ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа №420/1603/19
адміністративне провадження № К/9901/18791/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді: Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі № 420/1603/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акмангіт" до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення від 06 березня 2018 року № 328-VІІ-ХХV,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Акмангіт" (далі також позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (далі також відповідач або сільська рада), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 06.03.2018 № 328-VII-XXV "Про затвердження детального плану території" (далі також рішення № 328-VII-XXV) щодо затвердження детального плану території в с. Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області з метою індивідуального дачного будівництва площею 0,2000 га.
03 травня 2019 року та 23 травня 2019 року в судовому засіданні до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року задоволено клопотання третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про заміну третьої особи її правонаступником.
Замінено третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 процесуальним правонаступником - ОСОБА_1 .
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково:
рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року скасовано;
прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:
визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 06 березня 2018 року № 328-VII-XXV "Про затвердження детального плану території в с. Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області";
в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
30 липня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (третя особа), надіслана 28 липня 2020 року, у якій скаржниця просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року і залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
04 вересня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено таке.
ТОВ "Акмангіт" є власником комплексу нежитлових будівель та споруд - база відпочинку "Будівельник", розташованої в селі Приморське, Кілійського району, Одеській області.
На підставі рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 295 від 28 грудня 2006 року земельну ділянку площею 1,39 га, на якій розташована база відпочинку "Будівельник", вилучено до земель запасу Приморської сільської ради.
Згідно тимчасового договору оренди землі № 70 від 02 січня 2007 року позивачеві передана в оренду земельна ділянка площею 1,39 га до затвердження на сесії в установленому законом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В подальшому, у зв`язку із затвердженням Генерального плану с. Приморське та зміною меж населеного пункту, Приморською сільською радою були прийняті рішення № 299-VI-XV від 18 жовтня 2012 року та № 312-VII-XXIV від 26 січня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9203 га в довгострокову оренду строком на 49 років та згідно попереднього договору резервування земельної ділянки № 05 від 01 січня 2018 року позивачеві передана в користування земельна ділянка площею 0,9203 га до 31 грудня 2020 року на період здійснення землевпорядних робіт.
У відповідності до вищевказаних рішень відповідача та на виконання умов укладеного договору позивачем було замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду та здійснювались необхідні його погодження.
Проте рішенням № 328-VII-XXV затверджено детальний план території (далі також ДПТ), на якій розташовано базу відпочинку "Будівельник".
Зазначеним детальним планом території на вищевказаній земельній ділянці передбачено індивідуальне дачне будівництво.
Позивач стверджує, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства та з порушенням вимог статті 19 Конституції України прийнято оскаржуване рішення про затвердження ДПТ, яким фактично змінено Генеральний план села Приморське Кілійського району Одеської області, функціональне призначення земельної ділянки, а саме передбачено індивідуальне дачне будівництво на землях бази відпочинку позивача.
Водночас зауважує, що затвердження вказаного ДПТ відбулося без попереднього його оприлюднення та проведення обов`язкових громадських слухань. Затвердження в такий спосіб рішення Приморської сільської ради позбавляє права позивача та територіальної громади приймати участь у вирішенні питань розвитку, планування, забудови та іншого використання території села.
Вважає рішення відповідача про затвердження вказаного ДПТ, яким передбачено створення двох земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, протиправним, прийнятим з перевищенням повноважень і всупереч інтересам позивача, громадян і державним інтересам, оскільки відповідачем фактично змінено стратегію розвитку села, передбачену Генеральним планом, без врахування потреб села та інтересів громадян і юридичних осіб.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ТОВ "Акмангіт" не було подано пропозицій під час проведення громадських слухань щодо затвердження детального плану території.
З огляду на відсутність обґрунтованих пропозицій позивача під час проведення громадських слухань, відповідач стверджує, що права останнього не порушені, що унеможливлює право на звернення до суду про скасування рішення.
Вважає, що сільською радою дотримано порядок проведення громадських слухань при прийнятті спірного рішення.
На думку відповідача, у разі відсутності кадастрового номеру земельної ділянки, який присвоюється після виготовлення та затвердження проекту землеустрою, не проведення державної реєстрації земельної ділянки, у ТОВ "Акмангіт" не виникає право оренди на земельну ділянку.
Водночас зауважує, що земельні ділянки, які були сформовані (кадастровий номер 5122383000:02:001:1667 та 5122383000:02:001:1684), пройшли державну експертизу землевпорядної документації з позитивними висновками.
Акцентує увагу на тому, що ТОВ "Акмангіт", якому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, з 2006 року не вчинив обов`язкових дій щодо оформлення права оренди на земельну ділянку площею 0,9203 га та не надав на затвердження на сесію Приморської сільської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Також зазначає, що рішення про затвердження чи зміну генерального плану села не створює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків окремих осіб.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що оголошення в газеті, на яке посилається відповідач, взагалі не містило необхідної інформації, на підставі якої можливо було б ідентифікувати земельну ділянку та стверджувати, що мова на обговореннях буде йти саме про ту земельну ділянку, на якій розташовані об`єкти нерухомості позивача.
