ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 177/1607/20
провадження № 51-6579км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисників: ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020040450000474, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК, та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 263 КК у виді арешту на строк 5 місяців, за ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань із застосуванням ст. 72 КК призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 2 місяці з конфіскацією майна.
Також указаним вироком визнано винуватим ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
Вирішено питання, які стосуються: початку строку відбування покарання; запобіжного заходу; відшкодування процесуальних витрат, а також речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК), і в носінні кастета без передбаченого законом дозволу (ч. 2 ст. 263 КК).
Так, 14 жовтня 2020 року в період з 01:15 до 01:30 ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, матеріали кримінального провадження щодо якого виділено в окреме провадження, яке закрито у зв`язку з його смертю (далі - ОСОБА_10 ), за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, з прямим умислом на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, та з проникненням у житло, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, прибули до домоволодіння АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_11, та, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, через незачинену хвіртку пройшли на територію домоволодіння й постукали у двері. Після того як потерпілий відчинив двері, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проникли до будинку, де ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 з метою подолання опору з боку ОСОБА_11 багаторазово завдали ударів руками та ногами у тулуб потерпілого, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.
Потім ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, незаконно заволоділи майном ОСОБА_11 на загальну суму 722,50 грн, тим самим спричинили потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Крім цього, 13 жовтня 2020 року ОСОБА_8, у не встановлений під час досудового розслідування час, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в будинку АДРЕСА_1, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на носіння холодної зброї, узяв належний йому кастет, усвідомлюючи, що він є холодною зброєю, поклав його у кишеню куртки, та, не маючи передбаченого законом дозволу на носіння холодної зброї, направився до м. Кривого Рогу, тобто почав носити при собі холодну зброю до затримання (14 жовтня 2020 року).
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 липня 2023 року вирок районного суду щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 залишив без змін.
Судові рішення стосовно ОСОБА_9 у касаційному порядку не оскаржено, а тому Верховний Суд не переглядає їх у зазначеній частині.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2023 року щодо нього і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зазначаючи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Суть доводів касаційної скарги засудженого зводиться до тверджень про порушення права на захист і недоведеність його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК, поза розумним сумнівом, а висновки судів попередніх інстанцій про протилежне ґрунтуються на недопустимих доказах. На його переконання, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час перегляду кримінального провадження в апеляційному порядку.
ОСОБА_8 звертає увагу на те, що обвинувальний вирок щодо нього ухвалено, зокрема на показаннях ОСОБА_9, якого підбурили працівники поліції оговорити його. До того ж він ( ОСОБА_9 ) перебуває на обліку в лікаря- психіатра, однак у матеріалах провадження відсутні відповідні висновки та повідомлення щодо його психічного стану.
Стверджує, що потерпілий, якого допитували різні судді, надав неоднакові показання. Крім того, потерпілий не пам`ятав, хто його побив, що підтвердили свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Захисник ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів як захисник, так і засуджений у касаційних скаргах вказують про те, що винуватість ОСОБА_8 ґрунтується на доказах, які є недопустимими, а саме на постанові про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи та протоколі отримання зразків для експертизи в ОСОБА_8 від 14 жовтня 2020 року, а також на похідному від них доказі - висновку експерта від 28 жовтня 2020 року № 19/104-17/1/1890, оскільки отримані до внесення відомостей до ЄРДР. Крім того, вважають порушенням права на захист затримання ОСОБА_8 до внесення відомостей до ЄРДР, а останній також зазначає про ненадання йому захисника під час затримання.
На переконання касаторів, протокол пред`явлення особи для впізнання, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_11 від 18 листопада 2020 року, не відповідає вимогам ч. 7 ст. 228 КПК, однак суд апеляційної інстанції не дав оцінки доводам сторони захисту в цій частині, як і доводу щодо протоколу проведення слідчого експерименту від 18 листопада 2020 року та додатку до нього, а саме відеозапису слідчої дії за участю ОСОБА_11 .
Аргументуючи свої вимоги, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також зазначають про те, що всупереч ч. 9 ст. 290 КПК їм не було відкрито висновку судово-психіатричного експерта від 24 листопада 2020 року № 448 щодо ОСОБА_9 .
Крім того, захисник і засуджений вважають, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 338 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), самостійно змінив обвинувачення за ч. 2 ст. 263 КК, чого апеляційний суд не усунув.
