ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/20302/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Шутов О.О.,
відповідача - Чалов А.О., Тодосієнко В.М.,
третьої особи-1 - Шутов О.О.,
третьої особи-2 - Гузієнко Я.М.,
третьої особи-3 - Зайончковська В.В.,
третьої особи-4 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Стасюка С.В.
від 02.02.2023 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Коротун О.М., Ткаченко Б.О., Ходаківська І.П.
від 18.12.2023
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Державної іпотечної установи
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія", Міністерство економіки України
про стягнення 225 742 209,68 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про стягнення відсоткового доходу за облігаціями, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання по сплаті відсоткового доходу, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строку оплати вартості облігацій, у загальному розмірі 225 742 209,68 грн.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення виплати відсоткового доходу за випуском облігацій, емітентом яких є відповідач, зокрема, за облігаціями серії "А3" по 10 відсотковому (купонному) періоді, за облігаціями серії "В3" по 13 та 14 відсотковим (купонним) періодам, за облігаціями серії "С3" по 13 та 14 відсотковим (купонним) періодам, та щодо сплати номінальної вартості облігацій серій "А3", "В3", "С3".
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" було власником облігацій серії "А3", ISIN UA4000178438, емітентом яких є Державна іпотечна установа (надалі - Емітент), в кількості 4 565 шт., номінальною вартістю 456 500 000,00 грн, термін погашення - 12.12.2018, відповідно до договорів купівлі - продажу цінних паперів № ДД-239/2014 від 28.03.2014, № ДД-205/2014 від 24.03.2014 та № ДД-230/2014 від 27.03.2014.
Вказані облігації були випущені Державною іпотечною установою згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи, який зареєстрований Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 27.12.2013.
Згідно з Проспектом емісії облігацій Державної іпотечної установи, дата погашення облігацій серії "А3" настала 12.12.2018, тому (з метою пред`явлення облігацій до погашення) Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" 12.12.2018 до 11:00, як передбачено пунктом 4.9 Проспекту емісії, було надане розпорядження Публічному акціонерному товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (депозитарна установа) щодо переведення облігацій серії "А3" з рахунку власника цінних паперів - банку на рахунок Емітента - Державної іпотечної установи в Публічному акціонерному товаристві "Національний депозитарій України".
На підставі зазначеного розпорядження облігації були перераховані Емітенту - Державній іпотечній установі до погашення на його рахунок у цінних паперах в Публічному акціонерному товаристві "Національний депозитарій України".
Відповідно до пункту 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів Емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку.
Датою виплати відсоткового доходу за облігаціями серії "А3" по 10 відсотковому (купонному) періоду було визначено 12.12.2018.
Всупереч зобов`язанню, передбаченому пунктом 4.8 Проспекту емісії, Емітент не перерахував Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" відсотковий дохід по облігаціям серії "А3" за 10 відсотковий (купонний) період в сумі 19 135 475,70 грн.
У зв`язку з цим та з метою врегулювання питання погашення заборгованості, Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було направлено Емітенту облігацій серії "А3" - Державній іпотечній установі вимоги про погашення заборгованості за нарахованими відсотками за облігаціями серії "А3", ISIN UA4000178438 від 14.01.2019.
15.02.2019 Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" отримано відповідь Державної іпотечної установи від 15.02.2019 № 2170/15/1 з відмовою від задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо погашення номінальної вартості облігацій та сплати відсоткового доходу за даними облігаціями.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" було власником облігацій серії "В3", ISIN UA4000178446, в кількості 536 шт., номінальною вартістю 53 600 000,00 грн, термін погашення - 18.11.2020.
Згідно з пунктом 4.8 Проспекту емісії датою виплати відсоткового доходу за облігаціями серії "В3" по 13 відсотковому (купонному) періоду було визначено 22.06.2020, а по 14 відсотковому (купонному) періоду зазначеної серії було визначено 18.11.2020.