Також відповідач не доводить той факт, що зазначене повідомлення стосується саме того детального плану, про яке йтиметься в оскаржуваному рішенні. Вважає, що відповідачем було грубо порушено порядок та процедуру проведення громадських слухань.
В поясненнях треті особи вказують, що позивач не зазначив в чому полягає порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням № 328-VII-XXV.
Акцентують увагу на тому, що позивач не є ані користувачем, ані власником земельної ділянки щодо якої прийнято рішення № 328-VІІ-ХХV.
Стверджують, що надана позивачем копія попереднього договору резервування земельної ділянки між позивачем та відповідачем № 05 від 08 січня 2018 року не встановлює права користування земельною ділянкою.
Вважають, що спірне рішення № 328-VII-XXV прийнято в межах повноважень Приморської сільської ради та у відповідності до норм чинного законодавства.
На думку третіх осіб, Приморською сільською радою виконані усі вимоги щодо проведення громадських слухань.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Акмангіт" є власником комплексу нежитлових будівель та споруд - база відпочинку "Будівельник", розташованої в селі Приморське Кілійського району Одеської області.
На підставі рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 295 від 28 грудня 2006 року земельну ділянку площею 1,39 га, яка знаходиться під базою відпочинку "Будівельник", вилучено до земель запасу Приморської сільської ради, надано згоду позивачеві на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років.
На підставі тимчасового договору оренди землі № 70 від 02 січня 2007 року ТОВ "Акмангіт" передана в оренду земельна ділянка площею 1,39 га до затвердження на сесії в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У зв`язку із затвердженням Генерального плану с. Приморське та зміною меж населеного пункту Приморською сільською радою було прийнято рішення № 299-VI-XV від 18 жовтня 2012 року та № 312-VII-XXIV від 26 січня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9203 га в довгострокову оренду строком на 49 років.
На підставі попереднього договору № 05 резервування земельної ділянки від 01 січня 2018 року ТОВ "Акмангіт" передана в користування земельна ділянка площею 0,9203 га до 31 грудня 2020 року на період здійснення землевпорядних робіт.
22 грудня 2017 року Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області було прийнято рішення № 294-VII-XXІІІ "Про надання дозволу на розробку детального плану території для індивідуального дачного будівництва на території с. Приморського Кілійського району Одеської області", згідно з яким вирішено надати виконавчому комітету Приморської сільської ради дозвіл на розроблення детального плану території земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,2000 га, що знаходиться за адресою: с. Приморське, Кілійського району Одеської області, покладено функції замовна на розробку детального плану території на виконком Приморської сільської ради.
06 березня 2018 року Приморська сільська рада Кілійського району Одеської області прийняла рішення № 328-VII-XXV (спірне рішення), пунктом 1 якого було затверджено детальний план території в с. Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області з метою індивідуального дачного будівництва площею 0,2000 га.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та порушення процедури його прийняття.
Також судами попередніх інстанцій було встановлено таке.
На підставі заяви від 18 січня 2019 року та відповідного проекту землеустрою було затверджено проект землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки, вказаної у пункті 1 рішення № 328-VII-XXV, та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер: 5122383000:02:001:1667 для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,1000 га за адресою: с. Приморське, Кілійський район, Одеська область.
Також на підставі заяви від 19 січня 2019 року та відповідного проекту землеустрою було затверджено проект землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки, вказаної у пункті 1 рішення № 328-VII-XXV, та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровий номер: 5122383000:02:001:1684, для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,1000 га за адресою: с. Приморське, Кілійський район, Одеська область.
Вказані земельні ділянки, які були сформовані (кадастровий номер 5122383000:02:001:1667 та 5122383000:02:001:1684), пройшли державну експертизу землевпорядної документації з позитивними висновками.
В подальшому земельна ділянка кадастровий номер: 5122383000:02:001:1684, для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 0,1000 га за адресою: с. Приморське, Кілійський район, Одеська область, на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2019 року стала власністю ОСОБА_3 та на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2019 року передана у власність ОСОБА_1
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та правомірним, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства.
Судом першої інстанції було встановлено, що у газеті "Наше время" (випуск від 02 січня 2018 року) було оголошено про проведення громадських слухань проекту детального плану території 05 лютого 2018 року о 10.00 год.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем були виконані вимоги щодо проведення громадських слухань.
На думку суду, позивач мав можливість протягом місяця ознайомитись з детальним планом території та подати свої зауваження та пропозиції до нього, що не було здійснено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції на підставі оцінки додатково витребуваних ухвалою від 05 березня 2020 року доказів, дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано процедури оприлюднення проекту містобудівної документації - детального плану території та проведення громадських слухань, що виключало можливість затвердження такого детального плану.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник покликається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції не перевірив встановлені обставини справи та не переглянув по суті рішення суду першої інстанції, обмежившись покликанням на порушення норм процесуального права та не надавши оцінку правильності застосування норм матеріального права.
