ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 520/5388/22
адміністративне провадження № К/990/34851/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А. В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №520/5388/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Біленького Дениса Владиславовича
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року (головуючий суддя: Сліденко А.В.)
і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року (головуючий суддя: Кононенко З.О., суддів: Калиновський В.А., Мінаєва О.М.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - "ГУ НП в Харківській області"), в якому просив:
- поновити на службі капітана поліції ОСОБА_1, заступника командира полку поліції особливого призначення ГУ НП в Харківській області з 1 березня 2022 року;
- скасувати Наказ №130 о/с від 1 березня 2022 року;
- зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 березня 2022 року до дня фактичного поновлення на службі;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;
- стягнути з ГУ НП в Харківській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі: 50 000 грн;
- стягнути з ГУ НП в Харківській області на користь ОСОБА_1 усі понесені судові витрати (в тому числі витрати на правову допомогу).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що дисциплінарне стягнення щодо нього накладено безпідставно, за відсутності події вчинення дисциплінарного проступку.
Наполягав, що факт його відсутності на службі у період з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року викликаний об`єктивними обставинами.
Зауважив, що за усним дозволом керівника здійснював евакуацію родини до безпечного місця, адже з 24 лютого 2022 року відбулось повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України. Надалі, 26 лютого 2022 року позивач прибув до міста Черкаси, протягом 2 діб зібрав необхідну кількість пального аби повернутись до місця несення служби.
Проте, 1 березня 2022 року довідався про звільнення зі служби, а 2 березня 2022 року здав зброю, боєкомплект, службове посвідчення, спеціальний жетон до Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області.
Указану поведінку не вважає дисциплінарним проступком, адже мав дозвіл відлучитися зі служби від керівника, а причини цього є поважними, пов`язані з убезпеченням сім`ї, а також подальшими труднощами із пальним для зворотної дороги до міста Харків.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження і відновлення своїх порушених трудових прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ознак порушення прав та інтересів позивача у процедурі службового розслідування встановлено не було.
Суди попередніх інстанцій на основі встановлених фактичних обставин справи визнали юридично правильним та фактично підтвердженим судження, викладене у Висновку Дисциплінарної комісії про вчинення ОСОБА_1 порушення вимог закону, відсутність на службі без поважних причин в умовах запровадженого правового режиму воєнного стану, ухилення від виконання завдань Національної поліції України за місцем дислокації тероргану системи Національної поліції України, дискредитацію поліцейського в очах суспільства, підрив авторитету поліції.
На основі зазначеного, суди попередніх інстанцій не встановили порушення трудових прав позивача в аспекті звільнення його із займаної посади.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями судів, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року скасувати, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов повністю.
У касаційній скарзі, як на підставу відкриття касаційного провадження, скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 травня 2021 року у справі №420/2916/20.
Верховний Суд ухвалою від 20 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не надав. Копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження отримав 21 грудня 2023 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, належить до громадянства України.
У період 29 липня 2014 року до 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України у якості атестованого працівника міліції, у період з 7 листопада 2015 року до 1 березня 2022 року проходив службу в лавах Національної поліції України.
7 листопада 2015 року ОСОБА_1 склав Присягу працівника Національної поліції.
Згідно із наказом ГУ НП в Харківській області від 4 жовтня 2021 року №596 о/с був призначений на посаду заступника командира полку особливого призначення ГУ НП в Харківській області.
За викладеними у позові твердженнями позивача, 24 лютого 2022 року він отримав усний дозвіл керівника на проведення евакуації власної родини, вибув до міста Черкаси, де знаходився до 1 березня 2022 року, коли і дізнався про звільнення зі служби в поліції.
28 лютого 2022 року підполковником поліції ОСОБА_2 було складено рапорт про відсутність позивача на службі.
28 лютого 2022 року начальником ГУ НП в Харківській області було видано наказ №409 про призначення стосовно ОСОБА_1 службового розслідування і створено Дисциплінарну комісію у складі 3 осіб, а саме: Голови - полковника поліції ОСОБА_3, начальника УГІ ГУ НП в Харківській області, члена комісії - майора поліції ОСОБА_4, начальника ВП, майора поліції ОСОБА_5, заступника начальника ВСР УГІ ГУ НП в Харківській області.
Як зазначили суди попередніх інстанцій, доказів оскарження позивачем цього наказу до суду або посадової (службової) особи поліції вищого рівня матеріали справи не містять.
28 лютого 2022 року працівниками ГУ НП в Харківській області, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, був складений акт про відсутність ОСОБА_1 на службі без поважних причин у період з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року.
Згідно із письмовими поясненнями поліцейських ГУ НП в Харківській області - ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від 28 лютого 2022 року, ОСОБА_1 24 лютого 2022 року отримав усний дозвіл командира полку на вибуття зі служби лише на 2 години, але після цього протягом періоду з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року позивач на службу не виходив.
Доказів складання стосовно заявника службової характеристики у межах дисциплінарного провадження до матеріалів справи не надано.
Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 28 лютого 2022 року.
У тексті цього Висновку діяння/вчинок позивача за подією не виходу на службу без поважних причин протягом періоду з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року, не долучення до виконання завдань територіальної оборони, ухилення від участі у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час агресії Російської Федерації проти України було кваліфіковано Дисциплінарною комісією як вчинення дисциплінарного проступку - невиконання пункту 1 частини першої статті 18, пункту 24 частини першої статті 23, частини другої статті 24 Закону України "Про Національну поліцію".
Висновок містить пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
28 лютого 2022 року Висновок був затверджений начальником ГУ НП в Харківській області.
28 лютого 2022 року начальником ГУ НП в Харківській області було видано наказ №148, яким до позивача, з відображених у Висновку мотивів, було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Як зазначили суди попередніх інстанцій, беззаперечних доказів ознайомлення позивача із цим наказом учасниками спору до матеріалів справи не подано.
1 березня 2022 року начальником ГУ НП в Харківській області було видано наказ №138о/с, яким на реалізацію наказу начальника ГУ НП в Харківській області №148 від 28 лютого 2022 року, ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Згідно із наказом ГУ НП у Харківській області від 1 березня 2022 року №130 о/с був звільнений зі служби в поліції з 1 березня 2022 року.
Як зазначили суди попередніх інстанцій, беззаперечних доказів ознайомлення заявника із цим наказом учасниками спору до матеріалів справи не подано.
Згідно із наданою довідкою ГУ НП в Харківській області від 29 вересня 2022 року №299 за період січень-лютий 2022 року позивач одержав: 34654, 57 грн за 54 робочих дні служби. Тож, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає: 641,75 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 цього Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно із пунктом 24 частини першої статті 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною третьою статті 24 цього Закону передбачено, що у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до абзаців першого, другого та дванадцятого пункту 1 розділу II Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно із частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Пунктами 1, 4, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Відповідно до частини третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.
Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статі 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами першою, другою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частини другої, третьої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту, частиною третьої якої передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Частиною першою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону №389-VIII, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.