ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 679/750/20
провадження № 51-2859 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та засудженого на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 січня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Верхня Салда Свердловської
області РФ, який зареєстрований та проживає
за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК);
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Нетішинський міський суд Хмельницької області вироком від 18 січня 2021 року засудив ОСОБА_6 за:
- ч. 1 ст. 263 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 307 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна, яке є його власністю, крім житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом частково складання призначених покарань визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 28 вересня 2023 року змінив вирок суду першої інстанції, закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через невстановлення достатніх доказів для доведеності його винуватості в суді та вичерпання можливості їх отримати.
Зарахував ОСОБА_6 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 02 березня до 19 червня 2020 року, з 23 березня до 27 вересня 2023 року, а також строк відбутого покарання за вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 січня 2021 року з 10 вересня 2022 року до 22 березня 2023 року включно.
У решті судове рішення залишив без зміни.
За вироком суду, з урахуванням ухвали апеляційного суду, ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він за невстановлених обставин та у невстановлений час, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс та психотропну речовину - амфетамін у великих розмірах, які в подальшому зберігав при собі та за місцем свого проживання з метою збуту, шляхом здійснення прихованих "закладок" на території м. Нетішин.
З цією метою ОСОБА_6 02 березня 2020 року, маючи при собі частину особливо небезпечного наркотичного засобу та психотропної речовини, прибув до лісового масиву, що неподалік будинку АДРЕСА_2, де приблизно об 11:40 був затриманий місцевими мешканцями в порядку ст. 207 КПК, а в подальшому - уповноваженою особою у порядку ст. 208 цього Кодексу.
Під час затримання ОСОБА_6 з кишені куртки дістав сім поліетиленових пакетів, у яких містились - порошкоподібна речовина із вмістом психотропної речовини - амфетамін, загальною масою 0,632587 г, та особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, загальною масою 3,3306 г.
Також 02 березня 2020 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 - у кімнаті АДРЕСА_3, було виявлено та вилучено порошкоподібну речовину із вмістом психотропної речовини - амфетамін, загальною масою 4,500239 г, яку він незаконно придбав та зберігав у великих розмірах з метою подальшого збуту.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він за невстановлених обставин, усупереч передбаченому законом порядку, незаконно придбав пістолет "Zoraki mod. 914-T", калібру 9 мм, та п`ять патронів, які переніс та зберігав за місцем свого проживання до часу їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку - 02 березня 2020 року.
Вимоги касаційний скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, не погодившись із судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх змінити, виключити з них посилання на призначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, закривши кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, безпідставно такого рішення не прийняв.
Засуджений, не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, подав касаційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить їх змінити - перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 307 на ст. 309 КК та призначити покарання, не пов`язане із позбавленням волі, застосувавши положення ст. 75 КК, або пом`якшити призначене покарання з урахуванням вимог ст. 69 КК. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:
- його дії були неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК, оскільки не доведено наявності в його діях умислу на збут наркотичного засобу та психотропної речовини;
- обшук за місцем його проживання проведено незаконно - на підставі дозволу слідчого судді, наданого в межах іншого кримінального провадження;
- він був незаконно затриманий сторонніми особами, із застосуванням фізичної сили;
- суди призначили йому надмірно суворе покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи своєї касаційної скарги, просив її задовольнити та заперечив проти доводів касаційної скарги засудженого.
Засуджений підтримав доводи касаційних скарг.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду апеляційної інстанції щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК у касаційному порядку не оспорюються.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі засуджений посилається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі при розгляді кримінального провадження судовими інстанціями.
Доводи засудженого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність
Засуджений у касаційній скарзі вказував на безпідставне засудження за ч. 2 ст. 307 КК, оскількине доведено мети збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, а також вчинення ним дій, пов`язаних із "закладками", а тому, на його думку, дії мають бути кваліфіковані за ст. 309 КК.
Проте зазначені доводи колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 307 КК настає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчиненого повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції встановив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі досліджених доказів, зокрема:
- показань обвинуваченогоОСОБА_6 про те, що збутом наркотичних засобів та психотропних речовин не займався, зберігав ці речовини для особистого вживання;
- показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були очевидцями здійснення ОСОБА_6 "закладок", а ОСОБА_8 ще й брав участь у його затриманні;
- протоколів: огляду місця події від 02 березня 2020 року, огляду особи від 02 березня 2020 року, огляду речових доказів від 05 травня 2020 року, обшуку від 02 березня 2020 року (з відеозаписом);
- висновків експерта № 8.6-0177:20 від 03 березня 2020 року, № 8.6-0491:20 від 12 травня 2020 року, № 8.6-0318:20 від 24 квітня 2020 року, № 267 від 24 квітня 2020 року;
- заяві ОСОБА_9 від 03 березня 2020 року, за змістом якої остання добровільно видала працівникам поліції відеозапис із мобільного телефону її сина ОСОБА_10, на якому зафіксовано факт затримання ОСОБА_6 та вилучення у нього пакетиків з амфетаміном;
- протоколі від 03 березня 2020 року огляду цього відеозапису;
- протоколі тимчасового доступу до речей та документів від 19 березня 2020 року, отриманих у кримінальному провадженні №12019240080000309, зокрема, протоколу обшуку від 02 березня 2020 року.
Під час судового розгляду суд не встановив того, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обмовили ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки їхні показання є послідовними та узгоджувались із іншими здобутими у кримінальному провадженні доказами.
Водночас суд не взяв до уваги показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, наданих ними під час судового розгляду, оскільки показання ОСОБА_13 не підтверджували існування чи відсутність обставин, що підлягали доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для справи; а ОСОБА_12, як батько обвинуваченого, є особою, яка зацікавлена в результаті розгляду кримінального провадження та непритягненні ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. Крім того, показання ОСОБА_12 спростовувались наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими під час судового розгляду доказами, а також суперечили показанням обвинуваченого в суді.
Разом із цим суд, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, а саме те, що: ОСОБА_6 02 березня 2020 року зробив за допомогою свого мобільного телефону фотознімки згортків із зазначенням на них інформації щодо конкретних координат; ідентичність наркотичних засобів, психотропної речовини та ізоляційної стрічки, знайденої у його кімнаті під час обшуку, та на згортках із наркотичними засобами та психотропними речовинами, що були вилучені під час затримання, а також їхню кількість, спосіб зберігання і розфасування, обґрунтовано, на думку колегії суддів, відхилив твердження сторони захисту про відсутність і недоведення в діях ОСОБА_6 мети збуту наркотичних засобів та психотропної речовини та безпосереднього їх збуту.
Суд першої інстанції на підставі вказаних доказів установив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 вчинив це інкриміноване йому суспільно небезпечне діяння.
Вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.