ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10733/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Ярмак О.М.)
від 03.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Шапран В.В.)
від 10.01.2024 у справі № 910/10733/22
за скаргою ОСОБА_1
на бездіяльність Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 106 241,00 грн.
Короткий зміст вимог скарги на бездіяльність державного виконавця
1. 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 (далі - Стягувач) звернулась зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз Лесі Євгенівни (надалі - державний виконавець).
2. Скаржниця просила визнати незаконною бездіяльність державного виконавця і зобов`язати його виконати наказ № 910/10733/22 від 26.06.2023 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі- Боржник) на користь ОСОБА_1 106 241,00 грн заборгованість по дивідендах, 28 786,00 грн пені, 21 514,00 грн інфляційних втрат, 2 786 грн 3 % річних, 2 481,00 грн судового збору, 78,00 грн витрат за поштове направлення документів.
3. Скарга обґрунтована не вчиненням державним виконавцем дій після прийняття постанови від 19 липня 2023 року про відкриття виконавчого провадження.
4. Боржник проти скарги заперечував з тих підстав, що державний виконавець не має права вчиняти виконавчі дії, оскільки Боржника включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Господарський суд міста Києва ухвалою від 03 жовтня 2023 року визнав скаргу обґрунтованою та постановив:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання наказу,
- зобов`язати державного виконавця усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вчинення дій по примусовому виконанню наказу у цій справі.
6. Суд першої інстанції, керуючись нормами статті 1, частини першої статті 13, статті 18, пункту 1 частини першої статті 26 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", обґрунтував своє рішення тим, що не було надано доказів вчинення будь-яких інших дій у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення за наказом після прийняття постанови від 19 липня 2023 року про відкриття виконавчого провадження.
7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 10 січня 2024 року апеляційну скаргу виконавця та апеляційну скаргу Боржника залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості скарги з підстав відсутності доказів вчинення інших дій у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення за наказом, виданим Господарським судом міста Києва, про стягнення з Боржника на користь Стягувача заборгованості у розмірі 161 886,00 грн.
9. Суд апеляційної інстанції відхилив аргументи апеляційних скарг щодо неправильного застосування пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", посилався на відсутність доказів (станом на момент звернення скаржника до місцевого господарського суду) повідомлення сторін про зупинення виконавчого провадження на момент звернення зі скаргою до місцевого господарського суду.
10. Суд апеляційної інстанції також відхилив аргументи державного виконавця щодо не повідомлення його про час та місце розгляду справи, оскільки у справі наявні докази, зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Суд також брав до уваги те, що місцевий господарський суд відкладав розгляд справи, про що сторони були повідомлені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи
11. Боржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця відмовити повністю.
12. У касаційній скарзі скаржник наводить такі аргументи:
- рішення судів про зобов`язання виконавця вчиняти дії суперечать пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", згідно з яким після відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти будь-які дії щодо Боржника;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 34 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" у її взаємозв`язку з положеннями пункту 17 розділу III "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5. Згідно з цих норм у державного виконавця відсутній обов`язок приймати постанову про зупинення виконавчого провадження, про що помилково зазначив суд апеляційної інстанції;
- Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" визначає порядок і підстави зупинення виконавчих дій. Боржник надав суду документи, які підтверджували, що державний виконавець не має права вчиняти виконавчі дії, але суди не взяли їх до уваги, що призвело до помилкового висновку щодо визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання його до вчинення виконавчих дій;
- неповідомлення сторін про зупинення виконавчих дій не свідчить про порушення прав Стягувача, оскільки згідно зі статтею 2 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад гласності та відкритості, а частина перша статті 19 цього ж Закону гарантує сторонам виконавчого провадження права ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження. Відсутні докази, які б підтверджували про наявність перешкод у доступі Стягувача до матеріалів виконавчого провадження та документів, які стали підставою для зупинення виконавчих дій.
13. 19 березня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов документ під назвою "заключне слово", який по суті є відзивом на касаційну скаргу. У ньому ОСОБА_1 висловлює незгоду з касаційною скаргою та наводить наступні аргументи:
- державний виконавець не вживав жодних заходів після відкриття виконавчого провадження, а також не виносив постанову про його зупинення.
- ПАТ "Укрнафта" не включено до переліку підприємств, до яких не можна застосовувати заходи примусового виконання у розумінні Закону України "Про виконавче провадження";
- в Україні діє принцип верховенства права, і згідно з Конституцією України право на майно, якими є гроші, не може бути порушено;
- АТ "Укрнафта" перерахувала податки з дивідендів. Дивіденди - це заробітна плата інвестора, а Законом за боронено затримувати виплату заробітної плати.
14. Державний виконавець не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
15. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
16. Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
17. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
18. Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження").
19. Конституційний Суд України вважає, що зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк (абзац п`ятий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012).
20. Верховний Суд, аналізуючи положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", з`ясував, що він розрізняє поняття, перелік підстав та наслідки:
- зупинення вчинення виконавчих дій (стаття 34; пункт 10- 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення");
- зупинення виконавчого провадження (стаття 38);
- зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи (пункт 10- 1 розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення");
- зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) (пункти 1-4, 1-5, 10-3 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення").
21. У справі, що переглядається, спірне питання стосується порядку зупинення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу.
22. 25 серпня 2022 року набрав чинності Закон України від 27 липня 2022 року № 2455-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану", а також Закон України від 27 липня 2022 року № 2456-IX "Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану".
23. Цими Законами пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" доповнено новими абзацами.
24. Зокрема, визначено, що:
"Зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців) боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ….