ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 520/28543/23
адміністративне провадження № К/990/6204/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Атаманюка Петра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (суддя Білова О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року (колегія у складі суддів Ральченка І.М., Чалого І.С., Катунова В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Адвокат Атаманюк П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області №296 від 03 червня 2022 року в частині застосування до старшого слідчого слідчого відділу Ізюмського РУН ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді його звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області №289 о/с від 14 червня 2022 року в частині звільнення старшого слідчого слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з 14 червня 2022 року;
поновити на службі в Національній поліції України капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області;
зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період 01 травня - 13 червня 2022 року;
зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за період з 14 червня 2022 року до дня фактичного поновлення на службі в Національній поліції України.
Крім цього, представник позивача ставив перед судом питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, а подану ним позовну заяву - залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання: належним чином засвідчених доказів щодо місця перебування позивача з моменту виїзду з окупованої території 24 липня 2022 року до моменту звернення за отриманням спірних наказів; заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду та доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позовну заяву повернуто позивачеві та роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд мотивував свої висновки тим, що позивач не виконав вимог ухвали від 16 жовтня 2023 року у визначений у ній строк.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року - без змін
Суд апеляційної інстанції зазначив, що саме пасивна поведінка позивача, який не виявив належної зацікавленості щодо проходження служби та звернувся для отримання копій оспорюваних ним наказів більше ніж через рік після виїзду з окупованої території, лежить в основі порушення строків звернення до суду. Доказів поважності причин пропуску цього строку позивач не надав.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до того, що саме відповідач як роботодавець повинен був вручити позивачеві оскаржувані накази про звільнення. Водночас позивач не мав змоги приїхати до м. Харкова та отримати їх копії у зв`язку з обставинами непереборної сили, а саме перебуванням на тимчасово окупованій території. Скановані копії цих наказів представник позивача отримав на запит від 02 вересня 2023 року лише 18 вересня 2023 року. Тож, саме із цього моменту отримав реальну можливість ознайомитися з їх змістом та оскаржити до суду, адже оскаржується не факт існування наказів, а самі накази та підстави їх видачі. Також, стверджуючи про існування обставин непереборної сили, що ускладнили можливість вчасно звернутися до суду, скаржник посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким засвідчено форсмажорні обставини у зв`язку з військовою агресією рф проти України; зауважує на складній ситуації довкола ринку пального в Україні, зазначає про тимчасову відсутність пасажирського авіа, залізничного та міжміського автобусного сполучення з м. Харковом. Насамкінець, позивач указує, що вчиняв всі залежні від нього дії щодо прибуття до місця служби, однак у період з 24 лютого 2022 року до дати звільнення, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості прибути за місцезнаходженням ГУ НП в Харківській області у місто Харків.
Позиція інших учасників справи
У відзиві представниця відповідача просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Наголошує на тому, що як стверджує сам позивач, тимчасово окуповану територію він разом із сім`єю залишив 24 липня 2022 року, місто Ізюм було звільнено від російських окупаційних військ 10 вересня 2022 року, тому, якщо він дійсно не вважав себе звільненим та його не було повідомлено про це, то мав з`явитися для несення служби 25 липня або 11 вересня 2022 року, однак цього не зробив та жодних дій для виконання службових обов`язків не вчинив, керівництво про вихід з окупації не повідомив. Із цих міркувань представниця відповідача вважає, що позивач не продемонстрував жодної зацікавленості в отриманні інформації про своє службове становище та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про повернення його позовної заяви у зв`язку з невиконанням вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року.
Рух касаційної скарги
19 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року в цій справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді Єресько Л.О., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року відкрито провадження за поданою позивачем касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут Національної поліції України.
При цьому при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" №7888/03 тощо).
У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.
Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.
Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2023 року у справі №120/7567/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №400/5692/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №340/4394/22, від 30 листопада 2023 року у справі №500/1224/23, 28 березня 2024 року у справі №420/22052/23.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними