ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 461/10170/19
провадження № 61-13728св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Скречко Марія Михайлівна, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналися ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року у складі судді Кротової О. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня
2023 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у якому, згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 13 грудня 2022 року, просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М. 05 листопада 2019 року і зареєстрований в реєстрі за №935;
- скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, здійснений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М., зареєстрований в реєстрі за №935 від 05 листопада 2019 року.
2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 як колишня власниця спірної квартири здійснила її незаконне розширення за рахунок площі горища спільного користування, що знаходиться над її квартирою. Внаслідок проведення відповідачкою таких будівельних робіт на горищі над квартирою позивача було пошкоджено нову покрівлю даху і систему водопостачання дощових опадів. Крім того, відповідачка одну із стін новобудови своєї квартири розмістила не над нижньою стіною, а над стелею його квартири, що стало однією із причин постійного залиття квартири. Внаслідок цього з 06 січня 2012 року почалися постійні залиття його квартири, яка стала непридатною для проживання та відпочинку, у зв`язку із чим він неодноразово звертався до суду із позовами до відповідачки про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири.
3. Побоюючись матеріальних і правових наслідків притягнення до цивільно-правової відповідальності, ОСОБА_6 уклала фіктивний договір купівлі-продажу спірної квартири із своїм сином - відповідачем ОСОБА_7 . При укладенні вказаного договору сторонами були повідомлені нотаріусу неправдиві відомості, а саме в пункті 6 такого вказано, що продавець своєю заявою
від 05 листопада 2019 року стверджує, що квартира, яка відчужується, є її особистою власністю, претензій зі сторони третіх осіб щодо відчуження квартири немає, проте ОСОБА_6 на той час було відомо про заявлені до неї позовні вимоги в суді.
4. Також її син ОСОБА_7 був обізнаний про претензії з приводу залиття, пропонував відмовитись від судових позовів. При цьому визнавати факт залиття квартири позивача категорично відмовився, а також відмовився допускати працівників ЛКП для огляду горища над квартирою АДРЕСА_1 для усунення причин залиття і складання відповідного акту.
5. Також позивач зазначив, що укладати договір купівлі-продажу даної квартири у відповідачів не було необхідності, оскільки дана квартира могла б бути успадкована сином після смерті матері. Крім цього, ОСОБА_7 є громадянином США, постійно там проживає і нагальної потреби купувати собі оспорювану квартиру в Україні не було.
6. ОСОБА_6 не знялась з реєстрації у вказаній квартирі і не вивезла з неї свої речі, а відповідач ОСОБА_7 посвідку на тимчасове чи постійне проживання не отримав, не зареєстрував своє місце проживання за адресою:
АДРЕСА_2 .
7. Посилаючись на те, що усі вищевказані обставини свідчать про те, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу квартири є фіктивним, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а є прямим свідченням намагання уникнення відповідальності у відшкодуванні нанесених відповідачами збитків незаконною забудовою горища, відшкодування майнової та моральної шкоди позивачу, а також майнової шкоди будинку - пам`ятці архітектури місцевого значення, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
8. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 листопада 2022 року закрито провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_6 у зв`язку з її смертю.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження квартири
АДРЕСА_1, застосовані постановою Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року.
10. Постановою Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_12 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова
від 27 лютого 2023 року залишено без змін.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
11. Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - Яроша В. В. на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року в частині витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач ОСОБА_1 не довів обставин, необхідних для визнання оспорюваного договору фіктивним, а саме таким, що укладений без мети настання реальних наслідків, як не довів і порушення своїх прав та законних інтересів укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу відповідачем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
15. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду
м. Львова від 27 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 14 серпня 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року прийнято заяву
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова
від 27 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
19. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі
№ 369/11268/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 16 квітня 2021 року у справі № 465/7515/17, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).
