ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 903/877/20 (903/933/23)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" - Бохана О.С.; Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС Фарма" -Волкодав І.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС Фарма"
на рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2023
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024
у справі № 903/877/20 (903/933/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" від імені та інтересах якого діє ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС Фарма"
про визнання недійсним правочину
у межах справи № 903/877/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Волинської області знаходиться справа №903/877/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб" (далі - ТОВ "Агро Таб", Боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 27.04.2020, згідно з якою ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Перепелицю Василя Володимировича.
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2023 року ліквідатор Боржника (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ЕС Фарма" (відповідач) про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 27.12.2019 (далі - Угода) до договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги 21/11/18 від 21.11.2018 (далі - Договір), укладеної між ТОВ "Таблетка А" та ТОВ "ЕС Фарма".
Позов обґрунтований тим, що оспорювана Угода підлягає визнанню недійсною на підставі спеціальних норм частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), оскільки внаслідок укладення цієї Угоди боржник безоплатно відмовився від власних майнових вимог.
Відповідач подав заперечення проти задоволення позовних вимог, зокрема стверджував про неналежність обраного способу захисту прав та про неможливість оскарження частини правочину, якою є додаткова угода, без оскаржений всього правочину в цілому. Також подав заяву про застосування позовної давності.
Цей спір, позивачем у якому є Боржник (в особі ліквідатора), розглядався господарським судом у межах справи про банкрутство ТОВ "Агро Таб" (Боржника) у порядку статті 7 КУзПБ із присвоєнням єдиного унікального номера справі 903/877/20 (903/933/23).
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Господарський суд Волинської області рішенням від 09.10.23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі 903/877/20 (903/933/23), задовольнив позов та визнав недійсною Угоду.
Судові рішення мотивовані тим, що в результаті укладення оспорюваного правочину (Угоди) Боржник відмовився від вимог до відповідача про стягнення суми фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, а також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, що суперечить вимогам частини другої статті 42 КУзПБ.
Водночас, надавши оцінку доводам відповідача про неможливість оскарження частини правочину (Угоди) без оскаржений всього правочину в цілому, суди попередніх інстанцій урахували положення статті 217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та акцентували на тому, що Договір був укладений без умови, викладеної в оспорюваній Угоді, тож недійсність останньої не тягне за собою недійсності всього договору в цілому.
Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суди керувалися наявністю поважних причин її пропуску, оскільки позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено обставини, що робили своєчасне пред`явлення цього позову утрудненим та свідчать про об`єктивність перешкоди для ліквідатора звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Відповідач (далі також - скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу відповідач мотивував підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судами попередніх інстанцій норм права (щодо питання визначення судом поважності причин пропуску позовної давності у справах про банкрутство) без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 28.03.2023 у справі №904/3214/18 (922/2714/20).
Додатково скаржником зазначено про неправомірне відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про долучення доказів, доводи про що за своїм змістом підпадають під визначення підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на норми пункту 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних судових рішень, скаржник вказує на їх ухвалення з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 42 КУзПБ, статтей 257, 261 ЦК України) та з порушенням процесуальних норм (частини четвертої статті 74, статті 236, частин першої та другої статті 237, частини четвертої статті 238 ГПК України).
У контексті порушення наведених норм процесуального права скаржник стверджує про таке:
(1) не дослідження судами обставин того, що Боржник не міг відмовитись від власних майнових вимог, які фактично в нього були відсутні (оскільки на дату укладення спірної Угоди була відсутня прострочена заборгованість), що унеможливлює застосування частини другої статті 42 КУзПБ;
(2) залишення поза увагою судами факту того, що укладанням оспорюваного правочину не було порушено права Боржника або його кредиторів;
(3) апеляційним судом відхилено клопотання про долучення доказів, які не були подані до місцевого господарського суду, всупереч об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії;
(4) судом апеляційної інстанції порушено право відповідача на надання пояснень по суті апеляційної скарги та щодо доказів, оскільки розглянуто справу після оголошення сигналу "повітряна тривога", при цьому представник відповідача заперечив проти проведення судового засідання під час повітряної тривоги з міркувань безпеки та направив клопотання про відкладення розгляду справи;
(5) судами проігноровано, що ліквідатор Боржника з 28.02.2023 вже знав про оспорюваний правочин, однак звернувся з позовною заявою до суду лише 29.08.2023 без зазначення обставин та надання доказів, які б підтверджували перешкоди для звернення з позовом в період з 28.02.2023 по 29.08.2023.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Ліквідатор ТОВ "Агро Таб" арбітражний керуючий Перепелиця В.В. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
За змістом наведених у відзиві доводів ліквідатор Боржника стверджує про безпідставність аргументів скаржника щодо пропуску строку позовної давності на оскарження спірної Угоди, адже такі строки в період дії карантину було продовжено відповідними постановами Кабінету міністрів України. Водночас вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про наявність поважних причин, які перешкоджали ліквідатору звернутися до суду з цим позовом протягом трирічного строку з дати укладення оспорюваного правочину.
