ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 137/161/23
провадження № 61-17772св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Літинського районного нотаріального округу Толяренко Сергій Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 31 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 31 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року, ухваленим у складі судді Гопкіна П. В., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку на АДРЕСА_1, укладений 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Толяренком С. В., реєстровий № 788.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер: 0522455100:00:003:0890, площею 0,0736 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Толяренком С. В. реєстровий № 789.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Підреза І. В. 12 жовтня 2023 року подала апеляційні скарги.
Ухвалою Винницького апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Підрези І. В. на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року залишено без руху та надано строк - п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 листопада 2023 року продовжено процесуальний строк для усунення недоліків апеляційних скарг представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Підрези І. В. на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Підрези І. В. на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року у цій справі.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_3 - адвоката Підрези І. В. на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року, апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга подана поза межами строку на апеляційне оскарження, а ОСОБА_3 не виконала вимог ухвали суду від 01 листопада 2023 року та не подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарженнярішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду, справунаправити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року вона сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги.
Ухвалу апеляційного суду від 01 листопада 2023 року про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, вона не отримувалані засобами поштового зв`язку, ні іншим чином, в Електронному суді не зареєстрована, а офіційної електронної пошти немає.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що копія ухвали від 01 листопада 2023 року надіслана на електронну адресу її представника, не врахував, що пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а не до електронної пошти.
При цьому апеляційний суд не врахував, що в апеляційній скарзі було вказано, що 07 вересня 2023 року в судовому засіданні Літинського районного суду Вінницької області оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, а копію повного тексту рішення її представник отримала 18 вересня 2023 року, а тому строк на подачу апеляційної скарги не пропущений, а вимога апеляційного суду про подачу заяви на поновлення строку не відповідає приписам статті 354 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Оверковський К. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.