Постанова
Іменем України
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 501/567/17
провадження № 61-16048св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи
за позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - військова частина № НОМЕР_1,
за позовом про визнання незаконним рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку:
позивач - заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України і військової частини № НОМЕР_1,
відповідачі: Чорноморська міська рада Одеської області, ОСОБА_1,
треті особи: Кабінет Міністрів України, Державна прикордонна служба України, ОСОБА_2,
за зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним:
позивач - військова частина № НОМЕР_1,
відповідач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовів
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Військової частини № НОМЕР_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов обґрунтований тим, що позивач є єдиним власником земельної ділянки, площею 0.098 га, за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:02:026:0007. Право власності на вказану земельну ділянку у позивача виникло на підставі договору дарування земельної ділянки від 11 березня 2016 року, укладеного між ним та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Шевченко В. М., реєстровий №312, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28750130 від 15 березня 2016 року.
Позивач вказував, що у липні 2016 року він у черговий раз приїхав на земельну ділянку і виявив, що на ній встановлений паркан та ворота, а також стенд з попереджувальним написом, що територія охороняється Збройними силами України, озброєний охоронець не пропустив його до земельної ділянки.
Позивач вважав такі дії Військової частини № НОМЕР_1 незаконними.
ОСОБА_1 просив:
зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні спірною земельною ділянкою, шляхом її звільнення та надання вільного доступу до земельної ділянки.
У травні 2017 заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини № НОМЕР_1 звернувся із позовом до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_1, треті особи: Кабінет Міністрів України, Державна прикордонна служба України, ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення Чорноморської міської ради Одеської області, зобов`язання повернути земельну ділянку державі.
Позов мотивований тим, що рішенням Виконкому Овідіопольської районної ради трудящих від 17 квітня 1953 року №263с у постійне користування Військової частини № НОМЕР_1 передано земельну ділянку площею 2,72 га для будівництва прикордонної застави із земель Військової частини № НОМЕР_2 .
У подальшому, виконком Одеської обласної ради депутатів трудящих прийняв рішення від 16 травня 1953 року №748с про відвід земельної ділянки загальною площею 2,7 га, під будівництво прикордонної застави Військової частини № НОМЕР_1 за рахунок земель Військової частини № НОМЕР_2, яке затверджено розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 21 листопада 1953 року №1357-078рс.
Позивач вказував, що правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку до цього часу не оформлено з тих підстав, що ЗК УРСР 1922 року не передбачав видачу державних актів та реєстрації прав землекористування, а ЗК УРСР 1970 року і 1990 року не передбачали підстав припинення права користування земельною ділянкою через те, що не оформлено або не переоформлено раніше надане право користування земельною ділянкою. Таким чином, позивач наголошував, що Адміністрація Державної прикордонної служби України та Військова частина № НОМЕР_1 є єдиними суб`єктами права постійного користування (власником) земельної ділянки, площею 2.7 га, за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, з метою отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, Адміністрація Державної прикордонної служби України та Військова частина № НОМЕР_1 на протязі багатьох років неодноразово звертались до Чорноморської (колишня Іллічівська) міської ради, однак остання безпідставно відмовляла в їх оформленні.
Як вказував позивач, незважаючи на те, що Чорноморська міська рада була обізнана про закріплене за Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Військовою частиною № НОМЕР_1 права користування земельною ділянкою площею 2,72 га, за адресою: АДРЕСА_2, міська рада 14 листопада 2014 року прийняла рішення № 555/29-VІ про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0980 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; у подальшому, 31 грудня 2014 року прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою з передачею земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .
29 січня 2016 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_3, яка 11 березня 2016 року подарувала її ОСОБА_1 .
