ДОДАТКОВА УХВАЛА
25 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/594/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат
у справі № 918/594/23
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес"
про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, допуск негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес"
на рішення Господарського суду Рівненської області
у складі судді Пашкевич І. О.
від 19 жовтня 2023 року
та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мельник О .В., Гудак А. В., Філіпової Т. Л.,
від 23 січня 2024 року (повний текст складений 26 січня 2024 року)
за участю представників:
від позивача: не з`явилися
від відповідача: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" про поновлення його на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 липня 2022 року до дня поновлення на роботі, допуск негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 19 жовтня 2023 року у цій справі № 918/594/23 позов задовольнив: поновив ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес", стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2022 року до дня поновлення на роботі, але не більше ніж за рік у розмірі 81 940,95 грн із розрахунку 313,95 грн за кожний робочий день, допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" та стягнення заробітної плати за 1 місяць, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" в дохід Державного бюджету України 5 368,00 грн судового збору.
Господарський суд Рівненської області додатковим рішенням від 01 листопада 2023 року у цій справі відмовив у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у справі № 918/594/23 з огляду на відсутність документального підтвердження надання позивачу правової допомоги.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23 січня 2024 року змінив пункт 3 рішення Господарського суду Рівненської області від 19 жовтня 2023 року у справі № 918/594/23 та виклав його в іншій редакції, згідно з якою стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2022 року до 19 липня 2023 року у розмірі 163 884,51 грн із розрахунку 627,91 грн за кожний робочий день. У решті рішення Господарського суду Рівненської області від 19 жовтня 2023 року у справі №918/594/23 залишив без змін. Скасував додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 01 листопада 2023 року у справі № 918/594/23 та прийняв нове рішення, згідно з яким заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 918/594/23 задовольнив частково: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес" не погодився з ухваленими судами попередніх інстанцій зазначеними судовими рішенням та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 19 жовтня 2023 року та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2024 року та закрити провадження у справі № 918/594/23.
Позивач - ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, а також навів попередній (орієнтовний) розмір його витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, який за його розрахунками становить 10 000,00 грн.
За результатом розгляду касаційної скарги відповідача Верховний Суд 11 квітня 2024 року постановив ухвалу про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19 жовтня 2023 року та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2024 року у справі № 918/594/23.
За змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
16 квітня 2024 року до Верховного Суду від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява від 16 квітня 2024 року про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення у справі № 918/594/23, яким стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з касаційним розглядом справи № 918/594/23 у розмірі 10 000,00 грн.
Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення була подана позивачем до Верховного Суду через систему "Електронний суд" 16 квітня 2024 року, тобто з дотриманням строку, встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 17 квітня 2024 року призначив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/594/23 до розгляду на 25 квітня 2024 року о 10:50 у приміщенні Касаційного господарського суду.
19 квітня 2024 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" надійшло заперечення на заяву позивача про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 918/594/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес". За твердженням відповідача:
- суд касаційної інстанції не розглядав касаційну скаргу відповідача № 918/594/23 по суті та постановив ухвалу про закриття касаційного провадження у справі, а норми Господарського процесуального кодексу України, зокрема статті 126, 129, не передбачають здійснення розподілу судових витрат у разі закриття судом касаційної інстанції касаційного провадження у справі;
- до закінчення судових дебатів та до закінчення судового засідання у цій справі ні позивач, ні його представник не робили в суді касаційної інстанції заяви про подання ними доказів понесення судових витрат, не подали до суду касаційної інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу;
- заявлена позивачем сума судових витрат у розмірі 10 000,00 грн є значно завищена та підлягає зменшенню до 2 000,00 грн, оскільки є неспівмірною з реальним обсягом наданих позивачу його адвокатом послуг у цій справі в суді касаційної інстанції, зі складністю наданих послуг, реально витраченим часом на надання правничої допомоги. За твердженням відповідача при здійсненні касаційного провадження у цій справі позивачу його адвокатом був наданий значно менший обсяг послуг з правничої допомоги, ніж в суді першої інстанції, увесь обсяг правничої допомоги, наданої позивачу його адвокатом в суді касаційної інстанції, зводився лише до: підготовки відзиву на касаційну скаргу позивача та участі в одному судовому засіданні (в режимі відеоконференції). При цьому, відповідач вказує на те, що позивач у відзиві на касаційну скаргу не наводить жодних нових аргументів, ніж ті, що містились у позові та в тексті рішення суду першої інстанції, не наводить жодного нового посилання на судову практику Верховного Суду, ніж та, на яку є посилання у позові та рішенні суду першої інстанції. Також відповідач звертає увагу на те, що в акті виконаних робіт від 11 квітня 2024 року помилково зазначено про здійснений адвокатом позивача аналізу судової практики Касаційного господарського суду, що не відповідає дійсності.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/594/23, Верховний Суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 11 квітня 2024 року за результатом здійснення касаційного провадження з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19 жовтня 2023 року та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2024 року у справі № 918/594/23 постановив ухвалу про закриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та абзацу першого другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.
Проте, як вбачається, питання розподілу судових, зокрема і витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку зі здійсненням Верховним Судом касаційного розгляду цієї справи за касаційною скаргою відповідача, про стягнення яких заявив позивач, не було вирішене судом касаційної інстанції, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової ухвали з цього питання.
Можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат сторони у справі на професійну правничу допомогу після постановлення Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20, згідно з яким для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Наведеним спростовуються безпідставні доводи відповідача про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат у разі закриття судом касаційної інстанції касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається позивач у поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу навів попередній (орієнтовний) розрахунок своїх судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, та зазначив про те, що загальна орієнтовна вартість цих його витрат складає 10 000,00 грн.
Отже, позивач відповідно до частини першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з поданням відзиву на касаційну скаргу, що є його першою заявою при здійсненні касаційного провадження у цій справі, подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із касаційним розглядом справи, чим спростовуються доводи відповідача про те, що позивач у встановлені процесуальним законом строки не зробив в суді касаційної інстанції відповідної заяви.
У заяві про ухвалення додаткового рішення від 16 квітня 2024 року позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, у розмірі 10 000,00 грн, який позивач визначив як остаточний.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих учасниками справи доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України, що регулює поняття ціни договору, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.