Всупереч зобов`язанню, передбаченому пунктом 4.8 Проспекту емісії, Емітент не перерахував Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" відсотковий дохід по облігаціям серії "В3" за 13 відсотковий (купонний) період в сумі 2 539 026,64 грн та за 14 відсотковий (купонний) період в сумі 2 078 650,88 грн, що разом становить 4 617 677,52 грн.
У зв`язку з цим та з метою врегулювання питання погашення заборгованості, 24.11.2020 Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було направлено Емітенту облігацій серії "В3" вимоги щодо погашення номінальної вартості облігацій та сплати відсоткового доходу за даними облігаціями.
У відповідь на вказану вимогу Емітент повідомив про відмову у задоволенні вимоги про сплату номінальної вартості облігацій серії "В3" у сумі 53 600 000,00 грн та відсоткового доходу за даними облігаціями.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" було власником облігацій серії "С3" (свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій підприємств від 27.12.2013 № 295/2/2013, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, ISIN UA4000178446), Емітентом яких виступає Державна іпотечна установа, в кількості 2 700 шт., номінальною вартістю 270 000 000,00 грн, термін погашення - 15.12.2020.
З метою пред`явлення облігацій до погашення, Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" 15.12.2020 до 11:00 год, було надане розпорядження Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Укргазбанк" (депозитарна установа) щодо переведення облігацій серії "C3" з рахунку власника цінних паперів - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рахунок Емітента - Державної іпотечної установи в Публічному акціонерному товаристві "Національний депозитарій України".
На підставі розпорядження, облігації були перераховані емітенту - Державній іпотечній установі до погашення на його рахунок у цінних паперах у Публічному акціонерному товаристві "Національний депозитарій України".
Згідно з пунктом 4.8 Проспекту емісії датою виплати відсоткового доходу за облігаціями серії "C3" по 13 відсотковому (купонному) періоду було визначено 22.06.2020, а по 14 відсотковому (купонному) періоду зазначеної серії було визначено 15.12.2020.
Всупереч зобов`язанню, передбаченому пунктом 4.8 Проспекту емісії, Емітент не перерахував Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" відсотковий дохід по облігаціям серії "C3" за 13 відсотковий (купонний) період в сумі 12 789 873,00 грн та за 14 відсотковий (купонний) період в сумі 12 368 214,00 грн, що разом становить 25 158 087,00 грн.
У зв`язку з цим та з метою врегулювання питання погашення заборгованості, 18.12.2020 Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було направлено Емітенту облігацій серії "C3" вимогу щодо погашення номінальної вартості облігацій та сплати відсоткового доходу за даними облігаціями.
Державна іпотечна установа не надала відповідь на вказану вимогу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".
Відповідно до пункту 4.5 Проспекту емісії власник облігацій має право отримувати відсотковий дохід у вигляді нарахованих відсотків на номінальну вартість облігацій, що йому належать, після закінчення кожного відсоткового періоду.
Згідно з пунктом 4.8 Проспекту емісії відсоткова ставка для облігацій Державної іпотечної установи під державну гарантію встановлюється на рівні: для серії "А3" - 9% річних; для серії "В3" - 9,5% річних; для серії "С3" - 9,5% річних. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку.
Пунктом 4.9 Проспекту емісії передбачено, що погашення облігацій здійснюється протягом одного банківського дня: серія "АЗ" - 12.12.2018; серія "ВЗ" - 18.11.2020; серія " СЗ " - 15.12.2020.
02.03.2015 правління Національного банку України прийняло постанову №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".
Відповідно до постанови правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 181 "Про початок здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" призначено Матвієнка Андрія Анатолійовича, який діє на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" від 22.06.2020 № 1183, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.09.2020 № 1724 "Про деякі питання здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк".
