ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 260/1084/19
адміністративне провадження № К/990/1750/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику учасників як суд касаційної інстанції справу № 260/1084/19
за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання незаконним та скасування наказу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Яцук Валерія Петрівна,
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Гаврилка С.Є.,
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач, ФДМ України), у якому просила:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 26.06.2019 № 260-р "Про звільнення ОСОБА_1";
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області з 27.06.2019;
1.3. стягнути з ФДМ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.06.2019 по день ухвалення судового рішення.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка указувала, що 26.06.2019 її звільнено з посади першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області. Підставою звільнення слугувало попередження про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією. Позивачка зауважує на тому, що у повідомленні про звільнення їй було запропоновано лише одну вакантну посаду - заступника начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами Регіонального відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. Пізніше листом від 18.06.2019 №10-09-11285 відповідач запропонував позивачці 10 інших посад, які, з погляду позивачки, явно не відповідають її досвіду роботи та рівню кваліфікації, однак в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях були наявні інші вакантні посади, які відповідач, на її переконання, був зобов`язаний їй запропонувати, зокрема, посада заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - начальника управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області. Позивачка підкреслює, що в системі органів Фонду державного майна України працювала з 1994 року та їй присвоєно 5 ранг державного службовця категорії "Б", заохочувалася почесними грамотами та подяками. З огляду на викладене позивачка уважає її звільнення з роботи незаконним.
3. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 залучено в якості третіх осіб Регіональне відділення ФДМ України по Закарпатській області та Регіональне відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
4. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
4.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ФДМ України ужив усіх заходів щодо працевлаштування позивачки у зв`язку з реорганізацією державного органу та скороченням її посади, зокрема попередив позивачку у визначений законодавством строк про наступне вивільнення, запропонував посаду відповідно до її кваліфікації категорії "Б", запропонував усі наявні вакантні посади на час звільнення.
4.2. Однак, позивачка не надала згоди на переведення її на запропоновану вакантну посаду - заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами, що фактично є відмовою позивачки від запропонованої згідно з повідомленням про наступне вивільнення посади. Крім того, листом від 26.06.2019 позивачка повідомила, що не погоджується на призначення на жодну із запропонованих у листі від 18.06.2019 № 10-09-11285 посад.
5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.04.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 скасовано і направлено справу на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
5.1. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції виходив із того, що судами недотримано принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
5.2. Так, Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, яка кількість посад була вакантною у Регіональному відділенні ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на час попередження позивачки про звільнення, чи пропонувались позивачці всі вакантні посади, які вона могла б обіймати відповідно до свої кваліфікації, одночасно з попередженням про вивільнення, також протягом періоду з дня попередження до дня звільнення та чи були вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачці станом на день звільнення; у разі якщо такі посади були то з яких причин не запропоновані. Крім того, судами попередніх інстанцій не з`ясовано та не надано належну оцінку можливості (неможливості) призначення позивачки на посаду заступника Регіонального відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області.
5.3. Суд наголосив на тому, що ці обставини є визначальними для правильного вирішення даного спору. Без перевірки цих обставин та оцінки дотримання відповідачем обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, щодо пропонування працівнику всіх вакантних посад, які були наявними на момент попередження про звільнення та з`явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо на день звільнення, які працівник може обіймати відповідно до свої кваліфікації, неможливо установити законність та дотримання відповідачем процедури вивільнення ОСОБА_1 .
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
6. ОСОБА_1 перебувала на посаді першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області.
7. Наказом ФДМ України від 06.03.2019 № 232 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" Регіональне відділення ФДМ України по Закарпатській області реорганізовано шляхом злиття з Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській області та Регіональним відділенням ФДМ України по Волинській області та утворено Регіональне відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
8. Відомості про початок припинення Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області внесені 13.03.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань з зазначенням - в стані припинення.
9. Наказом Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області від 14.03.2019 № 00079 затверджено План заходів, пов`язаних з реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (далі - План заходів).
10. Відповідно до пункту 4 Плану заходів передбачено - "Попередження персонально (під особистий підпис) працівників регіонального відділення про можливе наступне вивільнення".
11. Пункт 13 Плану заходів визначає звільнення працівників регіонального відділення, в порядку переведення, до утвореного регіонального відділення. У разі відмови від працевлаштування до утвореного регіонального відділення, працівники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області підлягають звільненню (пункт 14 Плану заходів).
12. Посада першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області відповідно до наказу ФДМ України від 06.03.2019 № 232 підлягала скороченню.
13. Так, згідно з листом ФДМ України від 18.04.2019 № 10-09-7666 зазначено, що у зв`язку з утворенням Регіонального відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях шляхом злиття Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області, Регіонального відділення ФДМ України по Львівській області та Регіонального відділення ФДМ України по Волинській області - ФДМ України просить ознайомити з попередженням про наступне вивільнення працівників зазначених регіональних відділень, які займають посади начальників регіональних відділень, а також перших заступників та заступників начальників цих регіональних відділень.
14. У зв`язку з реорганізацією Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області позивачку 18.04.2019 було попереджено про наступне вивільнення та одночасно запропоновано вакантну посаду заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами.
15. Однак у судовому засіданні установлено, що позивачка не надала згоди на зайняття запропонованої їй вакантної посади заступника начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області - начальника відділу приватизації, управління державним майном та корпоративними правами.
16. ФДМ України повторно 03.06.2019 направив на адресу Регіональних відділень лист від 03.06.2019 №10-09-10300, у якому зазначалось, що у разі прийняття працівниками, які підпадають під звільнення, рішення про призначення на запропоновані посади направити на адресу Фонду попередження про наступне вивільнення з відміткою про згоду та відповідні заяви; у разі відмови працівників від запропонованих посад надати не пізніше ніж за 5 днів до дати, що не перевищує двох місяців з моменту вручення попередження про наступне вивільнення, на адресу Фонду перелік всіх вакантних посад, наявних у Регіональному відділенні ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, що не запропоновані іншим працівникам.
17. Така відповідь була надана Регіональним відділенням ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях листом від 13.06.2019 № 01-05-00592 разом із списком вакантних посад, наявних у регіональному відділенні, що не запропоновані іншим працівникам.
18. Листом від 18.06.2019 № 10-09-11285 ФДМ України направив позивачці перелік вакантних посад, незапропонованих іншим працівникам, наявних у Регіональному відділенні ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
19. Листом від 26.06.2019 № 01-09-01402 Голова комісії з реорганізації Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області надіслала на адресу ФДМ України повідомлення позивачки від 26.06.2019, згідно з яким позивачка указує, що не погоджується на призначення на жодну із запропонованих їй у листі від 18.06.2019 за №10-09-11285 посад.
20. Наказом ФДМ України від 27.06.2019 № 260-р позивачку було звільнено з посади першого заступника начальника Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області.
21. Підставою звільнення позивачки слугувало попередження про наступне вивільнення, у зв`язку з реорганізацією державного органу - Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
22. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ ФДМ України від 26.06.2019 № 360-р "Про звільнення ОСОБА_1", поновлено ОСОБА_1 з 28.06.2019 в Регіональному відділенні ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на посаді, яка відповідає тій, з якої ОСОБА_1 звільнено на підставі наказу ФДМ України від 26.06.2019 № 360-р "Про звільнення ОСОБА_1". Стягнуто з Регіонального відділення ФДМ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 828985,56 грн.
23. Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі № 260/1084/19 стягнуто з ФДМ України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
24. За наслідками нового судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на дату попередження позивачки про наступне вивільнення, тобто 18.04.2019, посада заступника начальника Регіонального відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області була вакантною, а відтак така посада могла бути запропонована й позивачці. Таким чином обов`язок відповідача, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України, щодо пропонування працівнику всіх вакантних посад, які були наявними на момент попередження про звільнення та з`явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо на день звільнення, які працівник може обіймати відповідно до свої кваліфікації, не був виконаний по відношенню до позивачки.