Позивач зазначав в позові, що проведеним ТОВ "Екологічні технології ХХІ" порівняльним аналізом меж земельної ділянки Військової частини № НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та земельної ділянки кадастровий № 5110800000:02:026:0007, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, власник ОСОБА_1, встановлено, що в межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, складеної як землекористування ще у 1953 році, входить земельна ділянка кадастровий №5110800000:02:026:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_2, до якої входить земельна ділянка кадастровий №5110800000:02:026:0007, відповідно до статті 77 ЗК України і статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" відноситься за цільовим призначенням до земель оборони, а за формою власності до державної власності; Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, Адміністрація Державної прикордонної служби України та Військова частина № НОМЕР_1 згоду на припинення права користування або про добровільну відмову від користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна "військове містечко " ІНФОРМАЦІЯ_1" та її вилучення Чорноморській (колишня Іллічівська) міській раді не надавали; за відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, така ділянка не може використовуватись у господарських цілях, у тому числі для житлової забудови, та саме держава є власником земель оборони за законом.
Прокурор просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської (Іллічівської) міської ради №571/50-VІ від 31 грудня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0980 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військовій частині № НОМЕР_1 земельну ділянку площею 0,0980 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 20 червня 2017 року об`єднано в одне провадження справу № 501/567/17 за позовом ОСОБА_1 зі справою № 501/812/17 за позовом заступника військового прокурора Одеського гарнізону, діючого в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини № НОМЕР_1 . Справі присвоєно № 501/567/17.
У липні 2017 року Військова частина № НОМЕР_1 звернулася до Іллічівського міського суду Одеської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,
Позов обґрунтовано тим, що 14 листопада 2014 року Іллічівською (Чорноморською) міською радою прийнято рішення надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0.0980 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, з подальшою передачею у власність. Рішенням ради № 571/50-VІ від 18 грудня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2, з подальшою передачею у власність. 16 березня 2015 року реєстраційною службою Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області зареєстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 29 січня 2016 року приватним нотаріусом Шевченко В.М. скасовано право за ОСОБА_2 та зареєстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 15 березня 2016 року приватним нотаріусом Шевченко В.М. скасовано право за ОСОБА_3 та зареєстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .
Також в зустрічному позові зазначено, що рішенням виконкому Овідіопольської районної ради трудящих від 17 квітня 1953 року №263с була відведена земельна ділянка, загальною площею 2,7 га, під будову прикордонної застави Військової частини № НОМЕР_1 . В подальшому, 16 травня 1953 року виконком Одеської обласної ради депутатів трудящих прийняв рішення №748с про відвід земельної ділянки загальною площею 2,7 га, яке затверджено розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 21 листопада 1953 року №1357-078рс. Правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку до цього часу не оформлено, з підстав того, що ЗК УРСР 1922 року не передбачав видачу державних актів та реєстрації прав землекористування, а ЗК УРСР 1970 року і 1990 року не передбачали підстав припинення права користування земельною ділянкою через те, що не оформлено або не переоформлено раніше надане право користування земельною ділянкою. Так, позивач наголошував, що Адміністрація Державної прикордонної служби України та Військова частина № НОМЕР_1 є єдиними суб`єктами права постійного користування (власником) земельної ділянки, площею 2.7 га, за адресою: АДРЕСА_2 .
Військова частина № НОМЕР_1 просила:
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110800000:02:026:007 за реєстрованим номером №91 від 29 січня 2016 року, виданий приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 608824751108.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 18 липня 2017 року об`єднано зустрічний позов військової частини № НОМЕР_1 з первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 березня 2018 року у складі судді Смирнова В. В., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов заступника військового прокурора Одеського гарнізону діючого в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України, в/ч № НОМЕР_1 задоволено.
Рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 31 грудня 2014 року № 571/50-VІ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 скасовано та повернуто земельну ділянку ( АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110800000:02:026:007, за реєстровим номером № 91 від 29 січня 2016 року державі в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та в/ч № НОМЕР_1 .
Зустрічний позов в/ч № НОМЕР_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки ( АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110800000:02:026:007, за реєстровим номером № 91 від 29 січня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В. М., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 608824751108, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Судові рішення мотивовані тим, що Чорноморська (Іллічівська) міська рада 26 грудня 2014 року (31 грудня 2014 року) прийняла рішення № 571/50-VI про затвердження проекту землеустрою й передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яка належить до земель оборони, із перевищенням своїх повноважень. Законним користувачем спірної земельної ділянки є АДПСУ в особі в/ч № НОМЕР_1 . Земельна ділянка набута ОСОБА_1 на підставі договору дарування особою, яка не мала права його відчужувати.
Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Сімоненко В. М., Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що:
рішенням виконкому Овідіопольської районної ради трудящих від 17 квітня 1953 року № 263с у постійне користування в/ч № НОМЕР_1 передано земельну ділянку площею 2,72 га для будівництва прикордонної застави із земель в/ч НОМЕР_2 . Разом з цим, судами не враховано, що з 1953 року проект технічної документації із землеустрою із встановленням меж цієї земельної ділянки не розроблявся. Лише у листопаді 2013 року до Іллічівської міської ради Одеської області надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, за результатом розгляду якої рішенням Іллічівської міської ради від 25 грудня 2013 року № 439/90-VІ відмовлено у наданні такого дозволу з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану міста Іллічівська (т. 2 а. с. 8);
у січні 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно звернулося до Чорноморської міської ради із заявою про надання згоди на виготовлення технічної документації земельної ділянки площею 2,72 га, присвоєння кадастрового номеру та передачу в постійне користування для експлуатації оборонних об`єктів, будівель і споруд та забезпечення охорони державного кордону України. Разом з цим, відповідно до листа відділу Держгеокадастру у м. Іллічівську Одеської області від 12 січня 2017 року № 22-1531-0.1-23/2-17 згідно наявної у відділі проектної документації площа земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, складає приблизно до 1 гектару (т. 1 а. с. 78). На підставі вказаного вище листа рішенням Чорноморської міської ради від 27 січня 2017 року № 202/11-VIІ ІНФОРМАЦІЯ_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га в постійне користування за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 78);
також у матеріалах справи є лист відділу земельних ресурсів Іллічівської міської ради від 12 травня 2008 року, відповідно до змісту якого за військовою частиною на АДРЕСА_3 рахується земельна ділянка площею 1,6 га (т. 2 а. с. 87). У додатку до рішення Іллічівської міської ради від 11 квітня 2012 року № 187-VI визначено, що площа земельної ділянки Державної прикордонної служби України на АДРЕСА_3 становить 0,9879 га (т. 2 а. с. 206). Таким чином, сторонами на підтвердження заявлених вимог надано документи, в яких містяться різні відомості щодо розміру земельної ділянки, що перебуває в користуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 . За повідомленням ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 30 травня 2018 року межа військової частини, позначеної на Схематичній карті, починаючи з північно-заходу, проходить на схід від південної межі с. Барабой Овідіополького району вдовж південної межі колишнього ДП "СП ім. Трофімова" на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району до південної межі м. Чорноморська, межуючи із землями морського порту. Далі межа військової частини, огинаючи територію морського порту, проходить на південь до Чорного моря і по берегу, вдовж Чорного моря до південної частини межі с. Санжійка Овідіопольськаого району. Далі межа військової частини проходить на північ, огинаючи межі с. Санжійка зі сходу, потім на захід до р. Барабой і повертає на північ до початкової точки опису (т. 3 а. с. 163-191). Крім того, у висновку земельно-технічної експертизи від 11 вересня 2018 року № 871/2018 зазначено, що підстави вважати, що земельна ділянка кадастровий № 5110800000:02:026:0007 (фактично розташована в межах м. Чорноморська) накладається на місце розташування земельної ділянки площею 2,72 га (в південній частині ділянки в/ч № НОМЕР_2 ), відсутні (т. 3 а. с. 198-203);
суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не навів мотивів, з яких взяв до уваги докази, надані позивачем за зустрічним позовом та позовом прокурора, та відхилив докази, надані позивачем за первісним позовом, та не зважаючи на те, що такі є сперечливими, не встановив їх належність та не перевірив їх достовірність. Отже, суди не встановивши належним чином обставини справи, а саме площу та межі земельної ділянки ІНФОРМАЦІЯ_4, чи накладається земельна ділянка ОСОБА_1 на земельну ділянку позивача за зустрічним позовом, дійшли передчасного висновку про скасування рішення Чорноморської міської ради від 21 грудня 2014 року № 571/50-VI, недійсність договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки та її повернення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 липня 2021 року в складі судді: Петрюченко М. І., позов ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено повністю.
