ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 160/3517/21
адміністративне провадження № К/990/34532/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників як суд касаційної інстанції справу № 160/3517/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Кучми К.С.,
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Прокопчук Т.С., суддів Кругового О.О., Шлай А.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
1.1. визнати протиправними дії ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області у відношенні нього щодо прийняття та оформлення рішення у формі листа № 04-10-10/2518 від 19.02.2021 про повернення документів;
1.2. невиконання (неналежного виконання) рішення суду від 24.06.2020 (виконавчого листа по справі № 160/9804/18, виданого 11.08.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом);
1.3. скасувати рішення у формі листа від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 про повернення документів;
1.4. зобов`язати ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області забезпечити негайне виконання рішення суду від 24.06.2020 (виконавчого листа по справі № 160/9804/18, виданого 11.08.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом) шляхом негайного стягнення з ГУ Держказначейства на його користь, моральної шкоди у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення;
1.5. стягнути з ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, та ДКС України на його користь моральну шкоду в розмірі, визначеному результатом відповідної психологічної експертизи.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №160/9804/18, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Адвокатське об`єднання Всеукраїнська спілка адвокатів було задоволено частково, зокрема, стягнуто солідарно з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення. На звернення позивача з приводу примусового виконання вказаного судового рішення, відповідачем було надано лист від 19.02.2021 №04-10-10/2518 про повернення документів. Підставою для цього стало те, що на думку відповідача, нарахування моральної шкоди не відноситься до повноважень казначейства, а в судовому рішенні не зазначено конкретної суми, що підлягає стягненню у виконавчому листі. Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки у виконавчому листі було чітко зазначено про стягнення 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення, що складає 42507 грн. За таких обставин, позивач вважає, що йому завдано й моральну шкоду, яку він просить стягнути з відповідача та співвідповідача на свою користь в розмірі, визначеному результатом відповідної психологічної експертизи.
3. Ухвалою суду першої інстанції від 29.10.2021 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державну казначейську службу України (далі - ДКС України).
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №160/9804/18 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково:
4.1. визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-3560-57;
4.2. стягнуто солідарно з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення;
4.3. стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати на проведення експертизи в сумі 8 635 грн;
4.4. зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізьку північну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 робочих днів з моменту набрання рішення законної сили;
4.5. в іншій частині позовних вимог відмовлено.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у адміністративній справі № 160/9804/18 повернуто заявнику.
6. З метою виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №160/9804/18 в частині стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 09.02.2021 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання вказаного судового рішення, в якій просив виконати рішення суду про стягнення на його користь солідарно з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області моральної шкоди у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення.
7. До вказаної заяви позивачем додано оригінал виконавчого листа, копію судового рішення від 24.06.2020, копію довідки з додатками та реквізитами банку та ухвала суду від 27.01.2021 по справі № 160/9804/18.
8. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/9804/18 відмовлено.
9. ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області "Про повернення документів" листом від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 повідомило позивача, що у виконавчому листі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі № 160/9804/18 зазначається про стягнення моральної шкоди у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення. Проте, конкретна сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню у виконавчому листі суду не зазначена, що позбавляє можливості Головне управління підготувати реєстр бюджетних зобов`язань та меморіальний ордер на перерахування коштів. Відповідно до повноважень визначених положенням "Про Державну казначейську службу України" від 15.04.2015 № 215, органами ДКС України здійснюються функції: операції з коштами Державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов`язань та проведенні платежів за цими зобов`язаннями; в межах своїх повноважень контролю за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання Державного бюджету. Нарахування моральної шкоди не відноситься до повноважень казначейства.
10. На підставі пункту 9 Порядку, за змістом якого орган казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області листом від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 повернуло без виконання виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18 для встановлення чіткої суми, яка підлягає стягненню з боржника на користь ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 позовна заява задоволена частково:
11.1. визнані протиправними дії ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області оформлені листом від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 "Про повернення документів";
11.2. зобов`язано ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 щодо виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18, з урахуванням висновків суду;
11.3. стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 120 600 грн;
11.4. в задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
12. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №160/9804/18, зокрема, стягнуто солідарно з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення.
12.1. Суд першої інстанції зазначив, що згідно із пунктом 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається у Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що в 2020 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 4 723 грн. Таким чином, як зауважив цей суд, інформація про розмір мінімальної заробітної плати, станом на дату винесення рішення - 24.06.2020, є відкритою, не передбачає отримування необхідних для виконання виконавчих документів судових рішень, пояснень, довідок, чи іншої інформації.
