ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/737/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Вронська Г. О.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - Понамаренко Д. М.,
відповідача - ОСОБА_27.,
третьої особи 1 - не з`явився,
третьої особи 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області
у складі судді Карпечкіна Т. П.
від 20.03.2023 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В., Руденко М. А.
від 20.11.2023
за позовом ОСОБА_1
до Садівничого товариства "Заліське"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 22.06.2019, оформлених протоколом № 1, з наведених питань 4-6.
Позов обґрунтовано тим, що:
- вищевикладена у протоколі № 1 оскаржуваних загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 22.06.2019 інформація не відповідає дійсності, а самі збори відбулися з численними порушеннями;
- порушено пункт 8.3.15 статуту Садівничого товариства "Заліське", яким передбачено, що голова правління Товариства відкриває і веде загальні збори, організовує реєстрацію членів Товариства; секретар для ведення протоколу обирається загальними зборами. Так, зі змісту протоколу № 1 оскаржуваних загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 22.06.2019 вбачається, що загальні збори в порушення зазначених положень статуту не обирали секретаря зборів;
- зі змісту пункту 1 протоколу № 1 оскаржуваних загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 22.06.2019 вбачається, що головою правління дано доручення реєструвати осіб, які будуть підходити вже по ходу звітних доповідей. Також, як вбачається з протоколу № 1, на момент розгляду третього питання порядку денного рахунковою комісією продовжувалась реєстрація учасників;
- на момент початку загальних зборів не були присутні всі хто зареєструвався, тому необхідна кількість учасників не могла проголосувати за визначений протоколом порядок денний й приймати рішення про затвердження перших пунктів порядку денного;
- головою Садівничого товариства "Заліське" самовільно внесено зміни до порядку денного, без погодження його із загальними зборами, а підписи на протоколі № 1 загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 22.06.2019, завірені нотаріусом 10.07.2019 року, поставили особи, які не були уповноважені на це загальними зборами;
- з акта № 4 про результати реєстрації членів СТ "Заліське" на загальних зборах від 22.06.2019 вбачається, на загальних зборах Садівничого товариства "Заліське" були присутні 237 осіб. Однак згідно із списками присутніх членів Садівничого товариства "Заліське" зареєструвалися 236 осіб. Доказів, що саме ці особи є членами Садівничого товариства "Заліське" не зазначено й не долучено;
- списки реєстрації присутніх членів складені за приналежністю конкретної особи до конкретної земельної ділянки, тобто за принципом власник земельної ділянки в Садівничому товаристві - один голос на зборах. Однак внесені до списку відомості не відповідають даним Державного земельного кадастру щодо власників земельних ділянок Садівничого товариства, а також списку членів Садівничого товариства "Заліське" станом на 22.06.2019. Тобто особи, які голосували за прийняття рішень загальними зборами, не були членами Садівничого товариства "Заліське" і не мали права голосу;
- на аркуші 1 списку присутніх членів Садівничого товариства "Заліське": - зареєстровані за № 1- 2 ОСОБА_4 як власник земельної ділянки АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 як власник земельної ділянки АДРЕСА_1 . Однак за даними ДЗК земельна ділянка АДРЕСА_1 не зареєстрована, а тому встановити, що саме ОСОБА_5 є членом Садівничого товариства "Заліське" і має право голосу встановити неможливо; - по АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_6 (№ 4 списку), тоді як право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_7 ; - зареєстровані за №№ 25, 26 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказані як власники однієї земельної ділянки АДРЕСА_2, тоді як ОСОБА_9 не є членом Садівничого товариства, але голосував;
- на аркуші 2 списку присутніх членів Садівничого товариства "Заліське": - по АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_10 (№ 12 списку), тоді як право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_11 . Тобто, ініціали осіб, які голосували, не збігаються і встановити, що ОСОБА_12 голосував неможливо; - зареєстрована за № 14 ОСОБА_13 як власник земельної ділянки АДРЕСА_3 . Однак за даними ДЗК земельна ділянка АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_14 . Таким чином, ОСОБА_13 не мала права голосу на зборах; - по АДРЕСА_4 зареєстрований ОСОБА_15 (№ 17 списку), тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_16 ; - по АДРЕСА_5 зареєстрований ОСОБА_17 (№ 26 списку), тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_18 ;
- на аркуші 4 списку присутніх членів Садівничого товариства "Заліське": - за № 19 зареєстровано ОСОБА_19 як власника земельної ділянки АДРЕСА_6 . Однак потім № 19 викреслено і дописано зверху інше прізвище ( ОСОБА_20 ), тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_21 ; - за № 22 зареєстровано ОСОБА_22 як власника земельної ділянки АДРЕСА_7, тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_23 ;
- на аркуші 6 списку присутніх членів Садівничого товариства "Заліське": - по АДРЕСА_8 та 25 зареєстровані ОСОБА_24 та ОСОБА_25 (№ 31 та 32 списку), тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_26 ;
- на аркуші 7 списку присутніх членів Садівничого товариства "Заліське": - за № 2 зареєстровано ОСОБА_27 як власника земельної ділянки АДРЕСА_9, тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_28 ; - зареєстровані за №№ НОМЕР_1 та АДРЕСА_10 . Однак не зазначено власниками яких саме земельних ділянок вони є, а тому встановити чи є вони членами Садівничого товариства "Заліське" і чи мають право голосу неможливо;
- на аркуші 8 списку присутніх членів Садівничого товариства "Заліське": - за №№ 13,14, 15 зареєстровані три особи, за яких стоять підписи однієї особи; - за № 15 зареєстровано ОСОБА_29 як власника земельної ділянки АДРЕСА_11, тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_30 ;
- згідно із актом № 4 про результати реєстрації членів Садівничого товариства "Заліське" на загальних зборах від 22.06.2019 та реєстром доручень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 22.06.2019 77 осіб голосували за "дорученнями". Однак, позивач стверджує, що з огляду на норми Закону України "Про кооперацію" діє принцип безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності, кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Тобто, за твердженням позивача, право голосу у кооперативній організації не може бути передано іншій особі, в тому числі шляхом видання відповідного доручення;
- 31 доручення на право участі та голосування на загальних зборах, з огляду на норму статті 245 Цивільного кодексу України, є нікчемним;
- під час підрахунку голосів були враховані доручення: ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 (всього 8), які не є членами Садівничого товариства "Заліське", а отже не мали права голосу;
- відтак, оскільки 18 осіб, які брали участь в голосуванні, не є членами Садівничого товариства "Заліське", 31 доручення є нікчемним, 8 доручень видані не членами Садівничого товариства "Заліське", то 57 голосів не могли бути враховані під час проведення оскаржуваних загальних зборів та голосування. Отже, рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 22.06.2019, що оформлені протоколом № 1, є такими, що прийняті за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання недійсними таких рішень;
- щодо порушення прав оскаржуваними рішеннями загальних зборів, позивач зазначив, що на них не були враховані його зауваження щодо відсутності правових підстав для їх прийняття. Так, зокрема, незаконним є прийняття положення, згідно із яким посадовим особам кооперативу надані повноваження на стягнення додаткових коштів (плати) з членів садівничого товариства та право відключення їх від електричної енергії.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі № 911/737/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- оскаржуваними загальними зборами не приймались рішення з питань, не включених до порядку денного, порядок денний було чітко і зрозуміло викладено в оголошенні, зміна черговості розгляду питань не впливає на зміст порядку денного і права учасників. Зміна черговості розгляду питань порядку денного без зміни їх змісту, не є порушенням;
- за показами свідків та відтворення фактичних обставин проведення загальних зборів встановлено, що ОСОБА_39 виконувала функції секретаря зборів і своїм підписом прийняла на себе відповідальність за виконання відповідних функцій. Повноваження відповідної особи не спростовані та не скасовані в установленому порядку, позивачем не наведено і судом не встановлено фактів неналежного виконання відповідною особою функцій секретаря зборів, які вплинули на результати прийняття рішень;
- позивачем не доведено, яким саме чином обставини продовження реєстрації протягом звітних доповідей голови правління і голови ревізійної комісії, порушили його права, а також яким чином вказане вплинуло на прийняття загальними зборами відповідного рішення;
