ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 921/186/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Стеців Р. І. (адвокат),
відповідача - Тарарука Л. Р. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (головуючий - Бойко С. М., судді Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) у справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 15.03.2023 Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський Облагропостач" (далі - ВАТ "Тернопільський Облагропостач", Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Товариство, відповідач) про:
1) зобов`язання АТ "Українська залізниця" припинити користування стрілочним переводом СП № 10 та до врегулювання питання відповідно до вимог статей 74, 75 та 78 Статуту залізниць України утриматися від вчинення будь-яких дій, пов`язаних із самовільним (без дозволу власника) використанням належного ВАТ "Тернопільський Облагропостач" стрілочного переводу СП № 10, який розташовано на під`їзній колії незагального користування за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14;
2) стягнення з відповідача 765 000 грн доходу, одержаного Товариством від самовільного використання стрілочного переводу СП № 10 без належних для цього правових підстав, посилаючись при цьому на положення статей 11, 15, 321, 390, 391, 1212- 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 64, 67, 74, 75, 78 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), пункту 1.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила № 644), та статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Товариство без дозволу Підприємства як власника незаконно приєднав до стрілочного переводу СП № 10 новоспоруджену залізничну під`їзну колію та розпочав її самовільне користування, внаслідок чого відповідач починаючи з 20.11.2018 і впродовж 51 місяця безпідставно одержував дохід у спірній сумі від користування належним позивачу майном (під`їзною колією незагального користування з розташованим на ній стрілочним переводом СП № 10). При цьому, на думку позивача, обставини щодо набуття Товариством права власності на стрілочний перевід СП № 10 встановлено судовими рішеннями в справі № 914/2012/16 (між тими самими сторонами) та не підлягають повторному доказуванню.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2023 (суддя Чопко Ю. О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів, які би підтверджували право власності позивача на спірне майно (стрілочний перевід СП № 10), а цей перевід не належить до тієї ділянки колії, юридичну долю якої вже вирішено в судовому порядку, оскільки питання про право власності на значно ближчий до магістралі загального користування стрілочний перевід СП № 10 не було предметом розгляду в справі № 914/2012/16. Натомість у матеріалах справи містяться: копія відомості під`їзних колій Тернопільського головного підприємства матеріально-технічного забезпечення облагропостачу від 02.12.1997, в якій чітко вказується, що: "Колія № 2 знаходиться на балансі Підприємства (тобто Облагропостачу). Колія № 1, стрілки №№ 10, 11, скидаючий башмак знаходяться на балансі 8-ї дистанції колії"; укладений між Тернопільською дистанцією колії та ВАТ "Тернопільський Облагропостач" договір на обслуговування і утримання під`їзної колії від 23.07.2002 № 70, свідчить про знаходження стрілки № 10 на балансі Товариства, тобто з 2002 року Підприємство не оспорювало права власності АТ "Українська залізниця" на спірний стрілочний перевід, який утримувався відповідачем.
Відмова в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача припинити користування стрілочним переводом СП № 10 зумовлює відмову в задоволенні похідної вимоги про стягнення 765 000 грн доходу, одержаного відповідачем від самовільного використання вказаного стрілочного переводу.