24.1. Суд першої інстанції також зауважив на тому, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.10.2021 у справі № 360/23068/20, у разі відсутності рівноцінної посади працівнику пропонується інша вакантна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду пропонується в разі відсутності рівноцінної посади.
24.2. У зв`язку із зазначеним суд цієї інстанції дійшов висновку, що позивачку необхідно поновити на посаді, яка відповідає тій, з якої її було звільнено на підставі наказу ФДМ України від 26.06.2019 № 360-р і таке поновлення необхідно здійснити у Регіональному відділенні ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, яке є правонаступником Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області.
24.3. Щодо оцінки можливості (неможливості) призначення позивачки на посаду заступника Регіонального відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області в розрізі переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці суд першої інстанції зазначив, що позивачка не була наділена переважним правом зайняття (призначення на посаду) вказаної посади, а відтак відсутня й необхідність здійснювати порівняльний аналіз кваліфікації та продуктивності праці.
24.4. Визначаючи дату з якої позивачку необхідно поновити на посаді суд першої інстанцій зазначив, що відповідно до оскаржуваного наказу останню було звільнено з роботи 27.06.2019, отже дата звільнення вважається останнім робочим днем позивачки, а відтак позивачку необхідно поновити з 28.06.2019.
24.5. Обраховуючи суму середнього заробітку з час вимушеного прогулу позивачки суд цієї інстанції виходив із того, що кількість днів вимушеного прогулу за період з 28.06.2019 по 19.09.2023 складає 1066 робочих днів, а тому сума середньої заробітної плати за спірний період, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, становить 828985,56 грн (1066*777,66 грн).
25. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу ФДМ України задоволено, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі № 260/1084/19 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог та вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
26. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із того, що ФДМ України в спірних правовідносинах є суб`єктом призначення та не є роботодавцем позивачки в розумінні закону. Разом з тим, позивачка просить поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з ФДМ України, при цьому, як встановлено судом, позивачка отримувала заробітну плату у Регіональному відділення ФДМ України по Закарпатській області.
26.1. У цьому аспекті суд апеляційної інстанції зазначив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки можливість заміни неналежного відповідача передбачена наведеними приписами процесуального законом. Визначення відповідачів, предмета й підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Враховуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи, суд першої інстанції може самостійно залучити співвідповідача (частина третя статті 48 КАС України) чи залучити другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС України), якщо для цього є підстави. Проте, як зауважив суд апеляційної інстанції, в такій площині суд першої інстанції спірні правовідносини не розглядав.
26.2. Разом із тим за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.
26.3. На думку суду цієї інстанції, суд першої інстанції хоча й захистив порушене право позивачки, дійшов помилкового висновку щодо необхідності стягнення коштів за рахунок бюджетних асигнувань Фонду державного майна України.
26.4. У підсумку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при вирішенні публічно-правового спору у цій справі, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову та ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь позивачки витрат на правничу допомогу. Відтак, за висновком суду апеляційної інстанції, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та у задоволенні позову і заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
27. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Яцук Валерія Петрівна, звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просить:
1) скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 260/1084/19 повністю;
2) змінити рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 в мотивувальній частині щодо застосування до спірних правовідносин статті 42 КЗпП України; скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 в частині стягнення з Регіонального відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 828985,56 грн та в цій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
27.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
27.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує, що судом першої інстанції не було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2020 у справі № 440/2133/19 щодо застосування статті 42 КЗпП України.
27.3. Так, сторона позивачки вказує, що у наведеній постанові Суд, аналізуючи норми статті 42 КЗпП України зауважив, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
27.4. За висновком Суду для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати, в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.
27.5. У цій постанові, як зазначає касатор, Суд також зауважив на тому, що продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
27.6. Скаржник також зауважує, що аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у цій справі при перегляді рішень судів попередніх інстанцій, зауваживши на правильному застосуванні частини першої статті 42 КЗпП України, обставини справи і на докази, які повинні були бути надані відповідачем. Натомість у цій справі суд першої інстанції не врахував вказаних висновків і сформував власні висновки, які не узгоджуються з висновками Верховного Суду, які були сформовані ним за результатами розгляду касаційної скарги у цій справі.