- позивач не зазначає про позбавлення його доступу до загальних зборів, неналежне повідомлення чи прийняття рішення, яке безпосередньо стосується його прав члена товариства. Прийняті на загальних зборах рішення є рішеннями поточної діяльності Товариства в межах статутних завдань - забезпечення електропостачання з врахуванням інтересів усіх членів Товариства, особливо тих, які сумлінно виконують свої обов`язки та своєчасно сплачують за електроенергію та інші платежі;
- на загальних зборах 22.06.2019 позивач був присутній особисто, що підтверджується його підписом у списку присутніх членів Садівничого товариства та приймав участь у голосуванні щодо питань порядку денного;
- позивачем не доведено, яким саме чином спірні рішення, прийняті на зборах (з питань 4-6, а саме щодо виключення із членів правління достроково ОСОБА_40, ОСОБА_41, прийняття в члени правління ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 ; прийняття Положення по електроенергії, Договір по електроенергії між садівничим товариством і членом товариства, Положення про ревізійну комісію, Положення про правління; встановлення штрафу у розмірі 2500 грн за антисанітарію та занедбалість по земельній ділянці, встановлення плати за повторне підключення до електропостачання у розмірі 1000 грн, про попередження власника земельної ділянки по АДРЕСА_12 про відключення від електропостачання), порушують його права на участь в господарській діяльності кооперативу та в управлінні ним, з огляду на присутність позивача на зборах та реалізацію прав;
- ОСОБА_6 зареєстрована по АДРЕСА_1, є членом Товариства, була присутня на зборах. Право власності на земельну ділянку вона передала своїй доньці ОСОБА_7, яка заяву про вступ у члени Товариства не подавала. ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які зареєстровані за однією адресою по АДРЕСА_2 . Так, дійсно ОСОБА_8 не є членом Товариства, тому її не слід рахувати. ОСОБА_9 є власником саме цієї ділянки, була присутня на зборах, проте, при реєстрації невірно записані ініціали (замість ОСОБА_45 помилково ОСОБА_45 ). При цьому встановлено, що ОСОБА_9 серед членів Товариства не значиться, тому подвійного голосування не відбувалось і має місце описка. ОСОБА_10 зареєстрований по АДРЕСА_1 правильно. Насправді він ОСОБА_11 . Ініціали відрізняються через переклад з української на російську мову. Він був присутній на зборах особисто. ОСОБА_13 зареєстрована по АДРЕСА_3 . Проте, вона є власником ділянки АДРЕСА_13, тобто у списку допущена описка цифри. Але вона була присутня на зборах. ОСОБА_15 зареєстрований по АДРЕСА_4 . Приймав участь у зборах як член Товариства. Право власності на земельну ділянку передане ОСОБА_16, яка заяву про вступ у члени Товариства не подавала. ОСОБА_17 зареєстрований по АДРЕСА_5 . Насправді членом Садівничого товариства є ОСОБА_18 і у списку мало місце виправлення ініціалів, про що відображено в акті про результати реєстрації. ОСОБА_19 зареєстрований як власник ділянки АДРЕСА_6, потім прізвище закреслено і зверху вказано ОСОБА_20 . Насправді ОСОБА_20 є власником ділянки АДРЕСА_14, був присутній на зборах, тобто прізвище виправлено, а в номері ділянки одна цифра не виправлена. ОСОБА_22 зареєстрований як власник ділянки АДРЕСА_7 . Насправді він є ОСОБА_23 (українською мовою) і у списку ініціали вказані російською мовою. Він особисто був присутній на зборах. ОСОБА_24 та ОСОБА_25 зареєстровані по АДРЕСА_15 . Це дійсні члени Товариства, вони зареєстровані правильно і були присутні на зборах. ОСОБА_26 був власником цих ділянок до 2007 року, а потім їх відчужив. ОСОБА_27 зареєстрована за адресою по АДРЕСА_9 . Власником ділянки є ОСОБА_28 . В списках мала місце описка ініціалів. Зареєстровані на стор. 7 під № 4 та 7 особи - це ОСОБА_46 - власник ділянки АДРЕСА_16 і ОСОБА_47 - власник ділянки АДРЕСА_17, в підтвердження чого відповідачем надано правоустановлюючі документи. ОСОБА_29 зареєстрована як власник ділянки АДРЕСА_11 . Ця особа зареєстрована правильно, є членом Товариства, постійно проживає в будинку, сплачує внески, була особисто присутня на зборах. ОСОБА_48 набув право власності на земельну ділянку, проте, заяву про вступ в члени Товариства не подавав. Наведені обставин спростовують твердження позивача, що вказані особи не є членами Товариства і не мали права приймати участь у зборах. Сам по собі факт наявності описок при реєстрації не свідчить про те, що вказані особи не є членами Товариства. Крім того, наявність описок відображена у акті про результати реєстрації членів Садівничого товариства "Заліське" на загальних зборах;
