ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 460/49364/22
адміністративне провадження № К/990/2613/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 460/49364/22
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник Дзундза Юрій Романович,
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Гуляка В.В., суддів: Коваля Р.Я., Носа С.П.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього розміру грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.02.2020 по 10.11.2022, виходячи з грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 07.02.1995 №100 (далі - Постанова № 100);
1.2. нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.02.2020 по 10.11.2022, виходячи з грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови № 100.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . При звільненні з військової служби з ним не проведено остаточного та повного розрахунку, а саме: індексації грошового забезпечення за період з 09.08.2016 по 07.02.2020; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що було предметом оскарження в судовому порядку. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 460/911/21 зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період 09.08.2016 по 07.02.2020, а рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 у справі № 460/13752/21 зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. На виконання вказаних рішень відповідач 30.11.2021 та 11.11.2022 виплатив позивачу відповідну суму заборгованості. Вказані обставини підтверджують, що остаточний розрахунок при звільненні з військової служби відповідач станом на день звільнення позивача не провів. Вважаючи, що на його користь підлягає стягненню середній розмір грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.02.2020 №70-ос прапорщика ОСОБА_1, звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.01.2020 №19-ос, 07.02.2020 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
4. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі №460/911/21, яке набрало законної сили 10.11.2021, зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 09.08.2016 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 07.02.2020 з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
5. Нараховану відповідачем індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 460/911/21 в сумі 64603,33 грн перераховано відповідачем 30.11.2021 на картковий рахунок позивача, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача та витягом з платіжної відомості на виплату індексації грошового забезпечення згідно з рішенням суду на ім`я позивача.
6. Крім того, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 у справі № 460/13752/21, яке набрало законної сили 27.09.2022, зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні 07.02.2020 із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
7. Нараховану відповідачем вказаної одноразової грошової допомоги на виконання судового рішення у справі № 460/13752/21 в сумі 38259,86 грн перераховано відповідачем 11.11.2022 на картковий рахунок позивача, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача та витягом з платіжної відомості на виплату грошового забезпечення за листопад 2022 року на ім`я позивача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 позов задоволено:
8.1. визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.02.2020 по 11.11.2022 в сумі 101508,63 грн, з утриманням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
9. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено затримку повного розрахунку при звільненні позивача. Водночас за частиною першою статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Своєю чергою статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
9.1. Суд першої інстанції зауважив на тому, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
9.2. При цьому, суд цієї інстанції врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц щодо повноважень суду зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
9.3. За оцінкою суду першої інстанції, присудженню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 101508,63 грн. Наведену суму можна вважати обґрунтовано пропорційною, тому саме такий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
9.4. Оскільки в ході судового розгляду встановлено порушення відповідачем строків виплати належних при звільненні працівникові сум, то суд дійшов висновку про протиправність поведінки відповідача щодо непроведення із позивачем своєчасного і повного розрахунку при звільненні з військової служби.
10. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2023 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. Разом з тим, у цій справі спір про належні позивачеві суми при звільненні виник через рік, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах не настало передбачених у частині другій статті 117 КЗпП України умов для стягнення середнього заробітку. При цьому, суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 825/742/16.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
12. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник Дзундза Юрій Романович, звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2023 у справі №460/49364/22 скасувати, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 залишити в силі.
13. Ця касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
13.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом скаржник наголошує, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми статті 117 КЗпП України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 560/13719/21, від 09.03.2023 у справі № 520/899/21, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.
13.2. Крім того, касатор посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме частини першої статті 301 КАС України відповідно до якої суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.
13.3. У цьому зв`язку сторона позивача вказує, що згідно з частиною першою статті 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
13.4. Так, суд апеляційної інстанції в порушення частини першої статті 301 КАС України не надіслав копію апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі. Вказані дії призвели до того, що сторону позивача позбавили права на подання відзиву на апеляційну скаргу передбаченого частиною першою статті 304 КАС України, що є протиправним. При цьому сам позивач на час розгляду справи знаходився у зоні бойових дій, де по теперішній час виконує завдання за призначенням, а саме щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності держави.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.02.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 24.04.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 4 частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
17. Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник Дзундза Юрій Романович, у якому відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
18. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
19. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційних скарг, Верховний Суд виходить із такого.
20. Спірні правовідносини виникли щодо відповідальності роботодавця за статтею 117 КЗпП України у зв`язку із несвоєчасною виплатою належних при звільненні працівникові сум.
21. Відповідні суми заборгованості відповідач сплатив на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 460/911/21 та від 30.03.2022 у справі № 460/13752/21, 30.11.2021 та 11.11.2022 відповідно, після чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України.
22. Верховний Суд вже неодноразово, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі № 400/2884/18, від 20.01.2021 у справах № 200/4185/20-а та № 240/12238/19, від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі № 340/970/20 та інш, викладав висновки щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби, які підлягають врахуванню під час розгляду цієї касаційної скарги. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
23. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
24. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Закон № 2011-ХІІ.