ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 521/1175/22
провадження № 61-9663св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса),
заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Сегеди С. М., Драгомерецького М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна).
2. Скарга обґрунтована тим, що 31 травня 2017 року на підставі постанови Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_1 від 26 квітня 2016 року було зареєстровано обтяження: арешт його нерухомого майна.
3. 08 листопада 2018 року першим Малиновським відділом державної виконавчої служби було накладено арешт на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва, адреса: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_1.
4. Вказував, що 30 грудня 2021 року йому стало відомо, що 09 листопада 2018 року відкрите на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/428/15-ц про стягнення боргу на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 932 852,04 грн виконавче провадження № НОМЕР_1 було завершено на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача.
5. Разом з тим, як вказав стягувач, в 2016 році ОСОБА_1 виконав самостійно зобов`язання за кредитним договором, на підтвердження чого надав довідку від ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк". Станом на сьогоднішній день виконавчі провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в АСВП відсутні.
6. Зазначав, що при завершенні ВП № НОМЕР_1 08 листопада 2018 року державним виконавцем Шапоренко Д. В. було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу та скасування всіх арештів, але 09 листопада 2018 року своєю ж постановою виконавець скасував постанову від 08 листопада 2018 року та виніс нову, якою виконавчий лист повернув стягувачу, але про скасування арештів всупереч статті 37 ЗУ "Про виконавче провадження" не зазначив.
7. Посилався на те, що ним самостійно виконано зобов`язання за кредитним договором у 2016 році, а арешти накладено державними виконавцями в 2017 та 2018 роках, тобто державний виконавець проводив виконавчі дії щодо забезпечення примусового виконання виконавчого листа, але фактично не звернув стягнення на майно боржника та не стягнув суму в рахунок погашення боргу, у зв`язку з чим у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові.
8. Враховуючи наведене просив суд:
- Скасувати постанову Першого Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна ОСОБА_1 про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_1 від 26 квітня 2016 року;
- Скасувати постанову Першого Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 . ВП № НОМЕР_1 від 08 листопада 2018 року;
- Скасувати арешт та заборону відчужень у будь-який спосіб, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1, номер обтяження 20694831.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
9. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.
10. Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що скаржник, вказуючи на неправомірність дій державного виконавця при винесенні постанови від 09 листопада 2018 року, фактично просить суд скасувати постанови виконавця, якими були накладені арешти та заборони на відчуження в різні роки. При цьому посилання боржника на той факт, що ним у 2016 році самостійно погашена заборгованість перед кредиторами, на підтвердження чого ним надані відповідні довідки, суд першої інстанції до уваги не взяв, оскільки зі змісту вказаних довідок не вбачається, коли саме ОСОБА_1 погасив заборгованість, так як від даної обставини прямо випливає правомірність чи неправомірність дій державного виконавця щодо накладення арештів та заборон на відчуження у 2016-2018 роках.
11. Також суд першої інстанції зазначив, що зі скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 19 січня 2022 року, а доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду зі скаргою матеріали справи не містять.
12. При цьому суд роз`яснив ОСОБА_1, що він не позбавлений права звернутися до суду в порядку позовного провадження щодо зняття арешту з майна.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
14. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2022 року скасовано.
15. Скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
16. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки скаржником пропущено десятиденний строк на звернення до суду із відповідною скаргою, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження причин поважності пропуску такого строку, скарга підлягає залишенню без розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та задовольнити скаргу.
21. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили обставину направлення (ненаправлення) державним виконавцем документів виконавчого провадження скаржнику.
22. Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність доказів направлення державним виконавцем документів скаржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.
23. Суди повинні встановити дату початку перебігу процесуального строку на подання скарги та безпосередню дату подання скарги, на підставі чого визначити, чи було такий строк дотримано.
24. Інші доводи касаційної скарги стосуються суті пред`явленої скарги.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. 15 квітня 2016 року державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження зі стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси № 521/428/15-ц про стягнення боргу у розмірі 936 506,04 грн.
26. Згідно Витягу з ЄДРРП на нерухоме майно від 31 травня 2017 року на підставі постанови Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_1 від 26 квітня 2016 року було зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна ОСОБА_1 .
27. 08 листопада 2018 року Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби було накладено арешт на земельну ділянку площею 0,067 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП № НОМЕР_1.
28. Постановою державного виконавця від 08 листопада 2018 року було повернуто стягувачу виконавчий лист № 521/428/15-ц, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
29. Проте, згідно з постановою про скасування процесуального документу від 09 листопада 2018 року вищевказану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 08 листопада 2018 року було скасовано.
30. Того ж дня 09 листопада 2018 року виконавчий документ № 521/428/15-ц, виданий 19 червня 2015 року, повернуто без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача.
31. Відповідно до довідки від 18 серпня 2021 року у ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 відсутні майнові та фінансові претензії.
32. Також відповідно до довідки, виданої ТОВ "ОТП Факторинг Україна", останнє не має будь-яких претензій до ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
34. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
39. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.