- що стосується участі у загальних зборах осіб на підставі доручень, 3 особи ( ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51 ) не є членами Товариства і ці доручення не повинні враховуватись при підрахунку. Інші особи є в списку членів Товариства, складеному станом на день проведення загальних зборів, тому наведені в ньому 5 осіб ( ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_34, ОСОБА_54, ОСОБА_55 ) мали право голосувати за дорученнями. При цьому, при реєстрації доручень була допущена описка в нумерації (пропущений один номер). Отже, з врахуванням виключення 3 осіб та описки в нумерації, участь у зборах за дорученнями прийняли не 77 осіб, а 73. Таким чином, з врахуванням встановлених та визнаних відповідачем обставин, участь у загальних зборах прийняло принаймні 309 членів Товариства від загальної зареєстрованої кількості 600 осіб, що становить більше половини і свідчить про наявність кворуму;
- надані відповідачем докази є більш вірогідними, тобто такими, які переважають доводи позивача, зокрема, й щодо відсутності кворуму на спірних зборах;
- враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог, позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/737/22, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив:
- пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суди неправильно застосували вимоги статей 86, 236, 237, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України та не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20; суди неправильно застосували статті 7, 8, 15 Закону України "Про кооперацію" та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.04.2019 у справі № 927/546/18, від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19; суди неправильно застосували статтю 167 Господарського кодексу України, статті 8, 15 Закону України "Про кооперацію" та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20; неправильно застосували статтю 167 Господарського кодексу України та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2018 у справі № 927/524/17; суди не застосували статтю 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.04.2018 у справі № 917/1375/16; суди не застосували статтю 11 Закону України "Про кооперацію" та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.06.2021 у справі № 910/2442/20; суди не застосували частину 3 статті 247 Цивільного кодексу України щодо наслідків нікчемності правочину та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.04.2018 у справі № 910/8091/17; суди не застосували статтю 245 Цивільного кодексу України щодо вимог до форми довіреності та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.03.2018 у справі № 922/4604/16.
- пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суди першої та апеляційної інстанцій не застосували частину 5 статті 245 Цивільного кодексу України, висновок Верховного Суду щодо застосування якої відсутній;
- пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суди не дослідили та не встановили фактичну кількість членів Садівничого товариства "Заліське", присутніх на спірних загальних зборах; надали перевагу доказам Садівничого товариства "Заліське", не навівши належного обґрунтування підстав відхилення доказів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що призвело до невизначеності доказів для встановлення наявності прав членів Садівничого товариства "Заліське" у 309 осіб, які нібито приймали участь в загальних зборах, що відбулися 22.06.2019.
Садівниче товариство "Заліське" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження або залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували: висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20 щодо застосування статей 86, 236, 237, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України; висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.04.2019 у справі № 927/546/18, від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19 щодо застосування статей 7, 8, 15 Закону України "Про кооперацію"; висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20 щодо застосування статті 167 Господарського кодексу України, статей 8, 15 Закону України "Про кооперацію"; висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2018 у справі № 927/524/17 щодо застосування статті 167 Господарського кодексу України; висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2018 у справі № 917/1375/16 щодо застосування статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.06.2021 у справі № 910/2442/20 щодо застосування статті 11 Закону України "Про кооперацію"; висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.04.2018 у справі № 910/8091/17 щодо застосування частини 3 статті 247 Цивільного кодексу України; висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.03.2018 у справі № 922/4604/16 щодо застосування статті 245 Цивільного кодексу України; з огляду на таке.
