ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/2548/15-г (910/1497/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024
у справі №910/2548/15-г (910/1497/23)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича
до ОСОБА_1
про відшкодування майнової шкоди в розмірі 3 662 563,00 грн
в межах справи № 910/2548/15-г
за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
до Приватного акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка"
про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №915/2548/15-г про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка" (далі - ПраТ "Трест "Кривбасшахтопроходка", боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 21.09.2015.
30.01.2023 ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" в особі ліквідатора звернулось з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 3 662 563,00 грн з посиланням на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04.10.2017 у справі № 214/6280/16-к, яким відповідача засуджено за статтею 388 КК України, оскільки останній не забезпечив зберігання майна банкрута, яке було описано та надано на зберігання останньому.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" матеріальну шкоду в розмірі 3 662 563,00 грн, стягнуто в дохід Державного бюджету України 54 938,45 грн судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розгляд справи в господарському суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.01.2024 відхилив клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №910/2548/15-г(910/1497/23) залишив без руху; зобов`язав скаржника протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 82 407, 67 грн.
Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява на виконання ухвали від 17.01.2024, до якої додано платіжне доручення про сплату частини судового збору у розмірі 7 100,00 грн та клопотання про зменшення судового збору за подання апеляційної скарги до 7 100,00 грн.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.01.2024 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зменшення судового збору, продовжив ОСОБА_1 строк на усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/2548/15-г (910/1497/23) залишив без руху; зобов`язав скаржника усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому розмірі і порядку (75 307,67 грн); роз`яснив скаржнику наслідки невиконання зазначеної ухвали.
Скаржник у строк, визначений судом, недоліки апеляційної скарги не усунув, звернувся до суду з клопотанням про розстрочення сплати судового збору. В обґрунтування зазначив, що є учасником бойових дій у зв`язку з наданням відсічі збройній агресії російської федерації проти України; вказував, що сума судового збору за подання апеляційної скарги складає 26% доходу скаржника за весь 2023 рік, що ставить відповідача у нерівне порівняно з позивачем становище, який при зверненні до Господарського суду м. Києва був звільнений від сплати судового збору, що в свою чергу, порушує основні засади господарського судочинства та рівність всіх учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/2548/15-г(910/1497/23) повернуто скаржника. Ухвала постановлена з посиланням на частину 4 статті 174 ГПК України.
Апеляційний господарський суд виходив з того, що скаржник у визначений судом строк не усунув недоліки поданої ним апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 910/2548/15-г(910/1497/23), хоча колегія суддів в ухвалі від 29.01.2024 чітко наголошувала на тому, що у разу повторного невиконання вимог суду в силу положень частини 4 статті 174 ГПК України визнає апеляційну скаргу неподаною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 (скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що апеляційним судом, всупереч вимогам процесуального законодавства, не було досліджено клопотання його представника про розстрочення сплати судового збору, а одразу повернуто апеляційну скаргу скаржнику. Повернення без розгляду апеляційної скарги є фактично відмовою у правосудді та позбавлення ОСОБА_1 права на апеляційний перегляд судового рішення у справі.
Звертає увагу, що стороною відповідача було обґрунтовано факт можливості розстрочити сплату судового збору, який підлягає перерахуванню при зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою, з посиланням на матеріальне становище з наданням відповідних доказів на його підтвердження, враховуючи часткову сплату судового збору.
Вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.11.2023 у справі №906/308/20, про те, що відмова у звільненні від сплати судового збору без дослідження судом доказів, яким обґрунтовано наявність підстав, завдає шкоди самій суті права відповідача на доступ до правосуддя.
Доводи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Позиція Верховного Суду
Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.
Перевіряючи правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині третій передбачено надання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 260 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За змістом частин 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 123 ГПК України).
Законодавством України однією з умов розгляду справи судом визначено сплату судового збору у розмірі та у випадках, визначених законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
За змістом частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, визначених у цій статті.
Аналіз наведених положень статті 8 Закону дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.