ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 240/21982/22
адміністративне провадження № К/990/20292/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 (суддя Семенюк М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023 (судді - Мацький Є.М., Залімський І.Г., Сушко О.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та щомісячно здійснювати виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 07.08.2022.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами встановлено, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з серпня 2022 є непрацюючим пенсіонером.
В серпні 2022 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила провести нарахування та здійснити виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 07.08.2022.
Відповідач в листі від 08.09.2022 повідомив, що частина 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає та не дає права на нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Також відповідач покликався на те, що позивач в період з 01.08.2019 по 08.08.2022 була працюючою особою, а підвищення пенсії працюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, не встановлювалось та не виплачувалось.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась з позовом до суду.
ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті з 07.08.2022 підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 07.08.2022 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року.
Стягнуто на користь позивача судові витрати в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, замість мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення виплат, передбачених Законом № 796-ХІІ, застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року, в якому здійснюється виплата.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погодилась з рішеннями судів попередніх інстанції в частині визначення розрахункової величини для обрахунку розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного нормою статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернулась з касаційною скаргою.
Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18.
Покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати останнього здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі по тексту Закон № 796-XII).
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
01.01.2015 набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.