27.7. Також, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є оскарження судових рішень перелік яких визначений у пункті 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 48 КАС України.
27.8. Як зазначає скаржник суд першої інстанції встановивши, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пред`явлена не до тієї особи, в порушення частини третьої статті 48 КАС України, не залучив належного відповідача, що призвело до неможливості в подальшому ефективно захистити порушені права позивачки в суді апеляційної інстанції.
27.9. У цьому аспекті зауважує, що відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи вона може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
27.10. Сторона позивачки акцентує увагу на тому, що із резолютивної частини рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 слідує, що суд першої інстанції встановив, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заявлена не до того відповідача, оскільки суд стягнув кошти з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, яке в цій справі було третьою особою.
27.11. Водночас в порушення частини третьої статті 48 КАС України не вжив жодних дій і не прийняв жодних рішень, які б були спрямовані на залучення співвідповідача та відповідно ефективно захистили б права позивачки.
27.12. Разом з тим, як зауважує касатор, норми процесуального законодавства не наділяють суд апеляційної інстанції виправити порушення частини третьої статті 48 КАС України, які допущені судом першої інстанції.
27.13. При цьому, суд апеляційної інстанції в порушення статей 90, 308 КАС України належним чином не оцінивши наказ ФДМ України від 27.06.2019 року № 260-р "Про звільнення ОСОБА_1", безпідставно і необґрунтовано скасував повністю рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2023, порушивши вимоги статті 242 КАС України та не зазначивши у постанові жодного обґрунтування висновків щодо неналежності ФДМ України як відповідача по всіх заявлених позовних вимогах.
27.14. Крім того, суд апеляційної інстанції не враховував зміст постанови Верховного Суду від 12.04.2023 у цій справі, зокрема в частині висновків суду, що спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності наказу ФДМ України, як відповідача у справі.
27.15. Скаржник наголошує, що оскільки у цій справі оскаржується наказ, який прийнято відповідачем - ФДМ України, а також враховуючи постанову Верховного Суду від 12.04.2023, в якій Суд надав оцінку спірним правовідносинам та позовним вимогам до цього відповідача, то відсутні підстави стверджувати, що ФДМ України є неналежним відповідачем у цій справі за всіма заявленими до нього вимогами.
27.16. Таким чином, як вказує сторона позивача, при ухвалені оскаржуваних судових рішень має місце порушення судами норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України та є підставою для їх скасування на підставі пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.
28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.02.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
28.1. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.04.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.
29. Від ФДМ України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких відповідач та третя особа просять відмови у задоволенні вимог останньої з огляду на їх необґрунтованість, а постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції, залишити без змін.
29.1. Так, у відзиві ФДМ України, зокрема зазначено, що Центральний апарат Фонду, як окрема юридична особа, яка не здійснювала виплату заробітної плати позивачці, оскільки це не передбачено кошторисом Центрального апарату Фонду, не може нести фінансової відповідальності за іншу юридичну особу, а саме Регіональне відділення чи комісію з його реорганізації, а тому ФДМ України є неналежним відповідачем в частині сплати середнього заробітку ОСОБА_1 .
29.2. У цьому аспекті відповідач зауважує, що заробітну плату ОСОБА_1 отримувала у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Закарпатській області а не у ФДМ України. Відповідно до наказу Фонду від 13.05.2019 № 459 "Про визнання дня початку роботи регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях" днем початку роботи регіонального відділення визначено 15.05.2019 (код ЄДРПОУ 42899921).
29.3. Отже, як зазначає відповідач, на момент подачі позову (22.07.2019) вже було утворено нову юридичну особу (правонаступника Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області), але діяла комісія з реорганізації регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області, яке перебувало в стані припинення. Станом на сьогодні Регіональне відділення ФДМ України по Закарпатській області ліквідовано.
Позиція Верховного Суду