Так, у справі № 911/2269/20, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, оформленого протоколом № 2. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю кворуму для прийняття спірних рішень загальними зборами Садівничого товариства "Заліське". Крім того, спірним рішенням загальних зборів визнано недійсним договір спільного споживання електричної енергії від 16.03.2016, який укладений між позивачем та відповідачем, без будь-якої правової підстави, що суперечить Правилам користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 та статтям 204, 629, 651, 654 Цивільного кодексу України. Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, з огляду на відсутність кворуму для прийняття спірних рішень. Однак, позивачем пропущено строк позовної давності, тому у задоволенні позову слід відмовити. Постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016, відповідно до протоколу № 2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: - загальні збори Садівничого товариства "Заліське", проведені 20.08.2016 були неправомочними у зв`язку з відсутністю кворуму, а тому затверджені на них рішення прийняті із порушенням вимог статті 15 Закону України "Про кооперацію", статті 98 Цивільного кодексу України; - рішення загальних зборів членів товариства по десятому питанню порядку денного щодо визнання недійсними договорів про електропостачання, укладених за період головування ОСОБА_2 суперечить вимогам статей 215, 629, 651, 654 Цивільного кодексу України, які визначають умови недійсності правочину та обов`язковість договірних зобов`язань; - позовна давність на момент звернення з даним позовом не спливла, оскільки вона має сплинути 05.06.2023. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що: - Суди першої та апеляційної інстанцій, у порушення вищевикладеного, дійшовши висновку про відсутність кворуму, визначивши кількість (297) присутніх членів Садівничого товариства "Заліське" на спірних загальних зборах виключно на підставі пункту 4 протоколу № 2 загальних зборів учасників від 20.08.2016, не відхили як неналежні чи недостовірні інші докази на підтвердження фактичної кількості членів товариства, у тому числі, сам протокол № 2 загальних зборів учасників від 20.08.2016, у якому зазначено про загальну кількість присутніх членів - 327; відповідні реєстри учасників загальних зборів, списки реєстрації, акти про результати реєстрації, доручення тощо. При цьому, в оскаржуваній постанові, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що для встановлення обставин наявності кворуму на спірних загальних зборах належними доказами є саме реєстри членів, які брали участь у спірних загальних зборах, копії доручень, на підставі яких у зборах брали участь представники членів товариства, протокол засідання правління відповідача від 11.07.2007 № 2 про затвердження форми таких доручень, журнал реєстрації доручень. Тобто, з однієї сторони суди взяли до уваги відповідні докази, а з іншої - висновки обґрунтували виключно іншими доказами. До того ж, посилаючись на врахування відповідних доказів, суди попередніх інстанцій належно їх не дослідили та не встановили фактичну кількість членів Садівничого товариства "Заліське" присутніх на спірних загальних зборах, що підтверджується такими доказами; - висновок суду апеляційної інстанції у даній справі № 911/2269/20 про те, що позовна давність на момент звернення ОСОБА_1 з даним позовом не спливла, оскільки ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області провадження у справі № 361/5827/19 закрито, то з урахуванням вимог статті 264 Цивільного кодексу України, позовна давність почалась спочатку і має сплинути 05.06.2023, зроблено усупереч приписам статті 264 Цивільного кодексу України та без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19. Як наслідок висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог без з`ясування та визнання судом поважними причини пропущення позовної давності, здійснені без застосування приписів частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України та без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19. Вказане є додатковою підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
У справі № 927/546/18, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів СГВК "Блистівський", оформлене протоколом №5 від 02.05.2018; витребування у СГВК "Блистівський" належним чином завіреної копії статуту СГВК "Блистівський", затвердженого протоколом №5 від 02.05.2018; витребування у СГВК "Блистівський" належним чином завіреної копії протоколу №5 позачергових загальних зборів членів СГВК "Блистівський" від 02.05.2018. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав, а саме загальними зборами було прийнято рішення за відсутності кворуму для їх проведення чи прийняття рішення, що є підставою для визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів СГВК "Блистівський", оформленого протоколом №5 від 02.05.2018. Зокрема, ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до протоколу №5 позачергових загальних зборів членів СГВК "Блистівський" від 02.05.2018 на позачергових загальних зборах 02.05.2018 в м. Чернігові, були зареєстровані та присутні 86 осіб (86 голосів), однак з 10 зазначених як особисто присутніх членів кооперативу, 8 членів, в тому числі і позивач, на зборах не були і участі в голосуванні не брали. Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірні рішення були прийняті за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання їх недійсними. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що: - відповідачем за відсутністю реєстру зареєстрованих на зборах 02.05.2018 членів кооперативу з підписом кожного члена загальних зборів та підтвердження повноважень не доведено, що саме ці особи особисто взяли участь у загальних зборах, а також тих, яких за довіреностями в загальних зборах представляли ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_13; - судами попередніх інстанцій встановлено, що з 10 (десяти) зазначених як особисто присутніх членів кооперативу, 8 членів (ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3) на зборах не були і участі в голосуванні не брали; - судами встановлено відсутність на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу (86 - 8 = 78 осіб), тобто відсутність кворуму для голосування та прийняття рішень; - виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Блистівський" від 02.05.2018, оформлених протоколом № 5.
