ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 642/1948/21
провадження № 51-301км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220480000328, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Харків, без визначеного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 6 квітня 2016 року за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Вірменії, уродженця м. Єреван Вірменія, без визначеного місця проживання, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2023 року засуджено ОСОБА_6 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 296 КК - на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання - 10 лютого 2021 року.
Вироком районного суду також засуджено ОСОБА_8, рішення щодо якого не оскаржуються.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб, а також у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок районного суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 296 КК - на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Також суд пом`якшив призначене ОСОБА_8 покарання. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду і призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На думку засудженого, рішення апеляційного суду є незаконним і необґрунтованим, оскільки призначене цим судом покарання, фактично у максимальному розмірі, не відповідає загальним засадам, визначеним у ст. 65 КК, а також принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання. При цьому, судом не було враховано належним чином те, що він визнав вину та фактичні обставини кримінального правопорушення, сприяв його розкриттю, відшкодував заподіяну шкоду, а також інші пом`якшуючі покарання обставини.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК в касаційній скарзі не оспорюються. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на думку Суду є необґрунтованими з огляду на нижченаведене.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПКсуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Так, відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Разом з цим, закон України про кримінальну відповідальність передбачає можливість застосування положень ст. 69 КК при наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також даних про особу винного, які позитивно його характеризують.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК. Застосовуючи положення ст. 69 КК при призначенні покарання, суд зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином вони істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.