12.2. Враховуючи, що позивачем до відповідача надано необхідний пакет документів разом із оригіналом виконавчого листа, в якому відсутнє двозначне чи не чітке трактування щодо розміру стягнення, відсутня необхідність спеціального розрахунку, тому, на переконання суду першої інстанції, у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, із вказаних у листі підстав.
12.3. Зважаючи на вищевказане та враховуючи те, що відповідачем було відмовлено позивачу у прийнятті виконавчого документу до виконання, суд цієї інстанції вважав, що з метою ефективного та належного способу захисту прав позивача необхідного для поновлення його права слід визнати протиправними дії відповідача, оформлені листом від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 "Про повернення документів" та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 щодо виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18, з урахуванням висновків суду.
12.4. Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди суд першої інстанції взяв до уваги, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
12.5. Врахувавши висновок експерта ТОВ "Науково-дослідна лабораторія судових експертиз" № 03/22 від 22.02.2022 за результатами проведення психологічної експертизи, призначеної судом у справі № 160/3517/21, згідно якого орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань, заподіяних позивачу наслідками дослідженої ситуації, становить 18 мінімальних заробітних плат, суд вважав за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 120600 грн (18 мінімальних заробітних плат х 6700 грн станом на момент вирішення справи), оскільки саме діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, що підтверджено висновком експерта № 03/22 за результатами проведення психологічної експертизи в цій справі.
12.6. Водночас, за висновком цього суду у задоволенні позовних вимог до ДКС України (співвідповідача) про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити, оскільки, за оцінкою суду, діями співвідповідача не були порушені права позивача.
13. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі №160/3517/21 скасовано, абзаци третій та четвертий рішення викладено в наступній редакції: зобов`язати ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення рішення від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18 в частині визначення суми моральної шкоди в гривні, після отримання судового рішення повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 щодо виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/9804/18 від 11.08.2020. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму 1 000 грн. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі № 160/3517/21 залишено без змін.
13.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив із того, що сума, що за виконавчим документом підлягає стягненню за рахунок коштів боржника на користь стягувача, не може бути визначена органом держказначейства на власний розсуд навіть при наявності загальновідомої інформації про розмір мінімальної заробітної плати станом на дату винесення рішення, та має бути зазначена в конкретній сумі в національній валюті (гривні), яка у виконавчому листі не зазначена.
13.2. Водночас, як зауважив суд цієї інстанції, згідно з пунктом 2 частини третьої Порядком № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства наділені правом звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів. Зазначені дії ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області не здійснені, внаслідок чого повернення без виконання виконавчого листа у справі № 160/9804/18, на думку суду апеляційної інстанції, протирічить положенням Порядку № 845.
13.3. За оцінкою суду цієї інстанції належним способом захисту інтересів позивача є покладання на відповідача зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 щодо виконання виконавчого листа у справі №160/9804/18, попередньо вчинивши дії, передбачені пунктом 2 частини третьої Порядку № 845.
13.4. Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд апеляційної інстанції зазначив, що з висновку експерта слідує, що невиконання судового рішення у справі № 160/9804/18 погіршує соціальне функціонування та якість життя ОСОБА_1 внаслідок непродуктивного витрачання життєвого часу на її вирішення, супроводжується почуттями образи та обурення, що завдає негативних психологічних переживань, орієнтовний еквівалент моральних страждань становить 18 мінімальних заробітних плат. В той же час у висновку зазначено, що остаточне визначення конкретної суми відшкодування в грошовому еквіваленті не входить до компетенції експертів, є прерогативою суду.
13.5. А тому, виходячи із наявних доказів у справі, суд апеляційної інстанції вважав, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним, не співмірним завданій позивачу ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області моральній шкоді. Виходячи із принципів справедливості та справедливої сатисфакції, суд цієї інстанції вирішив, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1 000 грн моральної шкоди, так як дії відповідача призвели до душевних страждань ОСОБА_1 .
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
14. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
14.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
14.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує, що не було ураховано висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 у справі № 826/1934/17, від 09.11.2018 у справі № 823/217/17, від 11.12.2018 у справі № 826/8837/17, від 27.02.2018 у справі № 826/4175/16, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 та постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15.
14.3. Також скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 13.01.2021 у справі № 2-а-13964/08/1570, від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19 та постановах Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/19, від 04.07.2023 у справі №757/10400/21, від 24.07.2023 у справі № 766/5551/17, від 07.10.2020 у справі №569/12383/17, від 08.09.2021 у справі № 751/7182/19; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц щодо протиправного зменшення розміру моральної шкоди; постановах Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 420/16873/22, від 18.04.2018 у справі № 826/19844/16, від 26.05.2021 у справі №391/35/19.