Відтак рішення у справах № 911/2269/20 та №927/546/18 прийняті хоча і за подібного правового регулювання, але за інших, ніж у цій справі №911/737/22, обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами і оціненими доказами, у залежності від яких і прийнято судове рішення.
У справі № 910/15906/19, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про визнання недійсними рішень зборів та скасування реєстраційних дій. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про зміну керівництва кооперативу та прийняття нової редакції статуту, оформлене протоколом загальних зборів уповноважених №1 від 03.07.2019, прийнято з порушенням як норм чинного законодавства України, так і положень, що передбачені статутом кооперативу. Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуваним рішенням було порушено корпоративні права позивача, в тому числі, на прийняття участі в зборах та управлінні кооперативом. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що враховуючи порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів (належних і допустимих доказів в підтвердження обставин повідомлення позивача про скликання та проведення вказаних зборів матеріали справи не містять), а також прийняття рішень загальними зборами, наявність кворуму на яких не доведено належними та допустимими доказами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень зборів уповноважених кооперативу.
Водночас, у справі № 910/15906/19 Верховний Суд не формував висновки щодо застосування статей 7, 8, 15 Закону України "Про кооперацію". При цьому висновок щодо відсутності кворуму при проведенні загальних зборів зроблено виключно на підставі встановлених і доведених обставин у цій справі, а також оцінки наданих до суду доказів.
У справі № 916/2506/20, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів. Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили; визнали недійсним рішення загальних зборів Кооперативу від 12.12.2017, оформлене протоколом №12/1-п, в частині розірвання з ОСОБА_1 персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу №150/2 від 10.02.2016; визнали недійсним рішення загальних зборів Кооперативу від 12.12.2017, оформлене протоколом №12/1-п, в частині укладення з ОСОБА_3 персонального меморандуму на квартиру під будівельним номером. Мотивуючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності порушення прав позивача як асоційованого члена кооперативу щодо належного повідомлення про час, місце проведення та порядок денний загальних зборів членів Кооперативу. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач сплатив 13.12.2017 всю суму пайового внеску, прострочивши термін такої сплати на один день, що за умовами персонального меморандуму може бути підставою для нарахування пені, а не підставою для його розірвання. Водночас суд апеляційної інстанції визнав доведеною обставину сплати позивачем вступного внеску в розмірі 441,00 грн, з огляду на наявність у матеріалах справи платіжного доручення №2 про перерахування позивачем 583,00 грн оплати за вступ до Кооперативу без застережень щодо призначення платежу як вступного внеску за певним персональним меморандумом. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оспорювані позивачем рішення загальних зборів Кооперативу припиняють у спосіб, що не передбачений персональним меморандумом, належні позивачу майнові права на квартиру під будівельним номером 150 (240). Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що: - у матеріалах справи відсутні та відповідачем не подано до суду жодного належного доказу, у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження виконання ним приписів статті 15 Закону України "Про кооперацію", з якими кореспондуються положення статуту Кооперативу, щодо належного повідомлення позивача про дату, час, місце проведення а також про порядок денний загальних зборів членів Кооперативу, які відбулись 12.12.2017. Вказане свідчить про порушення прав позивача, як асоційованого члена обслуговуючого кооперативу, який повинен був бути повідомлений про те, що до порядку денного загальних зборів включено питання про розірвання з ним персонального меморандуму; - враховуючи те, що у спірному випадку мало місце прострочення позивачем терміну сплати паю на один день, відтак підстави для розгляду та прийняття загальними зборами Кооперативу рішення про розірвання з позивачем персонального меморандуму асоційованого члена Кооперативу від 10.02.2016 №150/2 були відсутні; - недоведеність під час судового розгляду справи у встановленому процесуальним законом порядку підстав для розірвання з позивачем персонального меморандуму, та неповідомлення останнього про проведення загальних зборів членів кооперативу, є достатніми підставами для визнання недійсними відповідних рішень.