21. Укладення оспорюваного договору є фактично зловживанням правом власника ОСОБА_6 на відчуження належного їй майна, при цьому, як випливає з обставин справи, безоплатно, з метою уникнення стягнення з неї заподіяної шкоди за рахунок такого майна та стягнення шкоди із спадкоємців, які б могли успадкувати відчужувану квартиру, у зв`язку із чим вважає, що між сторонами було укладено фіктивний договір, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
22. При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Доводи осіб, які подали заяву про приєднання до касаційної скарги
23. У заяві про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили задовольнити касаційну скаргу. Зазначали, що вони, як власники квартир у будинку АДРЕСА_3, ще у
1999-2000 роках надавали свою письмову згоду як співвласники усіх допоміжних приміщень на приєднання частини площі горища, розташованого над квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5, до квартири сім`ї ОСОБА_1 . Також вказували, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року у справі № 6-9864св12 за колективним позовом
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання наказу недійсним встановлено, що Департаментом містобудування Львівської міської радипогоджено реконструкцію квартири АДРЕСА_1 без згоди всіх власників квартир, які одночасно є співвласниками горища; не перевірено наявності згоди всіх співвласників цього будинку на реконструкцію квартири.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
24. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_7 - адвоката Яроша В. В. на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що суди належним чином оцінили всі докази, які були надані сторонами при розгляді справи, зробили правильні висновки та прийняли законні та обґрунтовані рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зазначав, що ОСОБА_1 не доведено, що станом на момент укладення оспорюваного договору у ОСОБА_6 існувало невиконане та прострочене боргове зобов`язання перед позивачем та що спірне майно було відчужено на момент виникнення цього боргового зобов`язання. Таким чином, безпідставними є й посилання позивача на те, що ОСОБА_6 зловживала своїм правом з метою уникнення стягнення з неї заподіяної шкоди. Також сам факт виконання правочину сам по собі спростовує факт фіктивності цього правочину.
25. У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 .
26. Також у листопаді 2023 року представник ОСОБА_7 - адвокат Ярош В. В. подав до суду клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 89 430,00 грн, з яких: 27 850,00 грн - витрати на правничу допомогу за договором №20/09/21 від 20 вересня 2021 року; 42 280,00 грн - загальна вартість наданих юридичних послуг у суді першої інстанції за договором №26/07/2022 від 26 липня 2022 року, 12 300,00 грн - загальна вартість наданої правничої допомоги у суді апеляційної інстанції за договором №26/07/2022 від 26 липня 2022 року, та 7000,00 грн - витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
27. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заперечення на заяву про стягнення судових витрат.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 тривалий час існували неприязні відносини, конфлікти та численні судові спори, які виникли внаслідок проведення ними надбудов на горищі будинку АДРЕСА_3 .
29. Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 05 листопада
2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М., ОСОБА_6 (продавець) продала ОСОБА_7 (покупець) квартиру АДРЕСА_1 .
30. Згідно із пунктом 2 договору квартира складається з двох житлових кімнат та кухні. Загальна площа квартири - 82,7 кв. м. У пункті 3 договору зазначено, що квартира належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_6, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, виданим 23 липня
2012 року ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" за №34910434.
31. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №187509207 на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу зареєстровано приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М. право власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 .
32. У своїх письмових поясненнях, скерованих до суду 23 листопада 2020 року, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М. підтвердила, що при укладенні оспорюваного договору нею було встановлено, що сторони договору мали справжнє волевиявлення укласти договір купівлі-продажу квартири. Сторони усвідомлювали значення своїх дій, умови договору були їм зрозумілі та відповідали реальній домовленості сторін. Правочин вчинявся з наміром створення відповідних правових наслідків для них. Окрім цього, вказала, що нею були витребувані, а сторонами надані усі необхідні документи, на підставі яких посвідчувався договір купівлі-продажу.
33. Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу квартири є фіктивним, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є підставою для визнання його недійсним. Окрім цього, зазначає, що наведені ним обставини є прямим свідченням намагання уникнення відповідальності у відшкодуванні нанесених збитків незаконною забудовою горища, відшкодування майнової та моральної шкоди йому, а також майнової шкоди будинку - пам`ятці архітектури місцевого значення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
34. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
35. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
37. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
39. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
42. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, суд дійшов висновку, що зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
43. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
44. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
45. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
46. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
47. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
48. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
49. Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року
№ 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".