ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5436/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронської Г.О. - головуючої, Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,
представників учасників справи:
від позивача: Хатунцева І.В.,
від відповідача: Слісаренко В.В., Сингаївська О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Алєєва І.В.)
від 25.09.2023
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
(колегія суддів: Сітайло Л.Г. - головуюча, Шапран В.В., Буравльов С.І.)
від 13.12.2023
у справі за позовом Міністерства оборони України
до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
про стягнення 6 619 730,52 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Міністерство оборони України (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6 619 730,52 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на порушення Відповідачем умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 28.04.2022 № 403/1/22/155 (далі - Контракт) у частині прострочення поставки товару. З огляду на це Позивач на підставі підпункту 1 пункту 7.2 Контракту нарахував пеню в розмірі 2 439 006,17 грн та штраф у розмірі 4 180 724,35 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 910/5436/23, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача пеню у розмірі 2 439 006,17 грн та штраф у розмірі 4 180 724,35 грн.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- поставка товару здійснена Відповідачем з порушенням строку, визначеного у відповідній специфікації;
- розрахунок пені та штрафу, наведений у позовній заяві, є арифметично правильним, відповідає умовам договору та чинного законодавства;
- Підстави для зменшення розміру пені та штрафу й розстрочення стягнення штрафних санкцій відсутні. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Відповідач не навів належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин;
- важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик. Укладаючи спірний договір із строком поставки, Відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у визначений договором строк;
- спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави. Водночас неналежне виконання своїх зобов`язань Відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи загальновідому обставину про особливий період, у якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними у договорі умовами здійснити поставку товару, неналежне виконання якого має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.
5. Погоджуючись з мотивами й висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції додатково зауважив:
- частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності;
- завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
6. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, а справу № 910/5436/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Підставою касаційного оскарження рішення Скаржник визначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме:
- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частину 1 статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 20.12.2023 у справі № 910/1039/23, від 21.10.2019 у справі № 910/1005/19, від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, згідно з якими суд, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, повинен з`ясувати: чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеня виконання зобов`язання, причин неналежного виконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов`язання, майнового стану сторін та соціальної значущості діяльності відповідача тощо;
- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме частину 1 статті 75, частину 4 статті 183 ГК України (щодо суб`єкта, який зобов`язаний прийняти та виконати державне замовлення, і наслідки ухилення від укладення договору за державним замовленням), що безпосередньо пов`язано із застосуванням частини 1 та 2 статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, унаслідок чого не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22 щодо особливого статусу відповідачів, які виконують державні замовлення для забезпечення потреб Сил безпеки і оборони в період дії воєнного стану в Україні, та специфіки покладених на них завдань;
- пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України - суди обох інстанцій допустили грубі порушення норм процесуального права, а саме статей 76-79, 86, 91, 236-238 ГПК України у частині виконання процесуального обов`язку щодо дослідження поданих Відповідачем доказів на підтвердження підстав для зменшення штрафних санкцій, їх перевірки та оцінки як окремо, так і в сукупності, наведення в судовому рішенні мотивів їх відхилення. При цьому суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін судове рішення у справі № 910/5436/23, правильно послався на постанови Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18, в яких вказано які саме обставини необхідно дослідити під час вирішення питання про зменшення штрафних санкцій, однак не вчинив жодних дій на виконання вказаних вище вимог закону та не навів обґрунтувань відхилення доводів Відповідача для застосування судами частини 3 статті 551 ЦК України та частини 1 статті 233 ГК України.
8. Позивач у встановлений Судом строк подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
9. Доводи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
10. 28 квітня 2022 року Позивач (замовник) та Відповідач (виконавець) уклали державний Контракт, за умовами якого виконавець зобов`язується поставити замовнику, з дотриманням вимог законодавства, зазначені у специфікації товари, що постачаються з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти їх та оплатити такі товари.
11. Відповідно до пункту 2.3 Контракту розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 банківських днів після пред`явлення виконавцем рахунку на оплату товару та документів, зазначених у пункті 2.5 договору.
12. За умовами пункту 2.5 Контракту всі платіжні документи за цим правочином оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Виконавець надсилає замовнику рахунок протягом 10 календарних днів з дня поставки товарів. До рахунку додаються:
- акт приймання-передачі товару;
- товаросупровідна документація та/або декларація.
13. Згідно з пунктом 2.6 Контракту замовник може здійснювати попередню оплату у розмірі до 97% від орієнтовної вартості товару за Контрактом на строк не більше як на три місяці з дати перерахування коштів на рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати товари поставляються не пізніше строку поставки товарів, зазначеного у специфікації. Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку, наданого виконавцем, шляхом перерахування коштів протягом 15 банківських днів.
14. Пунктом 3.4 Контракту встановлено, що датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару.
15. Відповідно до пункту 4.1 Контракту виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами Контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації, та надати замовнику документи згідно з пунктом 2.5 Контракту.
16. Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року (пункт 10.1 Контракту).
17. Згідно з пунктом 12.2 Контракту невід`ємною його частиною є специфікація товарів оборонного призначення, що поставляються за державним Контрактом.
18. Відповідно до специфікації (додаток 1 до Контракту) Відповідач мав поставити товар на загальну суму 3 235 680 000 грн у строк до 28 серпня 2022 року.
19. Крім того, Відповідач листами від 07.05.2022 № USE-18.3-2227, від 18.05.2022 № USE-18.3-2501, від 21.05.2022 № USE-18.3-2579, від 14.06.2022 № USE-18.3-3268, від 28.06.2022 № USE-18.3-3692, від 29.06.2022 № USE-18.3-3762 звертався до Позивача з проханням внести зміни до державного Контракту від 28.04.2022 № 403/1/22/155.
20. 05 липня 2022 року Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 1 до державного Контракту від 28.04.2022 № 403/1/22/155, згідно з якою поставці підлягав товар у кількості 45 000 шт. на загальну суму 596 010 000 грн.
21. 06 липня 2022 року Відповідач звернувся до Позивача з листом № USE-20.33-4004, у якому просив здійснити попередню оплату за Контрактом у розмірі 97% від ціни товару.
22. На виконання умов Контракту Позивач здійснив попередню оплату у сумі 476 808 000 грн (80% від вартості товару), що підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2022 № 403/1/313.
23. Оскільки станом на 05 вересня 2022 року товар був поставлений лише частково, Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 05.09.2022 № 403/3/7022, у якій просив виконавця сплатити штрафні санкції за порушення строків поставки товару, що передбачені Контрактом.
24. Згідно з пунктом 3.4 Контракту (з урахуванням змін відповідно до додаткової угоди № 5 від 25.10.2022) датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товарів є дата початку їх приймання, яка вказується вантажоодержувачем у акті приймання-передачі (згідно з додатком 22).
25. 09 листопада 2022 року Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 6 до Контракту від 28.04.2022 № 403/1/22/155, відповідно до якої загальна сума вартості товару за Контрактом становить 584 038 970,24 грн.
26. 13 січня 2023 року Позивач направив Відповідачу претензію від 10.01.2023 № 403/3/301, у якій просив сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання.
27. Вимоги претензії від 10.01.2023 № 403/3/301 про сплату пені та штрафу залишилися без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
28. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зважаючи на встановлені у справі фактичні обставин, та дійшов наступних висновків.
29. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
30. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
31. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини 1, 3 статті 626 ЦК України).
32. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 627 ЦК України).
33. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
34. За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
35. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
36. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).
37. Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
38. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).
39. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
40. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.
41. За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
42. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).
43. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
44. Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).