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі № 910/20302/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної іпотечної установи на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відсотковий дохід за облігаціями серії "А3" по 10 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 19 135 475,70 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "А3" по 10 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 1 693 882,79 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "А3" по 10 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 3 726 286,50 грн, відсотковий дохід за облігаціями серії "В3" по 13 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 2 539 026,64 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "В3" по 13 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 108 407,83 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "В3" по 13 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 296 063,93 грн, відсотковий дохід за облігаціями серії "В3" по 14 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 2 078 650,88 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "В3" по 14 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 63 364,54 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "В3" по 14 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 196 799,80 грн, відсотковий дохід за облігаціями серії "С3" по 13 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 12 789 873,00 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "С3" по 13 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 546 084,21 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "С3" по 13 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 1 491 366,81 грн, відсотковий дохід за облігаціями серії "С3" по 14 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 12 368 214,00 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "С3" по 14 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 349 654,11 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "С3" по 14 відсотковому (купонному) періоду у розмірі 1 050 215,79 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "А3" у розмірі 40 897 397,26 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "А3" у розмірі 88 797 721,63 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "В3" у розмірі 1 691 186,52 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "В3" у розмірі 5 074 670,98 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "С3" у розмірі 7 921 495,00 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за облігаціями серії "С3" у розмірі 22 926 370,95 грн, та 794 500,00 грн витрат по сплаті судового збору судового збору.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій мотивовані тим, що, оскільки термін погашення облігацій серій "А3", "В3", "С3" (власником яких є позивач) є таким, що настав, то і настали строки для сплати відсоткового доходу за облігаціями. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у межах заявлених позовних вимог.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосована норма статті 625 Цивільного кодексу України та не враховано правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 03.10.2023 у справі № 366/203/21 в частині можливості застосування статті 625 Цивільного кодексу України як додаткової вимоги до вже простроченого зобов`язання; не враховано правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат виключно в межах строку позовної давності;
- судами попередніх інстанцій не застосований пункт 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", висновок Верховного Суду щодо застосування якого у подібних правовідносинах відсутній.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Національний банк України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, а у випадку відмови Верховного Суду у закритті касаційного провадження - касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. Розгляд клопотань
У касаційній скарзі Державна іпотечна установа заявила клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, встановленої частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши зазначене клопотання Суд зазначає таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Справа за частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.
Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає в тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин. Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Виходячи з наведених критеріїв суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, зокрема, навести інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
Однак скаржник у клопотанні не навів кількісні та якісні показники, які б свідчили про наявність інших справ з подібними правовідносинами та формування судами різної правової практики при їх вирішенні, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Також скаржник не обґрунтував свої твердження щодо того, у чому полягає неможливість вирішення справи касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права в контексті підстав касаційного оскарження та у чому полягає невизначеність законодавчого регулювання правових питань щодо порядку прийняття рішення у такій категорії справ.
Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
6. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Здійснюючи, в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідача, перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування, з огляду на таке.
Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулюються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
У пункті 2 частини 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, облігації.
Як передбачено частиною 2 статтею 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).
Отже, відносинам, які виникають при обігу цінних паперів, зокрема, облігацій, притаманні властивості правовідносин позики, а саме: 1) передача однією стороною (власником (першим власником) облігацій) іншій стороні (емітенту) грошових коштів (грошей); 2) обов`язок сторони, яка одержала грошові кошти (емітента) повернути стороні, яка надала такі грошові кошти (власникові (першому власникові) облігацій) таку ж суму грошових коштів (вартість облігацій) та сплатити дохід за такими облігаціями.
Приписи пункту 2 частини 1 статті 195 Цивільного кодексу України та норми Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачають, що облігація, як цінний папір, є документом, який посвідчує (підтверджує) відносини позики між власником облігації та емітентом.
Грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.
Отже, з урахуванням вищенаведеного та у зв`язку з укладанням між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою договорів купівлі-продажу цінних паперів, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що між позивачем та відповідачем виникли грошові зобов`язання на підставі правовідносин позики. До правовідносин, що склалися між сторонами спору, повинні застосовуватись загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1 Глави 71 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/10553/18, від 09.08.2023 у справі № 910/18289/21, від 24.10.2023 у справі № 910/18566/21.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.