Вважає, що судом апеляційної інстанції не врахована позиція третіх осіб, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які на законних підставах набули право власності на земельні ділянки, щодо яких оскаржується детальний план території.
На думку скаржника, відповідачем були виконані вимоги щодо проведення громадських слухань та обговорення детального плану, а позивач мав можливість протягом місяця ознайомитись з детальним планом території та подати свої зауваження та пропозиції до нього. Проте товариство відповідним правом не скористалося.
Водночас в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачу не надано на його вимогу або було відмовлено в ознайомленні з проектом детального плану території після публікації відповідного оголошення в газеті.
Зауважує, що позивачем не оспорюється сам факт проведення громадських слухань, а оспорюється лише порядок інформування позивача про їх проведення.
Також вважає, що права скаржника не можуть бути порушені спірним рішенням, за відсутності правових підстав володіння/користування земельною ділянкою на території Приморської сільської ради.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з урахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Колегія суддів також враховує, що за сталою судовою практикою підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Предметом спору є пункт 1 рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 06 березня 2018 року № 328-VII-XXV "Про затвердження детального плану території в с. Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області".
З покликання на практику Верховного Суду, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 520/14995/16-а, від 09 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 26 травня 2020 року у справі №750/11932/16-а, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спірне рішення є нормативно-правим актом.
В свою чергу, статтею 264 КАС України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.
За правилами цієї статті, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Крім того, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеній у абзаці четвертому пункту 3.3 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 2020 року № 6-р(II)/2020, у законодавчому регулюванні слід уникати заборон або обмежень щодо реалізації кожною особою права оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у тому числі шляхом визначення на законодавчому рівні вичерпного переліку осіб, які мають право на таке оскарження, оскільки невключення особи до цього переліку унеможливлює доведення нею в суді її переконаності в потребі захисту своїх порушених прав, свобод цими рішеннями, діями чи бездіяльністю. Саме наявність такої переконаності в кожної особи є сутнісною властивістю її права на звернення до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а отже, необхідною передумовою здійснення цього права.
Таким чином, положення частини другої статті 264 КАС України "право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт" слід розуміти як запровадження у процесуальному законодавстві України (з деякими особливостями, які зобов`язують особу довести у суді, що такий акт стосується її інтересів) доктрини actio popularis (з лат. - "суспільна дія"), згідно з якою позов може бути подано в інтересах "публічного порядку, законності" (без обов`язку позивача доводити при зверненні до суду, що відповідне рішення суб`єкта владних повноважень вже та безпосередньо зачіпає права та свободи такого позивача).
Право ініціювати у суді справу (locus standi) про визнання протиправним та нечинним рішення суб`єкта владних повноважень, яке володіє ознаками нормативно-правового акта ґрунтується, фактично, на зазначеному статусі оскаржуваного акта. Відмова у доступі до суду особи у такій категорії спорів може призвести до ситуації, за якої рішення суб`єктів владних повноважень, що володіє ознаками нормативно-правового акта, буде залишатися поза межами судового контролю.
Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у справі № 320/258/19, від 26 вересня 2023 року у справа № 320/2015/22.
При зверненні до суду позивач зазначив, що на території земельної ділянки, щодо якої затверджено детальний план, розташований комплекс нежитлових будівель та споруд бази відпочинку "Будівельник", власником якого згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно є ТОВ "Акмангіт". Також позивачем зауважено, що за рішеннями Приморської сільської ради товариству було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,39 га (яка включає спірну земельну ділянку, про затвердження детального плану якої прийнято оспорюване рішення) та згідно попереднього договору резервування земельної ділянки № 05 від 01 січня 2018 року, укладеному між Приморською сільською радою та ТОВ "Акмангіт" згідно рішення сесії Приморської сільської ради від 26.01.2018 року № 306-VII-XXIV "Про резервування земельних ділянок та встановлення орендної плати на землю в межах с. Приморське на період виготовлення проектної документації відведення земельної ділянки", товариству передана земельна ділянка під базою відпочинку "Будівельник", площею 0,9203 га, в користування до 31 грудня 2020 року на період здійснення землевпорядних робіт.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що затвердження детального плану території у цьому випадку впливає на право позивача, як особи, яка мала намір отримати спірну земельну ділянку в оренду.
Отже, ТОВ "Акмангіт" має право оскаржити пункт 1 рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 06 березня 2018 року № 328-VII-XXV, як суб`єкт правовідносин, у яких може бути застосовано цей акт.
Згідно із загальнодоступною інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивачем оскаржується рішення відповідача № 498-VII-XXXV від 06 лютого 2019 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на території с. Приморське Кілійського району Одеської області та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, с. Приморське" у справі № 502/1977/19.
В межах справи, яка розглядається, колегія суддів не надає оцінку договірним відносинам позивача з відповідачем щодо користування земельною ділянкою, оскільки правовідносини щодо прав власності як позивача, так і третіх осіб на земельну ділянку щодо якої затверджено детальний план, не є предметом спору в цій справі.
Щодо дотримання відповідачем передбаченої законодавством процедури прийняття вказаного рішення, колегія суддів зазначає таке.