Ліквідатор також зауважує, що скаржник, стверджуючи про неправильне трактування господарськими судами норм частини другої статті 42 КУзПБ, не зазначив постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування цих норм у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, на переконання ліквідатора Боржника, абзац другий частини другої статті 42 КУПБ не визначає однією із підстав для визнання правочину недійсним відмову боржника виключно від майнової вимоги, строк платежу за якої настав (наявної вимоги), тобто вказана норма може застосовуватись і до випадків, коли боржник відмовився від права грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутньої вимоги).
Ліквідатор вважає також помилковим посилання скаржника на принцип свободи договору, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину Боржник мав заборгованість перед кредиторами, а тому був обмежений у свободі договору принципами врахування інтересів кредиторів та недопустимості зловживання правом.
Касаційне провадження
22.02.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга відповідача - ТОВ "ЕС Фарма".
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/877/20 (903/933/23) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024.
11.03.2024 Верховний Суд постановив ухвалу, якою, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЕС Фарма" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №903/877/20 (903/933/23), призначив її до розгляду на 17.04.2024 о 11:00 год.
У судовому засіданні 17.04.2024 взяли участь представники позивача та відповідача (скаржника), які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги.
Установлені судами фактичні обставини справи
Щодо суті спору
21.11.2018 між ТОВ "Агро Таб" (Боржником), яке на той час мало назву ТОВ "Таблетка А", та ТОВ "ЕС Фарма" укладено Договір (договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 21/11/18 від 21.11.2018), за змістом умов якого:
- ТОВ "Таблетка А" зобов`язалося надати ТОВ "ЕС Фарма" поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а ТОВ "ЕС Фарма" зобов`язалося використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений цим Договором строк (згідно пункту 1.1 Договору);
- фінансова допомога надається у розмірі 1 000 000,00 грн строком до 31.12.2019 (згідно пунктів 1.1 та 1.4 Договору);
- ТОВ "ЕС Фарма" зобов`язалось повернути фінансову допомогу у строки, встановлені Договором (згідно пункту 2.3 Договору);
- якщо ТОВ "ЕС Фарма" своєчасно не повернула суму фінансової допомоги, згідно вимог, визначених в п. 1.4 цього договору, вона зобов`язана сплатити на вимогу ТОВ "Таблетка А" всю суму фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (згідно пункту 4.2 Договору).
На підставі Договору ТОВ "Таблетка А" перерахувало ТОВ "ЕС Фарма" грошові кошти в сумі 500 000,00 грн, що підтверджено виписками АТ "Банк Восток" за рахунками банкрута за період з 21.04.2017 по 14.07.2021 (містяться в матеріалах судової справи № 903/877/20).
Згідно з доводами ліквідатора Боржника, під час аналізу наданої суду банківської виписки АТ "Банк Восток" стало відомо, що 27.11.2018 ТОВ "Агро Таб", яке на той час мало назву ТОВ "Таблетка А", здійснило перерахування грошових коштів в сумі 500 000,00 грн на користь ТОВ "ЕС Фарма", з призначенням платежу "Поворотна фінансова допомога зг. дог. 21/11/18 від 21.11.18р. Без ПДВ".
Зазначені кошти Боржнику зі сторони ТОВ "ЕС Фарма" повернуті не були.
У процесі розгляду Господарським судом Волинської області у межах справи №903/877/20 про банкрутство Боржника справи № 903/980/21 за позовом ТОВ "Агро Таб" до ТОВ "ЕС Фарма" про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 500 000,00 грн, відповідачем (ТОВ "ЕС Фарма") надало пояснення на заяву про збільшення позовних вимог від 28.02.2023, до якої було надано копію Угоди (додаткової угоди № 1 від 27.12.2019 до Договору), відповідно до якої пункт 4.1 Договору сторони погодили викласти в такій редакції:
"За порушення умов даного Договору чи вимог чинного законодавства сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством. При цьому сторони досягли взаємної згоди, що у випадку порушення чи невиконання його умов, до винної сторони не застосовується відповідальність у вигляді відшкодування упущеної вигоди, нарахування будь-яких процентів, інфляційних втрат та штрафних санкцій, в тому числі неустойки, штрафу, пені".
