ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 167/498/22
провадження № 51-7737км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100000000642, щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Немир Рожищенського району Волинської обл., який проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст висунутого обвинувачення й оскаржених судових рішень
1. Органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_7 у тому, що він, обіймаючи посаду заступника начальника управління - начальника відділу організації протиепізоотичної роботи управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинив корупційний злочин за таких обставин.
2. Після звернення до ОСОБА_7 комерційного директора фермерського господарства "Стельмащук" ОСОБА_8 з приводу одержання господарством довідки про епізоотичне благополуччя щодо інфекційних захворювань виправданий, маючи посадові повноваження з організації та управління державним контролем як на обласному рівні, так і у структурних підрозділах, з урахуванням давнього знайомства з начальником Рожищенського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_9, попередньо вступивши у змову з останнім, 02 червня 2022 року висунув ОСОБА_8 вимогу надати йому і ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн. за те, що ОСОБА_7 забезпечить підписання довідки ОСОБА_9, проведення всіх необхідних для цього аналізів і в подальшому не створюватиме перешкод у діяльності фермерського господарства. Усвідомлюючи, з огляду на вплив виправданого, зумовлений займаною посадою, неможливість отримати ветеринарний документ в інший спосіб, ОСОБА_8 погодився на його протиправну вимогу.
3. 30 червня 2022 року ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 ветеринарні документи, у тому числі підписану ОСОБА_9 довідку про підтвердження епізоотичного благополуччя фермерського господарства "Стельмащук", і того ж дня о 12:55 год. під контролем правоохоронних органів одержав від ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 10 000 грн за вчинення в інтересах фермерського господарства зазначених вище дій. Одразу після отримання коштів ОСОБА_7 було затримано працівниками поліції.
4. Рожищенський районний суд Волинської області вироком від 29 травня 2023 року визнав ОСОБА_7 невинуватим і виправдав за частиною 3 статті 368 КК на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю наявності у його діях складу кримінального правопорушення.
5. Визнаючи висунуте обвинувачення недоведеним, суд виходив з такого:
5.1. поданими сторонами і дослідженими у судовому засіданні доказами не підтверджено призначення отриманих ОСОБА_7 від ОСОБА_8 грошей як неправомірної вигоди за вчинення з використанням свого службового становища дій в інтересах фермерського господарства " ОСОБА_10". Натомість за результатами судового розгляду не було спростовано версію захисту про те, що зазначені кошти виправданий узяв на прохання ОСОБА_8 для офіційної оплати необхідних для оформлення довідки лабораторних досліджень, здійснити яку самостійно останній не мав змоги через свою зайнятість і некомпетентність у цих питаннях;
5.2. не було переконливо спростовано і доводи сторони захисту про провокацію злочину правоохоронними органами за допомогою агента ОСОБА_8 з урахуванням відсутності підтверджених даних про причетність виправданого до корупційних злочинів до подій цієї справи, ініціативної поведінки ОСОБА_8, що супроводжувалася неодноразовими пропозиціями грошової винагороди, а також того, що останній є викривачем ще у низці інших кримінальних проваджень про корупційні злочини;
5.3. згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 вперше звернувся до ОСОБА_7 з приводу оформлення довідки 05 травня 2022 року, а відповідно до його заяви про злочин - у кінці травня 2022 року. Крім цього, станом на травень ОСОБА_8 ще не працював у фермерському господарстві " ОСОБА_10", оскільки був оформлений на роботу лише 01 червня 2022 року;
5.4. дані, зазначені ОСОБА_8 у заяві про злочин від 21 червня 2022 року, про те, що з 10 000 грн особисто ОСОБА_7 мав отримати 3 000 грн, а решта призначалися іншим особам, суперечили інформації, одержаній у результаті аудіо-, відеоконтролю особи, згідно з якою виправданий домовлявся з ОСОБА_8 про одержання особисто для себе 6 000 грн і 4 000 грн - для передавання іншим службовцям. Під час судового розгляду зазначені суперечності не усунуті;
5.5. у заяві про злочин ОСОБА_8 неправильно зазначив відомості про те, службові особи якого державного органу чи установи здійснили перевірку фермерського господарства " ОСОБА_10", необхідну для підтвердження епізоотичного благополуччя.