14.4. Так, позивач зазначає, що згідно з позицією Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі № 826/1934/17, від 09.11.2018 у справі №823/217/17 та від 11.12.2018 у справі № 826/8837/17, справи, які розглядаються за правилами адміністративного судочинства повинні максимально відповідати принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.
14.5. Водночас обраний в цій справі судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові спосіб захисту порушеного права позивача, на думку останнього, апріорі не може бути ефективним, оскільки не може призвести до відновлення прав позивача та стягувача в одній особі.
14.6. Касатор зауважує, що згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 та Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.02.2018 у справі № 826/4175/16, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та адекватним наявним обставинам.
14.7. Разом із тим, як зазначає позивач, запропонований судом апеляційної інстанції спосіб захисту, а саме шляхом зобов`язання відповідача звернутися до суду із заявою про роз`яснення судового рішення щодо виконання виконавчого листа у справі № 160/9804/18, суперечить фундаментальним принципам верховенства права, та не є способом, передбаченим законом, а саме статтею 245 КАС України, порушує принцип правової визначеності, при цьому, такий спосіб захисту позивач вже реалізовував, за наслідком чого у справа № 160/9804/18 судом апеляційної інстанції ухвалено постанову від 03.02.2022, де, зокрема, зазначено, що питання, з приводу роз`яснення якого звернувся ОСОБА_1 (заявник), не свідчать про незрозумілість судового рішення чи окремих його положень. Також судом вказано, що мотивувальна частина рішення містить обґрунтування та підстави визначення судом відповідного розрахунку моральної шкоди.
14.8. Скаржник також уважає, що обраний судом першої інстанції спосіб вирішення позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди та підтриманий судом апеляційної інстанції, із зазначенням стягнути за рахунок бюджетних асигнувань, суперечить змісту позовних вимог, є грубими порушеннями як статті 6 Конвенції, так і Статті 1 Першого протоколу до Конвенції та ставить виконання рішення суду в залежність від фінансування державного органу.
14.9. У цьому зв`язку посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2021 у справі № 2-а-13964/08/1570, від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19, від 12.11.2019 у справі №826/3858/18, згідно з яких за відсутності передбачених законом видатків та фінансування, не повинен унеможливлюватись захист прав позивача(стягувача) зважаючи на гарантії, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції(право на мирне володіння майном.)
14.10. Крім того, як вказує позивач, у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 174/207/22 та від 24.07.2023 у справі № 766/5551/17 зазначено, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 та Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 569/12383/17, від 08.09.2021 у справі № 751/7182/19.
14.12. Касатор акцентує увагу на тому, що ці доводи були наведені позивачем в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, а також в подальшому в письмових заявах, клопотаннях, поясненнях, однак такі залишилися без оцінки суду апеляційної інстанції.
14.13. Позивач також стверджує, що суд апеляційної інстанції протиправно зменшив розмір моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції до 1000,00 грн, без обґрунтувань виходячи з яких саме доказів суд апеляційної інстанції вважає його достатнім та без мотивованої оцінки кожного аргументу сторони.
14.14. У касаційній скарзі скаржник також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме розгляду справи в порядку письмового провадження без виклику сторін. Водночас згідно із рішенням ЄСПЛ у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos проти Іспанії) від 23.06.1993, заява № 12952/87, принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.
14.15. На вказаному, як вказує касатор, було письмово наголошено позивачем в заяві від 16.06.2023, поданої до суду апеляційної інстанції, але лишилося проігноровано судом, що й призвело до ухвалення протиправного оскаржуваного рішення.
14.16. Насамкінець позивач вказує, що апеляційна скарга була подана від імені відповідача та підписана його представником ОСОБА_2 за відсутності на те повноважень, оскільки надана останнім довіреність в порядку передоручення суперечить частині другій статті 245 ЦК України, позаяк підлягає нотаріальному посвідченню, за відсутності чого довіреність є недійсною.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2023 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 24.04.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.
17. Від ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому відповідач проти доводів останньої заперечує та просить відмовити у її задоволенні.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
18. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
19. Спір у цій справі виник у зв`язку із поверненням ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області без виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18 для встановлення чіткої суми, яка підлягає стягненню з боржника на користь ОСОБА_1 .
20. Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позаяк у виконавчому листі від 11.08.2020 було чітко зазначено про стягнення 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення, що складає 42 507 грн, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про їх оскарження.