До того ж, касатори зазначають про неповноту судового розгляду, оскільки місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, а також не допитав низки свідків, які були допитані під час досудового розслідування.
Свої доводи обґрунтовують і тим, що сторону захисту було позбавлено можливості ставити запитання судово-медичному експерту, адже суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про його допит.
Більш того, як наголошує ОСОБА_7, відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК, внесено до ЄРДР лише 01 грудня 2020 року, незважаючи на те, що предмет, схожий на кастет, вилучено в ОСОБА_8 14 жовтня 2020 року, а експертизу проведено 26 жовтня 2020 року.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_8 підтримали касаційні скарги сторони захисту.
Захисник ОСОБА_6 висловив думку про необхідність відмовити у задоволенні поданих касаційних скарг.
Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_8 . Водночас вважає, що є підстави для часткового задоволення касаційної скарги захисника й зміни судових рішень та закриття кримінального провадження за епізодом обвинувачення за ч. 2 ст. 263 КК, у зв`язку з відсутністю допустимих доказів для доведення винуватості, оскільки висновок експерта щодо предмету злочину отриманий до внесення відомостей про це кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах, Суд дійшов висновків, що вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
З урахуванням зазначеного, у Верховного Суду під час розгляду кримінального провадження немає процесуальної можливості надавати оцінку достовірності доказів, перевіряти правильність такої оцінки, та Суд виходить лише з тих фактичних обставин, які встановили суди попередніх інстанцій.
З огляду на вищенаведене доводи в касаційних скаргах захисника та засудженого про те, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, оскільки: відмовив у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів; не допитав низки свідків, які були допитані під час досудового розслідування, не можуть бути предметом касаційного розгляду, враховуючи положення ст. 433 та ч. 1 ст. 410 КПК.
Що стосується доводів касаційних скарг сторони захисту про незаконність вироку районного суду та ухвали апеляційного суду з підстав того, що такі рішення, на їх думку, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального закону, то колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції виконав зазначені вимоги закону, провів розгляд кримінального провадження, зокрема щодо ОСОБА_8, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу диспозитивності. Крім того, перевірив та оцінив доводи щодо недопустимості доказів і їх недостатності для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Вирок районного суду є законним, обґрунтованим та узгоджується з положеннями статей 370, 374 КПК.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, визнав ці висновки місцевого суду обґрунтованими та вмотивованими, вказавши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
У свою чергу сторона захисту заперечувала правильність висновків суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вважала, що вирок ґрунтується, вирішальною мірою, на недопустимих доказах. Водночас захист обґрунтовував свою позицію доводами, які були повторені в касаційних скаргах.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині доведеності винуватості засудженого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а доводи захисника та засудженого, викладені в касаційних скаргах, уважає неспроможними.
Щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_8 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК
Верховний Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційних скарг і з урахуванням особливостей касаційного перегляду, про які зазначено вище, не погоджується з твердженнями касаторів стосовно того, що винуватість ОСОБА_8 не доведено поза розумним сумнівом.
Зокрема, постановляючи вирок, районний суд врахував факт невизнання засудженим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК. Заразом дійшов висновку, що його винуватість підтверджується сукупністю досліджених доказів, серед яких, зокрема показання:
- потерпілого ОСОБА_11, який, будучи допитаним у судовому засіданні, під присягою неодноразово повідомляв, що серед осіб, які 13 жовтня 2020 року напали на нього впізнав саме односельця ОСОБА_8, якому він відчинив двері, почувши його голос, та половину обличчя якого він бачив, коли той стояв за дверима. Також у деталях розповів за яких обставин, зокрема, ОСОБА_8, одягнутий в червону куртку (яка за тиждень до нападу висіла в бабусі засудженого та яку він ( ОСОБА_11 ) бачив) і взутий у червоні кросівки, завдав йому ударів ногами в процесі розбійного нападу, а також висловлював вимоги негайно передати майно та документи на будинок. Обстановку після вчинення кримінального правопорушення підтвердила свідок ОСОБА_12, яка викликала швидку. Вона деталізовано описала стан потерпілого, місце вчинення розбою щодо ОСОБА_11, зауважила, що, з його слів, до нього вночі прийшли троє, повідомили, що "свої", а коли потерпілий відчинив їм, одразу побили його та забрали телевізор.