4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2023 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Зобов`язано АТ "Українська залізниця" припинити користування стрілочним переводом СП № 10, що розташований на під`їзній колії незагального користування за адресою: вул. Поліська, 14 м. Тернопіль. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 765 000 грн. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ВАТ "Тернопільський Облагропостач" 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 32 151 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Постанова мотивована посиланням на положення статей 316, 317, 319, 321, 328, 391, 396, 1212- 1214 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 10, 21 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 64, 67 Статуту залізниць України, пунктів 1.1, 1.5 Правил № 644, статей 73- 77, 79, 86, 123, 126, 129, 173, 236, 269, 277 ГПК України, застосовуючи які апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:
1) Підприємство набуло у власність під`їзну залізничну колію загальною довжиною 750 м (разом із розташованими на ній стрілочними переводами №№ 10, 11, 36) у червні 1996 року в процесі перетворення Державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" у ВАТ "Тернопільський Облагропостач" згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (далі - РВ ФДМУ по Тернопільській області) від 28.06.1996 № 858 і цей факт, який має преюдиціальне значення при вирішенні цього спору, встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 у справі № 914/2012/16 (між тими самими сторонами), залишеними без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2018 (схожі загальні висновки щодо застосування норм статті 75 ГПК України викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17);
2) достатнім документом для підтвердження права власності позивача на під`їзну колію незагального користування та стрілочний перевід СП № 10 є технічний паспорт від 1992 року та схеми поздовжніх і поперечних профілів залізничних колій, які є невід`ємними додатками до технічного паспорту, натомість відповідач не надав доказів щодо набуття права власності на спірну під`їзну колію, в тому числі й на вказаний стрілочний перевід;
3) на підтвердження обставин чинення Товариством перешкод Підприємству в користуванні стрілочним переводом СП № 10 позивач надав докази щодо укладення між АТ "Українська залізниця" та Приватним підприємством "Метопал" (далі - ПП "Метопал") договору про подачу і забирання вагонів (у тому числі за допомогою СП № 10), у зв`язку з чим ВАТ "Тернопільський Облагропостач" не отримує доходу від користування третіми особами належним йому стрілочним переводом СП № 10, а також не має можливості в повній мірі використовувати вказане майно в своїй господарській діяльності;
4) за загальним правилом умовою виникнення додаткового кондиційного обов`язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, адже за період, коли останній був упевнений в підставності свого збагачення і не повинен був знати про протилежне, відшкодування кондикційних доходів цією нормою не передбачається;
5) оскільки відповідно до експертного висновку від 05.05.2023 № 05/05-2023/01 величина доходів (упущеної вигоди), які ВАТ "Тернопільський Облагропостач" могло реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, в результаті передачі в оренду стрілочного переводу СП № 10 за період з липня 2018 року до квітня 2023 року становить 948 980,20 грн, то заявлена позовна вимога про стягнення 765 000 грн доходу, одержаного Товариством від самовільного використання вказаного стрілочного переводу без належних правових підстав, яка є похідною від задоволеного негаторного позову, також підлягає задоволенню;
6) враховуючи ухвалення апеляційним судом рішення про задоволення позовних вимог, є підстави для покладання на відповідача обов`язку з відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки клопотання про зменшення розміру судових витрат від відповідача до суду не надходило.
Водночас апеляційний суд відхилив посилання відповідача на укладений між сторонами договір на обслуговування і утримання під`їзної колії від 23.07.2002 № 70, передавальний акт ДТГО "Львівська залізниця" від 03.08.2015 та зведений перелік майна ДТГО "Львівська залізниця" від 19.08.2015, позаяк строк дії зазначеного договору закінчився 23.07.2003, а інші документи відносяться до внутрішньої документації АТ "Українська залізниця" та не є технічними документами, які в розумінні пункту 1.5 Правил № 644 є належними доказами щодо права власності особи на під`їзну залізничну колію, в тому числі на маневрові пристрої (СП № 10), а тому не підтверджують права власності відповідача на спірне майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 75 ГПК України, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 01.09.2020 у справі № 906/1231/20;
2) суд апеляційної інстанції не врахував викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/24011/16 висновку щодо застосування норм статті 85 ГК України, статті 115 ЦК України та статей 4, 5 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (в контексті того, що майно, яке включено до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" при його утворенні, перебуває у власності залізниці, оскільки воно закріплено за залізницею на законодавчому рівні);
3) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм статей 387, 391 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (у контексті розмежування віндикаційного та негаторного позовів);
4) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норм статей 530, 1214 ЦК України, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/1961/19;
5) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 392 ЦК України в спірних правовідносинах, в яких підставою для набуття права власності на стрілочний перевід СП № 10 як об`єкт рухомого майна має бути рішення суду про визнання права власності на спірне майно, внаслідок чого передчасним є вирішення похідного спору про усунення перешкод у користуванні майном до підтвердження права на це майно в судовому порядку;
6) апеляційний суд не дослідив зібрані в справі докази, зокрема, технічний паспорт під`їзної залізничної колії УВТК "МО України" (наразі ДП "Шепетівський військовий лісгосп") від 2019 року, технічний паспорт під`їзної залізничної колії ПП "Метопал" від 2018 року, відомість під`їзних колій Тернопільського головного підприємства матеріально-технічного забезпечення облагропостачу від 02.12.1997, передавальний акт ДТГО "Львівська залізниця" від 03.08.2015;
7) на порушення вимог пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України у резолютивній частині постанови від 22.11.2023 не зазначено висновку апеляційного суду щодо кожної із заявлених вимог, а саме щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання відповідача утриматися від вчинення будь-яких дій, пов`язаних із самовільним (без дозволу власника) використанням належного позивачу стрілочного переводу СП № 10, як наслідок відповідна позовна вимога залишилися нерозглянутою;
8) обґрунтоване клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в разі задоволення позову було наведено в долученому до матеріалів справи відзиві на позовну заяву від 13.04.2023 № НЮ-1/1034, чим спростовується висновок апеляційного суду про відсутність надходження до суду відповідного клопотання.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. ВАТ "Тернопільський Облагропостач" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, наведених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 921/186/23 та призначено її до розгляду на 19.03.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2024 розгляд касаційної скарги АТ "Українська залізниця" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 921/186/23 відкладено на 16.04.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Тернопільського державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач", затвердженим РВ ФДМУ по Тернопільській області 31.05.1996, залізничне полотно станом на 01.05.1996 увійшло до статутного капіталу ВАТ "Тернопільський Облагропостач", що підтверджується переліком майна, яке було передано у власність ВАТ "Тернопільський Облагропостач" на підставі наказу РВ ФДМУ по Тернопільській області від 28.06.1996 № 858.
11. У процесі приватизації цілісного майнового комплексу Тернопільського державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" станом на 01.05.1996 на балансі зазначеного підприємства, на рахунку 01 (основні засоби) обліковувалося залізничне полотно в кількості 1 одиниці балансовою вартістю 18 080 крб., що відображено в матеріалах інвентаризації основних засобів підприємства станом на 01.05.1996.
12. Згідно з наказом РВ ФДМУ по Тернопільській області від 28.06.1996 № 858 Тернопільське державне обласне підприємство матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" було перетворено у ВАТ "Тернопільський Облагропостач", яке є правонаступником вказаного державного підприємства.
13. До складу цілісного майнового комплексу Тернопільського державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" входила під`їзна залізнична колія, розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, та характеристику якої (колії) зазначено в технічному паспорті під`їзної колії незагального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ (замовлення № 92038) від 1992 року.
14. Відповідно до технічного паспорту під`їзної колії незагального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль та схем поздовжніх і поперечних профілів залізничних колій, які є невід`ємними додатками до технічного паспорту, найменування колії та номер стрілки, від якої відходить колія до підприємства - колія 41А, стрілка № 10, розгорнута довжина колії становить 0,75 км, загальна відстань від місця перемикання до території підприємства - 335 м. На цьому шляху знаходяться три стрілочні переводи: № 10, № 36, № 11. Цей шлях складається із: з`єднуючої колії понумерованої № 1, яка проходить від стрілки № 10 через стрілку № 36 до стрілки № 11 та становить 227,60 м; навантаження-вивантаження - колії понумерованої № 2, яка проходить від стрілки № 11 до упору, повна довжина шляху становить 299 м; навантаження-вивантаження - колії понумерованої № 3, яка проходить від стрілки № 11 до упору, повна довжина шляху становить 219,40 м.
Вказаний технічний паспорт було виготовлено Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту "Львівтранспроект" на замовлення Тернопільського головного підприємства МТЗ на підставі договору від 09.03.1992 № 92038, що зафіксовано актом приймання робіт від 17.04.1992.
Відповідно до витягу з масштабного плану схеми під`їзної колії, поздовжнього та поперечного профілів залізничних колій, креслення штучних споруд, які є невід`ємними додатками до технічного паспорта під`їзної колії, де в розділах "Відомість залізничних шляхів" та "Відомість стрілочних переводів" зазначено, що на належній Тернопільському головному підприємству матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" колії розташовано стрілочні переходи №№ 10, 36, 11.
15. Таким чином, у процесі перетворення Тернопільського державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" у власність ВАТ "Тернопільський Облагропостач" було передано під`їзну залізничну колію, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під`їзної колії незагального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ (замовлення № 92038) від 1992 року (далі - Технічний паспорт) та в схемах поздовжніх і поперечних профілів залізничних колій, які є невід`ємними додатками до Технічного паспорту.
16. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 у справі № 914/2012/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2018, позов ВАТ "Тернопільський Облагропостач" задоволено повністю. Зобов`язано АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" за власні кошти відновити залізничну під`їзну колію позначену номером 1 (№ 1) від стрілочного переводу СП № 36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 та номером 3 (№ 3) від стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті під`їзної колії незагального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту "Львівтранспроект" (замовлення № 92038) від 1992 року та схемах поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій та примикання під`їзної колії Тернопільського головного підприємства МТЗ до станції Тернопіль, які є додатками до технічного паспорта.
17. 29.09.2022 між ВАТ "Тернопільський Облагропостач" (Підприємство) та фізичною особою-підприємцем Мачугою І. Б. (далі - ФОП Мачуга І. Б., орендар) укладено договір оренди, предметом якого є користування розташованим на належній ВАТ "Тернопільський Облагропостач" під`їзній залізничній колії незагального користування стрілочним переводом СП № 10, який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14.
За умовами договору оренди від 29.09.2022 розмір орендної плати за згодою сторін встановлено на рівні 15 000 грн (за перший повний місяць оренди). Розмір орендної плати, починаючи з наступних місяців, розраховується із врахуванням місячного індексу інфляції.
18. Згідно з експертним висновком від 05.05.2023 № 05/05-2023/01 про проведення дослідження на отримання ВАТ "Тернопільський Облагропостач" доходу за користування стрілочним переводом СП № 10, складеним за заявою Підприємства, величина доходів (упущеної вигоди), які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, в результаті передачі в оренду вказаного стрілочного переводу за період дослідження (з липня 2018 року до квітня 2023 року) становить 948 980,20 грн.
19. 10.02.2023 між адвокатом Стеців Р. І. (адвокат) та ВАТ "Тернопільський Облагропостач" (замовник) укладено договір про надання правової допомоги, за змістом якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення в порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно з додатком № 1 до договору про надання правової допомоги визначено розрахунок вартості надання послуг.
На виконання вказаного договору 07.03.2023 між його сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг, а саме: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 2 год, вартість 4000 грн; ознайомлення з документами - 2 год, вартість 4000 грн; направлення адвокатського запиту - 2 год, вартість 4000 грн; складання позовної заяви, виготовлення копій документів - 4 год, вартість 8000 грн.
Актом приймання-передачі наданих послуг за договором передбачено, що загальна сума послуг адвоката становить 20 000 грн, що також підтверджується рахунком-фактурою від 07.03.2023 № ро-0000001 на суму 20 000 грн.
Згідно з квитанцією до платіжної інструкції від 08.03.2023 № 0.0.2890712137.1 ВАТ "Тернопільський Облагропостач" сплатило адвокату Стеців Р. І. 20 000 грн з призначенням платежу - за надання правової допомоги за договором від 10.02.2023, актом від 07.03.2023.
Позиція Верховного Суду
20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
21. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
22. В основу оскаржуваної постанови про задоволення позову в повному обсязі покладено висновок апеляційного суду про факт набуття Підприємством права власності на під`їзну залізничну колію загальною довжиною 750 м (до складу якої увійшли маневрові пристрої - стрілочні переводи №№ 10, 11, 36) у червні 1996 року в процесі перетворення Державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" у ВАТ "Тернопільський Облагропостач" згідно з наказом РВ ФДМУ по Тернопільській області від 28.06.1996 № 858, який (факт) має преюдиціальне значення при вирішенні цього спору як такий, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 у справі № 914/2012/16 (між тими самими сторонами), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2018.
При цьому на підтвердження обставин чинення Товариством перешкод Підприємству в користуванні стрілочним переводом СП № 10 позивач надав докази щодо укладення між АТ "Українська залізниця" та ПП "Метопал" договору про подачу і забирання вагонів (у тому числі за допомогою СП № 10), у зв`язку з чим ВАТ "Тернопільський Облагропостач" не отримує доходу від користування третіми особами належним йому стрілочним переводом СП № 10 і не має можливості в повній мірі використовувати вказане майно в своїй господарській діяльності, а тому на підставі статті 1214 ЦК України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу дохід у сумі 765 000 грн, який Товариство одержало від самовільного використання вказаного стрілочного переводу без належних правових підстав у період з 20.11.2018 до дати звернення з цим позовом.
Щодо позовної вимоги про стягнення 765 000 грн доходу, одержаного відповідачем від самовільного використання стрілочного переводу СП № 10 без належних правових підстав
23. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 765 000 грн доходу, одержаного Товариством від самовільного використання стрілочного переводу СП № 10 без належних для цього правових підстав, з огляду на таке.
24. В пунктах 53- 57 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/3943/21(910/9185/19) (предмет позову - відшкодування доходів, одержаних відповідачем від безпідставного користування майном, належним позивачу як власнику), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин, викладено такі висновки щодо застосування положень статті 1214 ЦК України:
"53. Згідно з абзацом першим частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
54. З аналізу наведеної норми вбачається, що закон визначає отримання доходів і плодів безпідставним лише за умови, якщо набувач майна знав або мав знати про безпідставність його отримання. Тому набувач повинен повернути або відшкодувати потерпілому всі доходи, які він одержав чи міг одержати з цього майна з того часу, як дізнався або міг дізнатися про безпідставність набуття (збереження) майна. Доходи або інші вигоди, отримані ним до цього часу не підлягають поверненню або відшкодуванню.
55. Отже, для правильного вирішення спору щодо застосування частини першої статті 1214 ЦК України судам передусім необхідно встановити момент, коли набувач спірного майна дізнався про безпідставність його набуття чи про зникнення (припинення) підстави набуття, яка існувала, а також моменту, коли набувач міг дізнатися про такі обставини.
56. За змістом абзацу першого частини першої 1214 ЦК України таке право може бути реалізоване за сукупності таких складових:
1) доходи повертаються саме особою, яка володіє або володіла, майном безпідставно;
2) повертаються доходи, які ця особа одержала або могла одержати від такого майна;
3) повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Розмір доходів, які підлягають стягненню вираховується виходячи з доведеності розміру звичайних доходів, які особа здобула за весь час володіння.
Слід також враховувати, що конструкція абзацу першого частини першої статті 1214 ЦК України передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, адже встановлює правило, що повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Отже, за загальним правилом умовою виникнення додаткового кондиційного обов`язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, адже за період, коли останній був упевнений у підставності свого збагачення і не повинен був знати про протилежне, відшкодування кондикційних доходів цією нормою не передбачається.
57. Отримання або можливість отримання набувачем відомостей про неправомірність володіння чужим майном є моментом, з якого на зазначену особу покладаються додаткові обов`язки, зокрема, виникає обов`язок повернути фактично отримані від спірного майна доходи, або доходи, які могли бути отримані за нормальних умов".