Господарськими судами встановлено, що оскаржуваний правочин (Угода від 27.12.2019) вчинений протягом трьох років (а точніше - протягом року), що передували відкриттю провадження у справі №903/877/20 про банкрутство Боржника ухвалою господарського суду від 08.12.2020.
За таких обставин, звертаючись із позовом у цій справі, ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Перепелиця В.В. доводив, що оспорювана Угода, вчинена у підозрілий період, є недійсною в силу приписів частини другої статті 42 КУзПБ, оскільки внаслідок її укладення Боржник безоплатно відмовився від власних майнових вимог.
Щодо позовної давності
З метою отримання матеріальних цінностей банкрута, документів первинного бухгалтерського обліку, печаток та штампів арбітражним керуючим Перепелицею В.В. на адресу ТОВ "Агро Таб" було надіслане відповідне клопотання від 29.04.2021. Відповіді на клопотання не надходило. Лист з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" було повернуто ліквідатору.
Судами також з`ясовано, що раніше розпорядником майна в результаті виїзду за місцем реєстрації Боржника було встановлено відсутність цього Товариства за адресою: 44350, Любомльський р-н., с. Римачі, вул. Миру, буд.22, оф. 7, а також встановлено, що за вказаною адресою знаходиться житловий будинок, в якому проживають особи, яким не відомо про існування ТОВ "Агро Таб".
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "Агро Таб" значиться ОСОБА_1 .
З метою отримання вказаних вище документів та матеріальних цінностей банкрута ліквідатором на адресу Господарського суду Волинської області 14.07.2021 направлене клопотання про витребування бухгалтерської та іншої документації (в т.ч. з особового складу колишніх працівників), печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей ТОВ "Агро Таб" у ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.07.2021 у справі №903/877/20 заяву ліквідатора від 14.07.2021 про витребування доказів було задоволено, однак на час розгляду судом першої інстанції цієї справи ухвала суду посадовими особами банкрута не виконана.
У зв`язку з наведеним, 27.01.2022 ліквідатор на адресу Начальника Любомльського відділу поліції ГУНП у Волинській області надіслав заяву про порушення законності, в якій просив перевірити наявність ознак складу злочину передбачених Кримінальним кодексом України у діях попередньої посадової особи (директора підприємства) ТОВ "Агро Таб" ОСОБА_1.
Судами з матеріалів справи №903/877/20 також з`ясовано, що керівником ТОВ "Таблетка А (теперішня назва - ТОВ "Агро Таб") проводились дії, направлені на виведення активів з підприємства, факт чого підтверджено у справах №903/877/20 (903/826/21), №903/877/20 (903/150/22), №903/877/20 (903/490/23).
На підставі зазначеного, суди з`ясували, що причиною подання позову з пропуском строку позовної давності слугувало те, що:
- керівник Боржника перед відкриттям справи про банкрутство діяв недобросовісно, вчиняв систематичні дії, направлені на виведення активів Боржника, і будь-яких документів, всупереч вимог законодавства та ухвали суду від 15.07.2021 у справі № 903/877/20, арбітражному керуючому Перепелиці В.В. не передав;
- про існування оспорюваного правочину (Угоди) арбітражний керуючий дізнався лише в процесі розгляду господарським судом справи №903/877/20 (903/980/21) у межах справи про банкрутство Боржника, коли ТОВ "ЕС Фарма" (відповідач у цій справі) надало пояснення, до якого було додано, зокрема, копію оспорюваної Угоди.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.
Щодо клопотання про долучення доказів
У цій справі ліквідатор звернувся до суду в межах справи про банкрутство Боржника із позовом про визнання недійсним правочину.
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою, третьою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Пунктом 1 частини першої статті 178 ГПК України унормовано, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Порядок та строки подання доказів учасниками справи врегульовано статтею 80 ГПК України, відповідно до частин третьої, четвертої якої відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що під час апеляційного провадження відповідачем подано клопотання про долучення доказів та поновлення строку на їх подання.
Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).
Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).
Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.