ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 140/12873/23
адміністративне провадження № К/990/41167/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 140/12873/23
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року (головуючий суддя Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.),
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII), як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю;
- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Указу Президента України від 25 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" ОСОБА_1 з 27 лютого 2022 року призваний для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип В). 08 травня 2023 року позивач звернувся з рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, оскільки його дружина ОСОБА_3 має ІІІ групу інвалідності. Проте в усному порядку позивач отримав відмову без пояснення на те правових причин. 12 травня 2023 року відповідачу надіслано адвокатський запит про надання інформації та вмотивованої відповіді щодо підстав відмови у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами, однак відповіді не надано. Позивач уважає дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що системний аналіз абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав: 1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність; 2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суди встановили, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ВЛН № 0088556 від 06 вересня 2011 року дружині позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 06 вересня 2011 року встановлено ІІІ групу інвалідності (причина інвалідності - інвалідність з дитинства; протипоказана важка фізична робота). Вказана довідка додавалася позивачем до рапорту від 08 травня 2023 року.
Зважаючи на це суди дійшли висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 не є особою з інвалідністю I чи II групи, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби, суди визнали необґрунтованими, оскільки абзацом 5 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено окрему підставу для звільнення за сімейними обставинами - в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
06 грудня 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якій скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року і ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Касаційна скарга подана з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У скарзі зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували абзац 5 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
За твердженнями касатора, при вирішенні цього спору необхідно розтлумачити зміст речення із застосуванням комбінованого сполучника "та/або", оскільки такий застосовується у гіпотезі норми права (абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ), щодо застосування котрої виник спір. Для виконання цього завдання слід застосувати філологічне тлумачення, що полягає у з`ясуванні змісту правової норми шляхом аналізу її текстового вираження під кутом зору його лексико - семантичних, лексико-граматичних, морфологічних, синтаксичних характеристик. Посилаючись на параграф 165 Українського правопису- 2019 скаржник доводить, що перша або друга з умов норми "у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю (1) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи (2)" не є обов`язковою, якщо присутнє слово "або". Однак зважаючи на наявність сполучника "та", необхідним є застосування або двох умов (1 та 2) або другої умови (2).
Таким чином, з погляду скаржника, норма абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ розкладається на дві складові: у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи (або) у зв`язку з наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Тому вважає, що частиною четвертою статті 26 Закону №2232-ХІІ не передбачено такої підстави для звільнення військовослужбовців - наявність ІІІ групи інвалідності у дружини (чоловіка) як під час дії особливого періоду, так і під час воєнного стану. Всі підстави для звільнення, які передбачені частиною четвертою статті 26 Закону № 2232-ХІІ стосовно інвалідності у відповідних категорій осіб, які, в свою чергу перебувають у відповідних відносинах з військовослужбовцями, ставляться в залежність від наявності саме І чи ІІ групи інвалідності.
Додаткову увагу касатор звертає на пояснювальну записку до Закону України від 15 березня 2022 року № 2122-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми" (далі - Закон № № 2122-IX), з якої слідує, що необхідність ухвалення цього Закону полягає у потребі визначення на законодавчому рівні спрощеного варіанту звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за такими особами з інвалідністю і хворими дітьми. Враховуючи наведені в Законі України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" критерії встановлення інвалідності у взаємозв`язку з визначеними підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону N 2232-ХІІ підставами звільнення з військової служби під час воєнного стану (через сімейні обставини), на думку автора скарги, свідчать про необхідність здійснення військовослужбовцем догляду за непрацездатною особою або особою із захворюванням, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи.
У цьому зв`язку скаржник зазначає, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи (причина інвалідності - інвалідність з дитинства; протипоказана важка фізична робота). Проте, з довідки до акту огляду медико-соціальною комісією серії ВЛН № 0088556 від 06 вересня 2011 року не вбачається наявність у дружини позивача обставин непрацездатності, значного обмеження життєдіяльних функцій, неспроможності або обмеженої спроможності до самообслуговування, що у контексті підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ є підставою для звільнення з військової служби.
Зважаючи на наведене відповідач наполягає, що під час відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 відповідач діяв у спосіб та в порядку, передбаченими чинним законодавством, і будь-яких порушень його законних прав свобод та інтересів не допустила.
Також у якості доводів касаційної скарги її автор вказує те, що судами першої та апеляційної інстанцій, зобов`язавши військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення щодо звільнення з військової служби позивача, порушили норми процесуального права, зокрема, втрутившись у дискрецію суб`єкта владних повноважень, до повноважень якого належить прийняття такого рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві ОСОБА_1 на касаційну скаргу зазначено, що відповідач помилково відмовив у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону N 2232-ХІІ, оскільки вказана норма передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації групи інвалідності. Вважає, що скаржник неправильно тлумачить значену норму права, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.
Ухвалою від 23 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_4 провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивача 27 лютого 2022 року призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України згідно Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 25 лютого 2022 року №69/2022, що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_3 .
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 27 лютого 2022 року № 116-ОС "Про особовий склад" призваного по мобілізації рядового ОСОБА_1, який прибув з другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип В).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 07 березня 2023 року № 206-ОС "Про особовий склад" старшого солдата ОСОБА_1, призваного на військову службу за призовом по мобілізації, на особливий період, призначено молодшим інспектором прикордонної служби 3 категорії - номером обслуги групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип В).
08 травня 2023 року позивач звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з рапортом, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби в запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю (ІІІ група).
Як стверджує позивач, в усному порядку відповідач повідомив, що підстав для звільнення немає, тому рапорт не буде підписано та задоволено.
13 травня 2023 року начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону було надіслано адвокатський запит про надання інформації щодо результатів розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (за сімейними обставинами - у зв`язку з наявністю у дружини групи інвалідності).
Листом від 18 травня 2023 року № 12/4027-23-Вх-54 відповідач на адвокатський запит повідомив, що рапорт старшого солдата ОСОБА_1 розглянутий та встановлено, що відсутні правові підстави для звільнення з військової служби в запас за сімейними обставинами, з урахуванням наданих підтверджуючих документів.
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232-ХІІ (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2).
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктами 305, 306, 307 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, передбачено, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.
Доукомплектування особовим складом Держприкордонслужби в особливий період здійснюється шляхом прийому громадян на військову службу за контрактом, а також призову резервістів та військовозобов`язаних, які не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу здійснюється у терміни, визначені мобілізаційними планами Державної прикордонної служби України, та в порядку, визначеному законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ. Так, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи (підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VІ. Позиція Верховного Суду
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Коротко нагадаємо, що суть спірних правовідносин полягає у тому, що ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, а саме, за сімейними обставинами, у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю (ІІІ група). Проте вказаний рапорт відповідач не задовольнив і позивача не звільнив, оскільки вважає, що на підставі названої норми Закону № 2232-ХІІ можуть бути звільнені військовослужбовці, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.