ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1027/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,
за участю представників:
позивача - не з`явився
відповідача 1 - не з`явився
відповідача 2 - не з`явився
відповідача 3 - не з`явився
третьої особи - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 914/1027/19
за позовом ОСОБА_2
до 1) Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, 2) державного реєстратора Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Небесного Андрія Івановича, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 18.10.2018 № 2902-1009; визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 19.10.2018 № 2902-1018; зобов`язання державного реєстратора скасувати запис/реєстраційну дію від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 - як учасник господарського товариства - ТОВ "Латориця", звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради з вимогами про:
- визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, викладеної у листі від 18.10.2018 № 2902-1009;
- визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, викладеної у листі від 19.10.2018 № 2902-1018;
- зобов`язання державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного скасувати запис/реєстраційну дію № 14151200000004431 від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу (з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову від 16.01.2020, прийнятою до розгляду ухвалою суду від 30.01.2020)..
Хід розгляду справи
2. Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.
3. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, заяву ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 2 881,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2020 та 11 526,00 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 881,50 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги та 11 526,00 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.
4. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 000,00 грн на відшкодування судових витрат на правову допомогу.
5. Постановою Верховного Суду 04.04.2024 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2023, а також додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2023 у справі № 914/1027/19 залишено без змін.
Стислий виклад вимог заяви та аргументи учасників справи
6. ОСОБА_1 (третя особа) звернувся до Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1027/19 в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 36 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, з яких 21 000 грн - фактичні витрати та 15 000 грн - гонорар успіху.
7. Від ОСОБА_2 (позивач) надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, у якому остання заперечила проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення зазначивши, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу є безпідставним та недоведеним оскільки заявником не надано суду договору про надання правової допомоги, також вказує на те, що позивачем не доведено дійсність понесення відповідних витрат черезвідсутність доказів оплати вартості таких послуг, а також, що сума заявлених третьою особою адвокатських витрат за розгляд справи в суді касаційної інстанції не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з урахуванням обставин цієї справи. Також ОСОБА_2 зазначає про тяжкий фінансовий стан, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні заяви третьої особи.
Щодо суті поданої заяви про ухвалення додаткового рішення
8. За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
9. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
10. Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
11. Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
12. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
13. Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
14. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
15. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
16. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
17. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
18. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
19. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи
Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
20. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий висновок міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
22. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").