Зобов`язано військову частину № НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, яка належить йому на праві приватної власності, площею 0,098 га, за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:02:026:0007, шляхом її звільнення та надання вільного доступу до земельної ділянки.
У задоволенні позову заступника військового прокурора Одеського гарнізону, діючого в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України і військової частини № НОМЕР_1 до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_1, треті особи: Кабінет Міністрів України, Державна прикордонна служба України, ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку та зустрічного позову військової частини № НОМЕР_1 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В. М., про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
рішенням виконкому Овідіопольської районної ради трудящих №263с від 17.04.1953 у постійне користування в/ч № НОМЕР_1 передано земельну ділянку площею 2,72 га для будівництва прикордонної застави із земель в/ч НОМЕР_2 . Разом з цим, з 1953 року проект технічної документації із землеустрою із встановленням меж цієї земельної ділянки не розроблявся. Лише у листопаді 2013 року до Іллічівської міської ради Одеської області надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, за результатом розгляду якої рішенням Іллічівської міської ради №439/90-VІ від 25.12.2013 відмовлено у наданні такого дозволу з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану міста Іллічівська (а.с.8 т.2). У січні 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно звернулося до Чорноморської міської ради із заявою про надання згоди на виготовлення технічної документації земельної ділянки площею 2,72 га, присвоєння кадастрового номеру та передачу в постійне користування для експлуатації оборонних об`єктів, будівель і споруд та забезпечення охорони державного кордону України. Разом з цим, відповідно до листа відділу Держгеокадастру у м. Іллічівську Одеської області №22-1531-0.1-23/2-17 від 12.01.2017 згідно наявної у відділі проектної документації площа земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, складає приблизно до 1 гектару (а.с.78 т.1). На підставі вказаного вище листа рішенням Чорноморської міської ради №202/11-VIІ від 27.01.2017 ІНФОРМАЦІЯ_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га в постійне користування за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.78 т.1);
також у матеріалах справи є лист відділу земельних ресурсів Іллічівської міської ради від 12.05.2008, відповідно до змісту якого за військовою частиною на АДРЕСА_2 рахується земельна ділянка площею 1,6 га (а.с.87 т2). У додатку до рішення Іллічівської міської ради №187-VI від 11.04.2012 визначено, що площа земельної ділянки Державної прикордонної служби України на АДРЕСА_3 становить 0,9879 га (а.с.206 т.2). За повідомленням ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 30.05.2018 межа військової частини, позначеної на Схематичній карті, починаючи з північного-заходу, проходить на схід від південної межі с. Барабой Овідіополького району вдовж південної межі колишнього ДП "СП ім.Трофімова" на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району до південної межі м. Чорноморська, межуючи із землями морського порту. Далі межа військової частини, огинаючи територію морського порту, проходить на південь до Чорного моря і по берегу, вдовж Чорного моря до південної частини межі с. Санжійка Овідіопольськаого району. Далі межа військової частини проходить на північ, огинаючи межі с. Санжійка зі сходу, потім на захід до р. Барабой і повертає на північ до початкової точки опису (а.с.163-191 т.3). Крім того, у висновку земельно-технічної експертизи №871/2018 від 11.09.2018 зазначено, що підстави вважати, що земельна ділянка кадастровий №5110800000:02:026:0007 (фактично розташована в межах м. Чорноморська) накладається на місцерозташування земельної ділянки площею 2,72 га (в південній частині ділянки в/ч № НОМЕР_2 ), відсутні (а.с.198-203 т.3);
отже сторонами на підтвердження заявлених вимог надано документи, в яких містяться різні відомості щодо розміру земельної ділянки, що перебуває в користуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 та земельна ділянка ОСОБА_1 не накладається на земельну ділянку позивача за зустрічним позовом;
земельна ділянка з кадастровим №5110800000:02:026:0007, яка належить ОСОБА_1 є сформованою. Земельна ділянка, яка перебуває у користуванні в/ч № НОМЕР_1 відповідним критеріям не відповідає. Тому підстави для скасування рішення Чорноморської міської ради № 571/50-VI від 21.12.2014, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки та її повернення - відсутні;
