕСА_1 . Договір іпотеки, серед іншого, містив домовленість,
що у випадку невиконання грошового зобов`язання, іпотекодержатель (позивач) має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу
до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення основного зобов`язання.
ОСОБА_3 грошове зобов`язання у строк, визначений договором,
не виконала, а тому 28 грудня 2018 року вона надала нотаріально посвідчену свою письмову згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки. 15 січня 2019 року за ним зареєстровано право власності на спірне майно.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 11 січня
2022 року в справі № 278/1793/20 частково задоволено позов
ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики, іпотеки, згоди
на звернення стягнення на іпотечне майно. Визнано недійсним договір іпотеки
від 30 жовтня 2018 року. Позивач уважав, що він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки договір позики судом не визнано недійсним, отримані у позику кошти ОСОБА_3 не повернула, а тому звернення стягнення на предмет іпотеки як захід забезпечення позики є правомірним. Проте в подальшому він дізнався, що державним реєстратором скасовано реєстрацію його права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, це майно перейшло
у власність ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного 27 березня 2023 року між останнім і ОСОБА_3 .
Позивач уважав, що оскільки в судовому порядку його право власності на спірне нерухоме майно не припинено, записи про реєстрацію за ним права власності
не скасовані, він незаконно позбавлений права власності на спірне нерухоме майно.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його позовні вимоги.
Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову
Разом із позовною заявою, у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду
з заявою про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначав, що з пред`явленням його позову до відповідача існує реальна загроза відчуження останнім спірного майна з метою ухилення
від виконання зобов`язань ОСОБА_3 .
Накладення арешту забезпечить виконання судового рішення.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:01:000:0606, площею 0,05 га
та на житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 882149918220.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 03 квітня
2023 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду
від 15 листопада 2023 року, заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:01:000:0606, площею 0,05 га та на житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 882149918220.
Задовольняючи заяву позивача та накладаючи арешт на спірне майно, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того,
що між сторонами дійсно виник спір і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі його задоволення. Такі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту
на спірне майно є співмірними з позовними вимогами, належними
та адекватними.
Апеляційний суд відхилив як безпідставні доводи апеляційної скарги про те,
що рішення у цій справі, навіть у разі задоволення позову, не підлягає примусовому виконанню, оскільки рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає до примусового виконання у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом вилучення майна у боржника, переданням його стягувачу та складення відповідного акта.
ОСОБА_1 оспорює право власності ОСОБА_2 на спірні об`єкти нерухомості, оскільки позивач уважає себе добросовісним набувачем і власником такого майна й переконаний у тому, що його незаконно позбавили права власності на зазначене майно, чим порушено його право власності, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Паруль Ю. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2023 року
та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року,
й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 22 грудня 2023 року,відкрито касаційне провадження. Витребувано виділені матеріали цієї цивільної справи з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні та березні 2024 року (після до оформлення) виділені матеріали цивільної справи № 278/1549/23 надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Паруль Ю. О., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову не врахували відповідні правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, відсутність спору між сторонами, оскільки права позивача ніхто
не порушував, так як його право власності припинилося у силу вимог закону, коли суд визнав недійсним договір іпотеки (справа № 278/1793/20), а також, що договір іпотеки був укладений під впливом обману. При цьому у випадку задоволення позову рішення суду примусовому виконанню не підлягає.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, у якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції
та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -
без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Паруль Ю. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених
у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішеннясудів попередніх інстанцій відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду
або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав