ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/3322/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
прокурора - Галезник О.І.,
представників:
відповідача-1 - не з`явились,
відповідача-2 - Зінченка І.А.,
третьої особи - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергопром"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 (головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 (суддя Щербаков С.О.)
у справі №922/3322/20
за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави
до 1. Державної служби геології та надр України,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергопром",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Антимонопольний комітет України,
про визнання незаконним та скасування протоколу проведення аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу, спеціального дозволу на користування надрами та угоди про умови користування надрами,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави (далі також Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також Держгеонадра) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергопром" (далі також ТОВ "Нафтогазенергопром"), про:
- визнання недійсними результатів проведеного 22.03.2016 Держгеонадрами аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Мурафинської площі та скасування протоколу проведення вказаного аукціону від 22.03.2016 №6;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 22.03.2016 №6/1-16 з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки Мурафинської площі;
- визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі від 12.04.2016 №4760;
- визнання недійсною угоди про умови користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (вуглеводні) Мурафинської площі від 31.05.2019 №4760.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Антимонопольний комітет України при прийнятті рішення від 23.08.2018 №414-p у справі №20-26.13/128-16 та суд, який залишив в силі вказане рішення, дійшли висновку, що ТОВ "Нафтогазенергопром", яке обрано переможцем аукціону, вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату І аукціону 2016 року, проведеного Держгеонадра 22.03.2016, з продажу спеціального дозволу на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, у тому числі досліднопромислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі, розташованої на території Богодухівського та Краснокутського районів Харківської області, а тому прийняте Держгеонадрами за результатами вищевказаного аукціону рішення (протокол від 22.03.2016 №6) є незаконним та підлягає скасуванню, а наданий спеціальний дозвіл на користування надрами (нафти, газу природного) Мурафинської площі від 12.04.2016 №4760 та укладені правочини (договір купівлі-продажу спеціального дозволу від 22.03.2016 №6/1-16 та угода про умови користування надрами від 31.05.2019 №4760) - визнанню недійсними.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Держгеонадра 22.03.2016 було проведено аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами (нафти, газу природного) Мурафинської площі, яка розташована на території Богодухівського та Краснокутського районів Харківської області, з метою геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ.
2.2.У вказаному аукціоні приймало участь ТОВ "Нафтогазенергопром" та ТОВ "Компанія "Нафта і газ". Враховуючи що ТОВ "Нафтогазенергопром" запропоновано найбільшу ціну продажу (5 122 500,00 грн) його визнано переможцем аукціону.
2.3.За результатами вищевказаного аукціону Держгеонадрами складено протокол проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами №6 від 22.03.2016.
2.4.На підставі протоколу від 22.03.2016 №6 між Держгеонадра та ТОВ "Нафтогазенергопром" 22.03.2016 укладено договір №6/1-16 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, газу сланцевих товщ Мурафинської площі.
2.5.У подальшому, на підставі протоколу №6 від 22.03.2016 та договору купівлі-продажу №6/1-16 від 22.03.2016, Держгеонадрами 12.04.2016 видано ТОВ "Нафтогазенергопром" спеціальний дозвіл №4760 на користування надрами (нафти, газу природного) Мурафинської площі, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у т.ч. дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ, строком на 5 років.
2.6.Також, 13.07.2019 між Держгеонадрами та ТОВ "Нафтогазенергопром" укладено угоду №4760 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у т.ч. дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами від 12.04.2016 №4760.
2.7.У подальшому вищевказану угоду 31.05.2019 укладено в новій редакції.
2.8.Однак рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 №414-p у справі №20-26.13/128-16 визнано, зокрема, що ТОВ "Компанія "Нафта і газ" і ТОВ "Нафтогазенергопром" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату І аукціону 2016 року, проведеного Держгеонадра 22.03.2016, з продажу спеціального дозволу на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, у тому числі досліднопромислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі, розташованої на території Богодухівського та Краснокутського районів Харківської області.
2.9.Указане рішення Антимонопольного комітету України від 23.08.2018 №414-p у справі №20-26.13/128-16 було оскаржено відповідачем-2 в судовому порядку.
2.10.Проте рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №910/14337/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019, у задоволенні позову ТОВ "Нафтогазенергопром" про скасування рішення Антимонопольного комітету України №414-р від 23.08.2018 у справі №20-26.13/128-16 в частині ТОВ "Нафтогазенергопром" - відмовлено.
2.11.Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 у справі №910/14337/18 залишено без змін.
2.12.Позивач також зазначає, що той факт, що 15.02.2018 ТОВ "Компанія "Нафта і газ" (ідентифікаційний код 40292415, яке зареєстроване 23.02.2016) припинило свою діяльність, про що до ЄДРПОУ внесено запис №4801110002068765 про припинення юридичної особи, підтверджує те, що ТОВ "Компанія "Нафта і газ" не мало на меті здійснення господарської діяльності у сфері надрокористування, а реєструвалося з метою створення штучної конкуренції при проведенні даного аукціону.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 06.07.2023 у справі №922/3322/20, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 14.02.2024, позовні вимоги задовольнив; визнав недійсними результати проведеного 22.03.2016 Держгеонадра аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Мурафинської площі, оформлені протоколом від 22.03.2016 №6; визнав недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки, газу сланцевих товщ Мурафинської площі №6/1-16 від 22.03.2016, укладений між Держгеонадра та ТОВ "Нафтогазенергопром"; визнав недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки газу сланцевих товщ Мурафинської площі від 12.04.2016 №4760, виданий Держгеонадра; визнав недійсною угоду про умови користування надрами, з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (вуглеводні) Мурафинської площі від 31.05.2019 №4760, укладену між Держгеонадра та ТОВ "Нафтогазенергопром". Стягнув з ТОВ "Нафтогазенергопром" на користь Харківської обласної прокуратури 8 408,00 грн судового збору.
3.2.Судові рішення мотивовані таким:
- Прокурор навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів та визначив Держгеонадра одним із відповідачів у справі, чим спростовуються твердження відповідачів в частині відсутності підстав для представництва інтересів держави Прокурором та неповідомлення Прокурором Держгеонадра про порушення інтересів держави;
- участь в аукціоні двох учасників, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату аукціону, суперечить відповідному положенню Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, яке на момент виникнення спірних правовідносин було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №594, оскільки у такому разі була відсутня необхідна кількість учасників, що має наслідок визнання аукціону таким, що не відбувся;
- порушення порядку проведення аукціону з підстав участі в ньому двох учасників, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, є підставою для визнання в судовому порядку недійсним дозволу відповідно до статті 25 Закону України "Про нафту і газ";
- договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, укладений за результатами аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, є недійсним відповідно до частини першої статті 203, частини третьої статті 215 та частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами;
- факт порушення законодавства при проведенні спірного аукціону встановлено у рішенні Антимонопольного комітету України від 23.08.2018, відтак позовна давність на звернення до суду з цим позовом прокурором не спливла.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.Держгеонадра звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №922/3322/20, в якій просить відмовити в задоволенні позову прокурора.
4.2.Держгеонадра підставою касаційного оскарження визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 03.12.2019 у справі №810/3164/18, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 30.01.2019 у справі №826/2793/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Також скаржник вказує на те, що не враховано висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №380/14933/22 та Верховного Суду України від 22.12.2015 у справі №21-3577а15 (800/221/15), щодо застосування визначених процесуальним законом наслідків пропуску строку звернення до суду.
4.3.ТОВ "Нафтогазенергопром" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №922/3322/20 і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора.
4.4.ТОВ "Нафтогазенергопром", обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 20.06.2018 у справі 697/2751/14-ц, щодо застосування статей 257, 261 ЦК; від 17.06.2020 у справі №2340/4832/18, від 08.12.2021 у справі №812/1760/17, від 24.06.2021 у справі №640/1440/19, від 30.09.2021 у справі №812/1745/17, щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК). Також скаржником зазначено про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування документів стосовного того, яким чином та коли прокурору стало відомо про порушення вимог законодавства (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).
4.5.Відзиву на касаційні скарги не надійшло.
4.6.У судовому засіданні, що відбулося 17.04.2024, колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви.
5.Позиція Верховного Суду
Щодо доводів скаржників про відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором та порушення статті 23 Закону України "Про прокуратуру"
5.1.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
5.2.Отже норма пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
5.3.Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
5.4.Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
5.5.Водночас згідно з положеннями частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
5.6.Системне тлумачення положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
5.7.Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
5.8.Разом з тим, прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
5.9.Прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягають інтереси держави, обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також має довести підстави для представництва, однією з яких є відсутність органу державної влади, до компетенції якого віднесенні повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
5.10.Звертаючись з цим позовом до суду в інтересах держави, прокурор не визначив уповноваженим органом у спірних правовідносинах Держгеонадра, а зазначив її співвідповідачем, доводячи в межах цього спору порушення інтересів держави саме протиправними діями Держгеонадра, яка не може одночасно бути і позивачем, і відповідачем у справі. Цим прокурор обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, та наявність підстав для самостійного представництва інтересів держави.
5.11.Спірне матеріальне правовідношення - це об`єкт процесу в конкретній цивільній справі, а його суб`єктами є сторони (позивач та відповідач у справі, які мають протилежні юридичні інтереси).
5.12.Питання про існування/відсутність цього правовідношення, його зміст, а також про те, чи порушені в дійсності та в якій мірі права позивача, і чи повинен за це відповідати відповідач, підлягають вирішенню судом під час розгляду справи по суті. При цьому, як спірне правовідношення, так і його суб`єкти визначаються саме особою, яка подає відповідний позов до суду, в даному випадку прокурором. Тобто, спірним правовідношенням в процесуальному сенсі буде те правовідношення, яке сформулював прокурор.
5.13.Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор спірне матеріальне правовідношення визначив наступним чином:
- об`єкт процесу - результат аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Мурафинської площі, проведеного Держгеонадра, як стверджує прокурор, з порушенням законодавства, та договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки Мурафинської площі, який, як наслідок, також укладений Держгеонадра та ТОВ "Нафтогазенергопром" з порушенням закону;
- суб`єктами спірного правовідношення прокурор визначив Державу, як позивача, Держгеонадра та ТОВ "Нафтогазенергопром", як відповідачів (порушників), один з яких є уповноваженим органом, до компетенції якого належить захист інтересів держави в сфері надрокористування.
5.14.За таких обставин, прокурор не порушив порядку, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не повинен був попередньо повідомляти про наявне чи потенційне порушення інтересів держави та про звернення до суду орган державної влади, який визначений ним як відповідач саме тому, що прокурор стверджує про порушення саме цим органом законодавства у сфері його компетенції у спірному матеріальному правовідношенні.
5.15.У такому випадку, коли прокурор стверджує не про неналежне виконання Держгеонадра своїх обов`язків із захисту інтересів держави, а про порушення саме цим органом інтересів держави проведенням спірного аукціону та укладенням договору, цей орган - Держгеонадра апріорі (очевидно) не може бути позивачем, в особі якого прокурор мав би звернутись до суду за захистом інтересів держави. Відповідно відсутній сенс (розумна підстава) повідомляти про вчинене правопорушення орган державної влади, який порушив інтереси держави у спірному матеріальному правовідношенні.
5.16.При цьому варто зазначити, що частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є не формальною, а є дієвою нормою з чіткою метою, а саме повідомити відповідний орган про стверджуване порушення не формально, а для спонукання цього органу відреагувати на це порушення та здійснити захист інтересів держави, що за обставин, які в цій справі доводить прокурор, є неможливим в особі Держгеонадра, яка не може виступати суб`єктом спірного правовідношення і як позивач, і як відповідач.
5.17.Підсумовуючи, Суд виходить з того, що саме прокурор визначає і предмет, і суб`єктів спірного правовідношення, спрямованого на захист інтересів держави від осіб, яких прокурор визначив саме як порушників інтересів держави, в тому числі й компетентний орган спірного правовідношення. Тому у прокурора відсутній обов`язок попередньо повідомляти відповідача (порушника) про вчинене ним порушення та звернення до суду з позовом до нього, тому що процесуальні інтереси позивача і відповідача є (а)протилежними, (b)не підлягають захисту в особі порушника.
5.18.Підхід щодо обов`язку сповістити орган державної влади про наявне чи потенційне порушення інтересів держави, який саме і припустився, на думку прокурора, порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, засвідчує надмірний формалізм, а також застосування частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без розумного обґрунтування, а також без доведення логіки та послідовності встановлених в ній процедур, яких має дотриматись прокурор.
5.19.Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що прокурор навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив Держгеонадра одним із відповідачів у справі, чим спростовуються твердження скаржників в частині відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором та неповідомлення прокурором Держгеонадра про порушення інтересів держави.
5.20.Зазначені висновки підтверджуються й тим, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин вчинення Держгеонадра дій, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, навіть після прийняття рішення Антимонопольним комітетом України від 23.08.2018 №414-p у справі №20-26.13/128-16. При цьому рішення суду першої інстанції про вирішення спору по суті у цій справі було ухвалено 06.07.2023, однак суд не встановив, а Держгеонадра не довела, що до прийняття указаного рішення судом Держгеонадра вчинялись самостійні дії щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб оспорювання правочинів та дозволів, які є предметом цього спору. У своїй касаційній скарзі Держгеонадра наголошує про те, що позовна давність на звернення з цим позовом спливла, однак не вказує, що будь-який компетентний суб`єкт, окрім прокурора, вчиняв дії на захист інтересів держави, пов`язаних з порушенням на аукціоні, до спливу такого строку.
5.21.Також, колегія суддів звертає увагу скаржників на те, що питання наявності/відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором та щодо порушення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у спірних правовідносинах було розглянуто та вирішено Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у цій справі. Водночас, наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками, викладеними у вказаній постанові Верховного Суду, що не відповідає принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, що у повній формі розкривається у "res judicata pro veritate habetur!" - "судове рішення визнається за істину". Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню.
5.22.Посилання скаржників на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки прокурор не заперечує правосуб`єктність Держгеонадра на подання відповідних позовів, натомість зазначає, що саме цей орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції (проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами) у спірних правовідносинах у цій справі, який визначений прокурором одним з відповідачів, з чим погоджується суд касаційної інстанції, що спростовує доводи касаційної скарги Держгеонадра про те, що стороною спірних правовідносин, які мають здійснювати захист інтересів держави, є Кабінет Міністрів України та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Тобто, порівнювальні скаржниками справи відносно застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" викладені щодо відносин, які не є подібними з тими, які виникли між сторонами у справі №922/3322/20.
5.23.Доводи касаційної скарги ТОВ "Нафтогазенергопром" про недоведення прокурором протиправності дій Державної служби геології та надр, що, на думку скаржника, вказує на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів відхиляє, адже предметом спору є договір купівлі-продажу, стороною якого є Держгеонадра, що не зумовлює неможливості у всіх випадках залучення її до участі у справі саме в якості відповідача як замовника незаконних аукціону, сторони угоди, укладеної за наслідками такого аукціону, особи, яка видала спеціальний дозвіл. При цьому Суд враховує, що Держгеонадра як після звернення прокурора з цим позовом, так і в ході розгляду цієї справи судами (в тому числі наводячи аргументи в касаційній скарзі), не заперечувала обставини порушення конкурентного законодавства та, як наслідок, спотворення результатів аукціону ТОВ "Нафтогазенергопром".
Щодо вирішення спору по суті
5.24.Частиною першою статті 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.25.Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
5.26.Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
5.27.Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК), кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
5.28.Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
5.29.Згідно з частиною першою та частиною четвертою статті 11 ЦК, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
5.30.Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлюються Законом України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
5.31.Частиною першою статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
5.32.Згідно із частиною першою статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.
5.33.У відповідності до пункту 20 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
5.34.Тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації (пункт 30 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі").
5.35.Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.
5.36.Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (стаття 20 Закону України "Про публічні закупівлі").
5.37.Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю, зокрема оголошення про проведення відкритих торгів - не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
5.38.Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі", електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам, обмін і збереження інформації та документів має відбуватися з гарантуванням непорушності даних про учасників і їхніх пропозицій під час проведення процедури закупівлі та їх конфіденційність до моменту розкриття тендерних пропозицій.
Електронна система закупівель під час отримання тендерних пропозицій повинна забезпечувати фіксацію дати та точного часу отримання тендерних пропозицій та неможливість доступу будь-яких осіб до отриманих тендерних пропозицій (їх частин) до моменту настання дати і часу кінцевого строку подання та розкриття таких пропозицій, зазначених в оголошенні про проведення процедури закупівлі.
Під час використання електронної системи закупівель з метою подання тендерних пропозицій і здійснення їх оцінки документи та дані створюються та подаються з урахуванням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
5.39.Відповідно до приписів статті 11 Закону України "Про публічні закупівлі", для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб). Тендерний комітет діє на засадах колегіальності та неупередженості.
Склад тендерного комітету та положення про тендерний комітет затверджуються рішенням замовника. Уповноважена особа (особи) здійснює свою діяльність на підставі укладеного з замовником трудового договору (контракту) або розпорядчого рішення замовника. Уповноважена особа повинна мати вищу освіту.
Тендерний комітет або уповноважена особа (особи): планує закупівлі, складає та затверджує річний план закупівель; здійснює вибір процедури закупівлі; проводить процедури закупівель; забезпечує рівні умови для всіх учасників, об`єктивний та чесний вибір переможця; забезпечує складання, затвердження та зберігання відповідних документів з питань публічних закупівель, визначених цим Законом; забезпечує оприлюднення інформації та звіту щодо публічних закупівель відповідно до Закону; здійснює інші дії, передбачені цим Законом.
Рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом. У рішенні відображаються результати поіменного голосування членів комітету, присутніх на засіданні тендерного комітету, з кожного питання. Протокол підписується всіма членами комітету, присутніми на його засіданні, або всіма уповноваженими особами. У разі відмови члена тендерного комітету або однієї з уповноважених осіб підписати протокол про це зазначається у протоколі з обґрунтуванням причин відмови.
5.40.Наказом Держгеонадра від 02.02.2016 №24 затверджено перелік ділянок надр, зокрема за Мурафинською та Південно-Кисівською площами, спеціальні дозволи на користування якими планувалось виставити на аукціон.
5.41.22.03.2016 Держгеонадра проведено аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами за ділянкою надр Мурафинська площа.
5.42.Участь у аукціоні прийняли два учасника - ТОВ "Компанія "Нафта і газ" та ТОВ "Нафтогазенергопром".
5.43.Переможцем аукціону стало ТОВ "Нафтогазенергопром" (протокол проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами №6 від 22.03.2016).
5.44.За результатами аукціону Держгеонадра з ТОВ "Нафтогазенергопром" укладено договір від 22.03.2016 №6/1-16 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, газу сланцевих товщ Мурафинської площі.