25. Водночас у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 182/5130/16-ц, на висновки якого послався апеляційний суд, зазначено, що: 1) згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до вказаної статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі; 2) за цією нормою права відшкодуванню підлягають доходи, які саме власник або законний володілець міг би отримати від експлуатації цього майна; 3) стаття 1214 ЦК України передбачає: особа, яка набула майна або зберігала його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави; 4) за змістом цієї норми поверненню підлягають доходи, що отримані саме особою, яка володіє майном безпідставно.
26. Таким чином, враховуючи правові висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/3943/21(910/9185/19) та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 182/5130/16-ц, колегія суддів наголошує на тому, що чинне цивільне законодавство чітко розмежовує як відносини відшкодування особі збитків у виді неодержаних нею доходів (упущеної вигоди), що є предметом регулювання положень пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України, та кондикційні відносини відшкодування потерпілій особі (легітимному власнику) доходів, що отримані або могли бути отримані саме особою, яка володіє або володіла чужим майном безпідставно та зобов`язана повернути їх власнику майна (предмет регулювання норми абзацу 1 частини 1 статті 1214 ЦК України), так і особливий суб`єктний склад учасників цих відносин, які не можна ототожнювати.
27. Як убачається з матеріалів справи, саме на підставі частини 1 статті 1214 ЦК України ВАТ "Тернопільський Облагропостач" пред`явило позовну вимогу про стягнення 765 000 грн доходу, одержаного відповідачем починаючи з 20.11.2018 внаслідок самовільного використання стрілочного переводу СП № 10 як майна, що належить позивачу на праві приватної власності з червня 1996 року як набуте в процесі приватизації цілісного майнового комплексу Тернопільського державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач".
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що моментом, коли відповідач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави, є дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 в справі № 914/2012/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2018, якими підтверджено наявність у ВАТ "Тернопільський Облагропостач" права власності на залізничну під`їзну колію, до складу якої увійшли маневрові пристрої (в тому числі стрілочний перевід СП № 10).
Отже, в межах цієї справи Підприємство на підставі статті 22 ЦК України не заявляло та суд першої інстанції не розглядав позовну вимогу про відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, а саме неодержаних позивачем доходів від передачі вказаного майна в користування іншій особі, нарахованих за період з 20.11.2018 по 20.02.2023 (51 місяць).
28. Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Згідно з частиною 5 статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
29. Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (аналогічний висновок викладено в пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Касаційна інстанція звертає увагу судів попередніх інстанцій, що попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 07.11.2023 у справі № 909/869/22).
30. Натомість зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить про те, що з урахуванням оцінки наявних у справі доказів (договору оренди від 29.09.2022, укладеного між ВАТ "Тернопільський Облагропостач" та ФОП Мачугою І. Б., експертного висновку від 05.05.2023 № 05/05-2023/01 про проведення дослідження на отримання ВАТ "Тернопільський Облагропостач" доходу (упущеної вигоди) за користування стрілочним переводом СП № 10, складеного за заявою Підприємства, апеляційний суд на порушення положень статті 14, частини 3 статті 46, частини 5 статті 269 ГПК України фактично з власної ініціативи розглянув і задовольнив позовну вимогу про стягнення 765 000 грн збитків у виді упущеної вигоди (неодержаних доходів у виді щомісячної орендної плати в розмірі 15 000 грн, нарахованих за період з 20.11.2018 по 20.02.2023 (51 місяць), тоді як Підприємство заявило лише таку позовну вимогу майнового характеру, як відшкодування доходу, одержаного відповідачем починаючи з 20.11.2018 внаслідок самовільного використання стрілочного переводу СП № 10.
Однак такі різні за своєю природою (предметом і підставами) позовні вимоги не слід ототожнювати (див. пункт 26 цієї постанови).
31. Крім того, відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).