ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 205/5655/21
провадження № 61-1188св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - Дніпровська міська рада,
заінтересовані особи: Друга дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У липні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
Заява обґрунтована тим, що у провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року, яким позовні вимоги задоволено, скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Із зазначеної справи заявниці стало відомо, що власник спірного нерухомого майна помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно - квартиру АДРЕСА_1 . Спадкоємців за законом та заповітом немає. Оскільки після смерті ОСОБА_2 минуло більше року, спадкоємців на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 немає, тому відповідно до статей 334-338 ЦПК України міська рада просила суд визнати спадщину відумерлою та передати у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради зазначене нерухоме майно.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року заяву задоволено.
Визнано відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що складається із квартири АДРЕСА_1, та передати її у власність територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після смерті ОСОБА_2, спадкоємців, які в установленому законом порядку прийняли спадщину немає, тому є правові підстави для визнання спадщини відумерлою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що після смерті ОСОБА_2, немає спадкоємців, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, тому заява про визнання спадщини відумерлою підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 протягом 10 років та на момент смерті проживала разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_2, у спадковому реєстрі є спадкова справа № 62380153, яка заведена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. на спадкодавця ОСОБА_2, а тому підстав для визнання спадщини відумерлою немає, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ КБ "ПриватБанк", про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено, а тому підстав вважати, що спадщина прийнята у встановленому порядку немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1 направила засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про залишення заяви без розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц, постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 202/6418/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 194/647/19, від 02 червня 2021 року у справі № 643/4413/16-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 643/6125/16, від 17 травня 2022 року у справі № 243/10634/19, від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18.
Заявниця вказує, що суди не взяли до уваги до уваги, що ОСОБА_1 07 травня 2018 року подала приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Батовій Л. Г. заяву про прийняття всього спадкового майна після смерті ОСОБА_2 . Протеприватний нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі невстановлення факту сумісного проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Суди попередніх інстанцій проігнорували клопотання ОСОБА_1 про витребування спадкової справи № 23/2018, обмежившись лише ухвалою про витребування копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, - у Другої дніпровської державної нотаріальної контори на клопотання заявника, проте спадкова справа цією нотаріальною конторою не заводилась.
Таким чином, вирішення питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження за касаційною відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, що підтверджується актовим записом про смерть від 24 квітня 2018 року № 967 (а. с. 10).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається із квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на житло від 17 вересня 2008 року, виданого Відкритим акціонерним товариством "Дніпроважмаш", право власності на яке у встановленому законом порядку зареєстровано в Комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, реєстраційний № 25501834, від 21 листопада 2008 року (а. с. 12).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у справі № 205/8156/19 рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ КБ "ПриватБанк", про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено (а. с. 7-9).
Згідно з відомостями Другої дніпровської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа не заводилася (а. с. 33).
Спадщина, що відкрилась після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилась неприйнятою.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).
Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.