6. 26 вересня 2023 року Волинський апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі прокурор заявив вимогу скасувати ухвалу апеляційного суду на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
8. На обґрунтування зазначеної вимоги навів такі доводи:
8.1. всупереч вимогам частини 2 статті 419 КПК суд апеляційної інстанції не здійснив належної перевірки доводів апеляційної скарги прокурора про незаконність і необґрунтованість виправдувального вироку і, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не навів в ухвалі переконливих мотивів прийнятого рішення;
8.2. апеляційний суд необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, які, на думку прокурора, отримали неправильну оцінку суду першої інстанції;
8.3. версія ОСОБА_7 щодо призначення переданих йому коштів під час судового розгляду була спростована іншими доказами, зокрема змістом розмов ОСОБА_7 і ОСОБА_8, зафіксованих під час НСРД. У судовому засіданні виправданий не міг переконливо пояснити необхідність офіційної оплати ОСОБА_8 лабораторних досліджень саме через нього, з урахуванням, серед іншого, наявності на фермерському господарстві бухгалтера, у службові обов`язки якого входило здійснення таких платежів;
8.4. висновки судів про наявність у справі ознак провокації злочину є безпідставними з огляду на те, що:
- до початку контролю за вчиненням злочину правоохоронні органи одержали інформацію про можливе вчинення ОСОБА_7 протиправних дій, первинним джерелом якої був ОСОБА_8 і яка потребувала перевірки і давала підстави для початку таємної операції;
- ініціатива ОСОБА_8 щодо спілкування з виправданим стосувалася попередніх домовленостей, не була пов`язана з підбурюванням до одержання неправомірної вигоди, а, навпаки, свідчила про наявність у заявника зумовлених діями ОСОБА_7 підстав сприймати як реальну загрозу порушення своїх прав і законних інтересів у разі відмови виконати протиправну вимогу;
- поведінка виправданого під час спілкування з ОСОБА_8 мала активний ініціативний характер, зокрема, саме він керував діями заявника і не намагався завадити наданню йому неправомірної вигоди;
- під час цього спілкування будь-який тиск чи погрози щодо ОСОБА_7 не застосовувались;
- та обставина, що ОСОБА_8 є викривачем в інших провадженнях про корупційні правопорушення, не свідчить про провокацію злочину;
- жодних об`єктивних даних про залежність ОСОБА_8 від правоохоронних органів під час судового розгляду не здобуто;
- позиція сторони захисту щодо підбурювання до кримінального правопорушення є суперечливою: виправданий і захисник під час судового розгляду заперечували сам факт одержання ОСОБА_7 неправомірної вигоди і водночас стверджували, що правоохоронні органи спровокували вчинення цього злочину.
9. На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 в інтересах виправданого ОСОБА_7 подав заперечення, в яких навів доводи щодо законності й обґрунтованості вироку й ухвали, просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
10. Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу з наведених у ній доводів і міркувань, просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
11. Захисник ОСОБА_6 і виправданий ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердили свою позицію і доводи на її обґрунтування, зазначені у запереченнях на касаційну скаргу, просили залишити її без задоволення, а вирок та ухвалу - без зміни.
Мотиви Суду
12. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
13. Однією з підстав для скасування судового рішення у касаційному порядку відповідно до статті 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
14. Згідно зі статті 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
15. Зі змісту статті 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, зокрема, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
16. Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам статті 370 КПК.
17. Крім того, відповідно до вимог статті 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
18. Зазначених вимог закону апеляційний суд, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора, не дотримався.
19. Зокрема, як видно з матеріалів кримінального провадження, у своїй апеляційній скарзі на вирок державний обвинувач наводив докладні доводи щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону і невідповідності фактичним обставинам кримінального провадження викладених у вироку висновків суду про недоведеність наявності у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
20. Цих доводів апеляційний суд належним чином не перевірив і всупереч вимогам частини 2 статті 419 КПК не дав на них вичерпних і переконливих відповідей, які би ґрунтувалися на матеріалах кримінального провадження.
21. Зокрема, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, який визнав неспростованою поданими сторонами і дослідженими у судовому засіданні доказами версію сторони захисту щодо призначення переданих ОСОБА_7 . ОСОБА_8 коштів - нібито для оплати лабораторних досліджень. Як стверджував ОСОБА_7, ОСОБА_8 просив його здійснити оплату, посилаючись на власну зайнятість і некомпетентність у цих питаннях. Зі слів виправданого, він із ОСОБА_8 не домовлявся про надання йому 10 000 грн і переданих останнім грошей не перераховував, вважаючи, що там 4 000-5 000 грн для оплати аналізів біологічного матеріалу худоби.
22. Водночас суд не дав належної оцінки послідовним показанням безпосередньо допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 про те, що він надав виправданому 10 000 грн на його вимогу саме як неправомірну вигоду для ОСОБА_7, ОСОБА_9 та інших осіб за забезпечення сприятливих для фермерського господарства " ОСОБА_10" результатів лабораторних досліджень, підписання ОСОБА_9 довідки про підтвердження епізоотичного благополуччя і нездійснення перешкод у роботі фермерського господарства у майбутньому. ОСОБА_8 наголошував, що виправданий сам визначив суму грошової винагороди і неодноразово уточнював, яку частину з переданих коштів має одержати він особисто, а яку передати іншим посадовцям.
23. Надаючи перевагу свідченням ОСОБА_7 над показаннями свідка ОСОБА_8 у сукупності з даними, одержаними у результаті НСРД, суд не перевірив, наскільки логічною та переконливою є версія виправданого з урахуванням того, що оплата лабораторних досліджень, як і будь-яких інших послуг, здійснюється через банківську установу у загальному порядку переказу коштів на рахунок з відповідним призначенням платежу, зазначене не потребує спеціальних знань, умінь, не вимагає значного часу й інтелектуальних зусиль, а ОСОБА_8 завідомо для ОСОБА_7 виконував функцію комерційного директора фермерського господарства, що передбачає певний рівень компетентності у фінансово-господарських питаннях.
24. Взявши до уваги показання виправданого щодо призначення коштів, суд не з`ясував, чому, за твердженнями ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернувся з проханням оплатити дослідження не до інших осіб, зокрема тих, що здійснювали обслуговування фермерського господарства, а саме до нього - службової особи, від дій якої залежало оформлення документа, необхідного для безперешкодної діяльності господарства.
25. Ба більше, згідно з показаннями виправданого у судовому засіданні ОСОБА_8 неодноразово пропонував йому "віддячити" особам, що проводять лабораторні дослідження і беруть участь в оформленні довідки. Однак після такої поведінки надання йому комерційним директором господарства грошей нібито для оплати рахунків не викликало у ОСОБА_7 підозри, попри його багаторічний досвід роботи на державній службі.