суд вважає неспроможними доводи позивача за зустрічним позовом, що правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку до цього часу не оформлено, з підстав того, що ЗК УРСР 1922 року не передбачав видачу державних актів та реєстрації прав землекористування, а ЗК УРСР 1970 року і 1990 року не передбачали підстав припинення права користування земельною ділянкою через те, що не оформлено або не переоформлено раніше надане право користування земельною ділянкою, з наступних підстав. На момент виділення військовій частині № НОМЕР_1 у постійне користування земельної ділянки, площею 2,72 га із земель військової частини № НОМЕР_2 Одеського військового округу (на підставі Розпорядження ради Міністрів Української РСР №1357-078-рс від 21.11.1953 року та витягу з додатку до цього розпорядження, діяв перший Земельний кодекс УСРР, прийнятий 25 жовтня 1922. Другий Земельний кодекс УРСР прийнято 8 липня 1970, введено у дію 1 січня 1971. За період часу з 1953 року по теперішній час земельне законодавство змінилось. Було прийнято земельні кодекси 1970 року, 1990 року, 2001 року. З 1953 року проект технічної документації із землеустрою із встановленням меж цієї земельної ділянки позивачем за зустрічним позовом не розроблявся, оскільки доказів затвердження проектів землеустрою землевпорядними установами із зазначеними межами, місцем розташування, складом землекористувань, тощо до суду на надано. Так само не надано суду доказів розробки проекту технічної документації із землеустрою із встановленням меж спірної земельної ділянки і під час дії другого (1971 року), третього (1990 року) Земельного Кодексу та після 27.01.2017 (прийняття Рішення Чорноморської міської ради Одеської області №202/11-VIІ "Про надання Південному регіональному управлінню ДПСУ дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га у постійне користування на АДРЕСА_2 );
земельна ділянка площею 2,72 га, яка виділена для військової частини № НОМЕР_1 під будівництво будівель і споруд прикордонної застави було надано у постійне користування земельну ділянку із земель військової частини № НОМЕР_2 Одеського військового округу відповідно до розпорядження ради Міністрів Української РСР №1357-078-рс від 21.11.1953 року та витягу з додатку до цього розпорядження, не сформована згідно з положеннями частин першої, третьої, четвертої та дев`ятої статті 79-1 ЗК України. Межі цієї земельної ділянки не визначені, не внесена інформація щодо неї до Державного земельного кадастру відповідно до статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", не присвоєно їй кадастрового номеру. Отже, оскільки земельна ділянка, про захист права на яку просить військова частина № НОМЕР_1, військова прокуратура Одеського гарнізону, яка діє в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України і військової частини № НОМЕР_1, не сформована, відсутні дані про її межі, не присвоєно їй кадастрового номеру, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не надано, дані про неї у Державному земельному кадастрі відсутні, вона не може бути об`єктом цивільних прав, в звязку з чим позов військової частини № НОМЕР_1 не підлягає задоволенню. Отже, доказів того, що земельна ділянка площею площею 0,0980 га за адресою: АДРЕСА_4 :02:026:0007, яка належить ОСОБА_1 відноситься до земель оборони, а за формою власності до державної власності, позивачем за зустрічним та об`єднаним позовом суду не надано;
суд не може прийняти до уваги, як належний та допустимий доказ незаконності оскаржуваного рішення та скасування акту індивідуальної дії, акт службового розслідування №1 від 07.02.2017 року, на який посилаються представники позивача за зустрічним та об`єднаним позовами, з наступних підстав. Акт службового розслідування №1 від 07.02.2017 року, на який посилаються позивачі за зустрічним та об`єднаним позовом повинно бути здатним призвести до встановлення фактів та до встановлення і покарання винних осіб. Оцінюючи обґрунтованість вищезазначеного акту службового розслідування, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять матеріалів, які стали підставою проведення службового розслідування, які визначені у додатку. Так, в акті службового розслідування є посилання документи, які досліджувались комісією, а саме: технічні матеріали і документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, розроблені ДП "Одеський науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою"; рекомендації постійної депутатської комісії (протокол від 16.10.2014 №117); схеми кадастрової зйомки земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та 53; заява ОСОБА_2 від 18.12.2014 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0980 га за адресою: АДРЕСА_1, проект землеустрою та витяг з ДЗК; схеми кадастрових планів земельних ділянок по проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; акти прийомки передачі межових знаків на зберігання, наданих у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок; висновки ДП "Одеський науково-дослідний інститут землеустрою" від 15.12.2014 №30-30-2/1159 та від 15.12.2014 №30-30-2/1160, узгодженими головою постійної депутатської комісії, начальником організаційного відділу, першого заступника міського голови, секретаря ради; службова записка начальника організаційного відділу від 02.12.2016 №273 щодо відсутності документів технічного паспорту та свідоцтва про право власності; лист - відповідь начальника КП БТІ Чорноморської міської ради від 15.12.2016 №В-313; запит голови комісії до начальника відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно від 14.12.2016 №1-17-1195; інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; лист ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 26.12.2016 №3192; оригінали проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянко ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у власність; інструкції з діловодства в Іллічівській міській раді та виконавчому комітеті, затвердженій рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 30.08.2012 №550; рішення виконавчого комітету від 29.01.2015 №42 "Про розподіл обов`язків між міським головою, секретарем міської ради, заступником міського голови…"; положення про структурні підрозділи, тощо. Проте, матеріали цивільної справи зазначених документів не містять;
аналізуючи змість акту службового розслідування, за його результатами, комісією прийнято висновки: рекомендувати Чорноморському міському голові направити матеріали службового розслідування та копії документів до Чорноморського відділення поліції Одеської області на предмет порушення кримінального провадження про шахрайство та підроблення документів, на підставі яких прийняті рішення Чорноморською міською радою №555/29-VI від 14.11.2014 року, №571/50-VI від 26.12.2014 і №571/52-VI від 26.12.2014; рекомендувати міському голові вирішити питання про скасування рішень Чорноморської міської ради№555/29-VI від 14.11.2014, №571/50-VI від 26.12.2014 і №571/52-VI від 26.12.2014. Отже, фактично висновки за даним актом пов`язані з кримінальним провадженням (переслідуванням) конкретних осіб;
у суду відсутні підстави стверджувати, що технічна документація щодо земельної ділянки площею 0,098 га, за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівль та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:02:026:0007 виготовлена з порушеннями ЗК України. Оскільки положення ЗК України передбачають розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як умову передачі земельної ділянки у власність, а позивачі за зустрічним та об`єднаним позовом проєкту землеустрою не надали, унаслідок чого рішення Іллічівської міської ради №571/50-VI від 31.12.2014 не створює юридичних наслідків для останніх. Отже, оскаржуване позивачами рішення Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області відповідає закону та фактичним обставинам справи;
відмовляючи в задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військовій частині № НОМЕР_1 земельну ділянку площею 0,0980 га за адресою: АДРЕСА_1, суд керується наступним. Як встановлено судом відведення земельної ділянки ОСОБА_2 відповідало приписам ст.118 ЗК України. Разом з тим, в/ч № НОМЕР_1 не доведено, що оспорюваним договором купівлі-продажу за реєстровим номером №91 від 29.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 608824751108) порушено будь-яке право в/ч № НОМЕР_1, або іншого органу, яке може бути поновлено шляхом визнання цього договору недійсними;
відмовляючи в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військовій частині № НОМЕР_1 земельну ділянку площею 0,0980 га за адресою: АДРЕСА_1, суд керується наступним. Адміністрація Державної прикордонної служби України та військова частина № НОМЕР_1 не вчинили дій щодо формування цієї частини земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, тому позивачі за зустрічним та об`єднаним позовом не вправі вимагати її повернення з володіння ОСОБА_1, який є добросовісним набувачем;
задовольняючи позов ОСОБА_1 щодо зобов`язання військової частини № НОМЕР_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка належить йому на праві приватної власності, площею 0,098 га, за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110800000:02:026:0007, шляхом її звільнення та надання вільного доступу до земельної ділянки, суд керується наступним. Як встановлено, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки ділянкою площею 0,0980 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0007), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні даною земельною ділянкою шляхом безперешкодного доступу до неї, посилаючись на те, що у липні 2016 року він у черговий раз приїхав на земельну ділянку і виявив, що на ній встановлений паркан та ворота, а також стенд з попереджувальним написом, що територія охороняється Збройними силами України, озброєний охоронець не пропустив його до земельної ділянки. Суд вважає такі вимоги обґрунтованими, адже в судовому засіданні встановлено наявність перешкод з боку військової частини № НОМЕР_1 у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0980 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0007), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належної йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної за реєстровим номером №91 від 29.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 608824751108). Отже, в судовому засіданні доведено порушення прав позивача ОСОБА_1, що підлягають захисту у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Дабіжи Віктора Івановича задоволено частково.
Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Брильова М. задоволено частково.
Апеляційну скаргу представника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) - ОСОБА_7 задоволено частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення.
Позов заступника військового прокурора Одеського гарнізону, діючого в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України і Військової частини № НОМЕР_1 до Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_1, треті особи: Кабінет Міністрів України, Державна прикордонна служба України, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0980 га (кадастровий номер 5110800000:02:026:0007), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військової частини НОМЕР_1 .
У іншій частині позову відмовлено.
Зустрічний позов Військової частини № НОМЕР_1 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В. М. про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
земельну ділянку площею 2,72 га для будівництва прикордонної застави із земель в/ч № НОМЕР_2 передано у користування в/ч № НОМЕР_1 рішенням виконкому Овідіопольської районної ради трудящих № 263с від 17 квітня 1953 року, а рішенням Виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих № 748с від 16 травня 1953 року дану земельну ділянку відведено у постійне користування під будівництво прикордонної застави в/ч № НОМЕР_1 за рахунок земель в/ч № НОМЕР_2 Міністерства оборони (відведені останньому на підставі розпорядження Ради Міністрів України від 20 червня 1952 року за № 771-071рс), розпорядженням Ради Міністрів УРСР 21 листопада 1953 року №1357-078-рс. Також судом встановлено, що рішенням Іллічівської міської ради №456/78-V від 25 липня 2008 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах Іллічівської міської ради з попереднім проведенням інвентаризації земель, а рішенням Іллічівської міської ради №187-VI від 11 квітня 2012 року погоджені переліки земельних ділянок щодо розмежування державної та комунальної власності на території Іллічівської міської ради, і відповідно до цього переліку до земельних ділянок, які передаються в комунальну власність, під №1594 зазначена ДПСУ, як користувач земельної ділянки площею 0,9879 по АДРЕСА_3, категорія землі: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення 15.03. для розміщення та постійної діяльності ДПСУ та зазначено про відсутність правовстановлюючих документів;
таким чином земельна ділянка була відведена у постійне користування в/ч № НОМЕР_1 під будівництво прикордонної застави за рахунок земель в/ч № НОМЕР_2 Міністерства оборони на підставі Рішення Виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих № 748с від 16 травня 1953 року та розпорядження Ради Міністрів УРСР № 1357-078 від 21 листопада 1953 року, оскільки чинне у 1953 році законодавство (Земельний кодекс УРСР 1922 року) не визначало момент, з якого особа набувала право землекористування у зв`язку з прийняттям рішення про надання земельної ділянки під будівництво прикордонної застави за рахунок земель в/ч № НОМЕР_2 Міністерства Оборони. І з огляду на положення Земельного кодексу УРСР 1970 року, Земельного кодексу України 1990 року, пункту 6 Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 року "Про земельну реформу", пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч. 5 ст. 20, ч. 4 ст. 77, ст. 84 Земельного кодексу України, ст.4 Закону України "Про використання земель оборони", незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування спірною земельною ділянкою належало Міністерству оборони України, оскільки земельна ділянка під будівництво прикордонної застави відведена за рахунок земель військовї частини Міністерства оборони, тобто земельна ділянка відносилася до земель оборони, належала державі на праві власності та була закріплена за відповідними військовими формуваннями на праві постійного користування. Такий висновок за фактично схожих обставин викладений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/2135/16;