Тут потрібно зазначити, що суд критично поставився до показань свідка ОСОБА_13, наданих у судовому засіданні, про те, що потерпілий не бачив осіб, які нападали на нього, та визнав їх неспроможними й такими, що дані з метою уникнення відповідальності ОСОБА_8 . Підставами для цього висновку стали такі обставин, а саме: ОСОБА_13 не був очевидцем кримінального правопорушення, є товаришем ОСОБА_8, обвинувачується з ним в одному кримінальному провадженні в іншому суді, є особою, щодо якої раніше застосовувалися примусові заходи медичного характеру, що викликало в суду сумніви в достовірності його показань. Більш того, надаючи свої показання суду, ОСОБА_13 вказував, що прийшов повідомити конкретні обставини, ухилявся від надання відповідей на уточнювальні запитання учасників провадження та суду, плутався в періоді вчинення інкримінованих подій.
- ОСОБА_9, який визнав винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та зазначив, що 13 жовтня 2020 року під час зустрічі із ОСОБА_8, який був одягнутий у чорні штани, червону куртку та взутий в чорні мокасини, на прохання останнього продав власні червоні кросівки, які той відразу взув, а свої чорні залишив у його квартирі ( ОСОБА_9 ). Це підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14 (мати ОСОБА_9 ), яка бачила червоні кросівки її сина на ОСОБА_8 у райвідділі поліції, котрий повідомив, що придбав їх у ОСОБА_9, а також зауважила про знайдені в її квартирі темні кросівки ОСОБА_8, які раніше бачила на ньому.
Крім того, ОСОБА_9 указав, що під час розпиття спиртних напоїв ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_10 та запропонував якусь справу. Згодом вони втрьох ( ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ) поїхали на таксі в с. Зелений Гай Криворізького району, де пройшли за ОСОБА_8 до невідомого йому будинку. ОСОБА_10 постукав у двері, а ОСОБА_8 на запитання потерпілого відповів, що прийшли свої. Також повідомив про дії кожного з нападників, зокрема, що ОСОБА_8 заподіював потерпілому удари руками, ногами та дерев`яним ціпком, вимагав у нього ( ОСОБА_11 ) документи на будинок і сказав ОСОБА_10 забрати телевізор та віднести до ОСОБА_15 . Зазначав, що в телефоні ОСОБА_8 був відеозапис, де зафіксований момент побиття потерпілого. Це підтверджується показаннями ОСОБА_15, якому ОСОБА_9 демонстрував відеозапис та якому останній і ОСОБА_10 принесли телевізор (до цього ОСОБА_15 не мав такої техніки, що засвідчив свідок ОСОБА_16, котрому ОСОБА_15 сказав, що телевізор йому принесли "ребята"). Зі слів ОСОБА_9, телевізор вони забрали у "Вовки", попередньо побивши його (потерпілого), підключав телевізор ОСОБА_8, котрий прийшов через 15-20 хвилин, оскільки заходив додому.
Верховний Суд відхиляє твердження засудженого ОСОБА_8 про те, що працівники поліції підбурили ОСОБА_9 оговорити його, який до того ж, як наголошує засуджений, перебуває на обліку в лікаря-психіатра.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_9 дійсно звертався за допомогою лікаря-психіатра з 2004 по 2018 роки з приводу легкої розумової відсталості в ступені легкої дебільності з порушенням поведінки. В той же час відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 24 листопада 2020 року № 448 ОСОБА_9 є осудним.
Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дали правильну оцінку показанням, зокрема засудженого ОСОБА_9, та не знайшли підстав сумніватися в їх правдивості, а також не встановили даних, які б підтверджували будь-які домовленості між ОСОБА_9 та стороною обвинувачення, а також не встановлено здійснення тиску на будь-кого з учасників судового розгляду в суді першої інстанції.