як вбачається з технічного звіту, виконаного ТОВ "Екологічні технології XXI" яке діє на підставі ліцензії Державного агентства земельних ресурсів України серії АГ № 579243, в особі інженера-землевпорядника ОСОБА_8 кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_7 від 03.01.2013 року та кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника № НОМЕР_6 від 31.03.2015 року, метою роботи є збір та систематизація матеріалів щодо аналізу меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 з моменту відведення у 1953 році до 2017 року включно. Під час обстеження встановлено, що площа земельної ділянки, відведеної в/ч НОМЕР_1 під будівництво прикордонної застави згідно з Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 21.11.1953 року складала 2,72 га. У 2008 році ТОВ "Геонова" на вищевказаній земельній ділянці були проведені топографо-геодезичні роботи, в результаті яких згідно зі складеним Технічним звітом з інженерно-геодезичних робіт визначена площа земельної ділянки, яка склала 1,5028 га. У 2017 році ТОВ "Екологічні технології XXI" була здійснена нова топографо-геодезична зйомка, метою якої була інвентаризація земельної ділянки. В результаті встановлено, що на 2017 рік площа земельної ділянки складає 1,4928 га. Фактична зміна розмірів земельної ділянки, пов`язана з прокладанням нової газової труби та огородженням дротяною сіткою частини території військового містечка біля будівлі посту технічного спостереження. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, землекористування якої склалось у 1953 році, входить зокрема земельна ділянка № 5110800000:02:026:0007, виділена Чорноморською міською радою у приватну власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а. с. 52-54);
комісією Чорноморської міської ради на чолі з заступником міського голови, з посиланням на відповідно досліджені документи, було встановлено: наявність розбіжностей у наданих ОСОБА_2 схемах кадастрового плану земельної ділянки та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - зокрема в описі меж земельної ділянки, найменуванні суміжних землекористувачів та статусу використання суміжних земельних ділянок; відсутність зареєстрованих за ОСОБА_2 на праві власності будинку, будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; розбіжність в найменуванні населеного пункту зазначеного в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання у проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки (с. Олександрівка) з найменуванням населеного пункту, де ця земельна ділянка знаходиться фактично ( м. Чорноморськ); відсутність будь-якого погодження використання адреси АДРЕСА_1 та затвердження Виконкомом Чорноморської міської ради цієї адреси земельній ділянці, виділеній ОСОБА_2, та зроблено висновок, що ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розробило схему на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, а в натуру земельну ділянку винесено на АДРЕСА_2 . За таких обставин колегія суддів вважає доведеним, що спірна земельна ділянка була незаконно виведена Чорноморською міською радою з користування військової частини НОМЕР_1 та виділена у приватну власність ОСОБА_2 ;
колегія суддів не приймає до уваги висновок судового експерта Дзінька А.І. № 871/2018 року від 11 вересня 2018 року про відсутність підстав вважати, що земельна ділянка кадастровий номер № 5110800000:02:026:0007 фактично накладається на місце розташування земельної ділянки площею 2,72 га. (в частині 40288), оскільки при складанні висновку у період з 05 вересня 2018 року до 11 вересня 2018 року обстеження та фотофіксація земельних ділянок не проводилось, дослідження експертом виконано на підставі документації наданої ініціатором проведення експертизи, який експертом не зазначений, а заява від 05.09.2019 року, на яку міститься посилання у висновку, як підставу проведення експертизи, до матеріалів справи не надана. Відповідно до досліджених матеріалів справи експертиза проведена на стадії апеляційного розгляду (коли оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядалось вперше) і у справі відсутня ухвала про призначення цієї експертизи саме судом і ненадання експерту матеріалів цивільної справи). Тобто експертиза могла бути проведена та проведена з ініціативи особи, яка набула цю земельну ділянку у приватну власність - ОСОБА_2 та/або ОСОБА_1, ОСОБА_3 і лише на підставі наданих ним (ними) документів;
у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України і Військової частини № НОМЕР_1 земельну ділянку площе 0,0980 га. (кадастровий номер 5110800000:02:026:0007) слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь власника;