Більш того, суди дійшли висновку, що показання потерпілого, який став жертвою протиправних дій, зокрема, ОСОБА_8, та показання ОСОБА_9, який був безпосереднім учасником нападу, по-перше, є послідовними, логічними й узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчинення кримінального правопорушення, а також його учасників, а по-друге - з іншими доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 14 жовтня 2020 року. Під час огляду з висувної шафи в кімнаті будинку АДРЕСА_1 (тобто на місці вчинення кримінального правопорушення) було вилучено, зокрема п`ять липких стрічок зі слідами папілярних ліній;
- висновком експерта від 28 жовтня 2020 року № 19/104-17/1/1890, за яким, зокрема три сліди пальців рук, вилучені під час зазначеного огляду, залишені великими пальцями правої та лівої рук особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_8 ;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 листопада 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_11 за фотознімками впізнав під номером два ОСОБА_8, який 14 жовтня 2020 року в коридорі його будинку заподіював йому удари, вимагав документи. Потерпілий указав, що впізнав ОСОБА_8 за ознаками зовнішності: форма вух, обличчя, волосся, очі;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18 листопада 2020 року з відеозаписом, згідно з яким потерпілий ОСОБА_11 послідовно та детально повідомив про обставини вчинення на нього розбійного нападу трьома особами, один з яких був раніше йому знайомий ОСОБА_8 ;
- висновком експерта від 24 листопада 2020 року, за яким у потерпілого було виявлено тілесні ушкодження, що належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя і могли виникнути в нього за механізму на який він указував під час слідчого експерименту 18 листопада 2020 року;
- висновком експертів за результатами судово-товарознавчої, судово-медичної імунологічної, трасологічної експертиз, протоколами, складеними за результатами слідчий дій, з додатками до них, зокрема протоколами оглядів об`єктів, а також іншими документами, детальний зміст яких наведено у вироку.
Указана сукупність доказів є підтвердженням того, що засуджений ОСОБА_8 у встановлений судом час та у встановленому місці вчинення кримінального правопорушення перебував за місцем проживання потерпілого, і вчинив стосовно нього інкриміноване йому діяння.
Колегія суддів уважає, що відсутність будь-якого розумного пояснення стороною захисту того, за яких інших обставин на місці вчинення кримінального правопорушення з`явилися три сліди пальців рук ОСОБА_8 , у сукупності з впізнанням потерпілим засудженого та іншими доказами, що підтверджують версію обвинувачення про вчинення ОСОБА_8 нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, дали судам достатні підстави для висновку про доведеність його винуватості поза розумним сумнівом.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції також ретельно перевірив та визнав неспроможними твердження ОСОБА_8 про те, що предмет, схожий на кастет, у нього не вилучали, а лежав на столі слідчого та він ( ОСОБА_8 ) лише взяв його в руки для огляду. Так, суд на спростування версії засудженого послався на протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 14 жовтня 2020 року, в якому зафіксовано факт вилучення вказаного предмета саме з лівої кишені куртки ОСОБА_8, який, будучи обізнаним зі своїми процесуальними правами під час затримання, підписав протокол без будь-яких зауважень та доповнень.
Мотивуючи свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, суд обґрунтовано взяв до уваги і показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які були допитані за клопотанням сторони захисту та були понятими під час складення протоколу затримання ОСОБА_8 . Указані свідки підтвердили факт вилучення кастета з кишені куртки ОСОБА_8 у їх присутності та в присутності захисника ОСОБА_8, підпис якого також є у протоколі.
Крім того, про те, що ОСОБА_8 13 жовтня 2020 року мав при собі металевий кастет, указував засуджений ОСОБА_9, перед яким ОСОБА_8 хизувався ним у м. Кривому Розі, а також свідок ОСОБА_15, який зазначив, що вказаного числа ОСОБА_8 приходив до нього з кастетом.
Показання цих свідків суд визнав логічними, послідовними й такими, що узгоджуються між собою та повністю спростовують доводи ОСОБА_8 про відсутність у нього кастета і про невилучення в нього цього предмета під час затримання.
Установивши фактичні обставини кримінального провадження, оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, районний суд здійснив судовий розгляд у межах пред`явленого обвинувачення та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також у носінні кастета без передбаченого законом дозволу.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, визнав ці висновки суду першої інстанції обґрунтованими та вмотивованими, навівши відповідні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. З рішення апеляційного суду випливає, що цей суд дав належну оцінку доводам апеляційних скарг сторони захисту, навів достатні мотиви її відхилення.
Підстав сумніватися в таких висновках судів попередніх інстанцій Верховний Суд не знаходить, а доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційні скарги засудженого та захисника не містять.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК
Захисник ОСОБА_7 наголошує, що відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК, внесено до ЄРДР лише 01 грудня 2020 року, незважаючи на те, що предмет, схожий на кастет, вилучено в ОСОБА_8 14 жовтня 2020 року, а експертизу проведено 26 жовтня 2020 року.
За приписами ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, було внесено 14 жовтня 2020 року за номером 12020040450000474, тобто не пізніше 24 годин після повідомлення про вчинення відповідного правопорушення, як того вимагає ст. 214 КПК.