ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 587/102/18
провадження № 51-7878км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_8 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 11 березня 2019 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 4 травня 2023 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу за вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 18 лютого 2005 року за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців, звільненого 12 травня 2017 року після відбуття покарання,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Сумського районного суду Сумської області від 11 березня 2019 року ОСОБА_8 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за п. 13 ч. 2
ст. 115 КК - на строк 15 років; за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 30 серпня 2017 року в період із 22:15 до опівночі на кухні в будинку домоволодіння АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, взяв ножа та почав завдавати ним ударів ОСОБА_9 у різні частини тіла, а коли остання намагалася втекти - наздогнав її та продовжив завдавати удари ножем, утримуючи потерпілу за шию. Згодом ОСОБА_9 втратила свідомість і впала на підлогу, ОСОБА_8 двічі вдарив її ножем, після чого ніж зламався, а ОСОБА_8 взяв на кухні інший ніж та продовжив завдавати ним ударів ОСОБА_9 допоки остання не перестала подавати ознак життя. Всього ОСОБА_8 завдав потерпілій 37 ударів ножем, умисно вбивши її, після чого викрав з будинку належні ОСОБА_6 5000 російських рублів (2173, 20 грн за курсом Національного банку України станом на дату вчинення злочину), золоті каблучку та сережку загальною вартістю 2473, 60 грн.
Місцевий суд кваліфікував дії ОСОБА_8 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, скоїв умисне вбивство ОСОБА_9, а також за ч. 2 ст. 185 КК, як повторне таємне викрадення чужого майна, належного ОСОБА_6, на суму 4646, 80 грн.
Полтавський апеляційний суд 7 лютого 2020 року залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_8, а скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_6 задовольнив: скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив свій, яким постановив вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК -у виді довічного позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 3 грудня 2020 року касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 задоволено частково, а вирок Полтавського апеляційного суду від 7 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_8 скасовано через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що суди першої та другої інстанцій не встановили момент отримання ОСОБА_8 копії постанови про закриття кримінального провадження від 25 червня 2018 року за його заявою про незаконні методи досудового розслідування, у разі відсутності таких даних, не вручили її останньому і не надали можливості реалізувати його право на оскарження цього рішення, а тому дійшла висновку про те, що вирок апеляційного суду не відповідає положенням ст. 420 КПК.
За наслідками нового апеляційного розгляду Полтавський апеляційний суд 4 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишив без задоволення, апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та прокурора задовольнив.
На підставі статей 49, 74 КК звільнив ОСОБА_8 від покарання, призначеного за
ч. 2 ст. 185 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.
Скасував вирок Сумського районного суду Сумської області від 11 березня 2019 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 за п. 13 ч. 2
ст. 115 КК покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалив виключити із мотивувальної та резолютивної частин вироку вказівку про призначення остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8, посилаючись на неповноту
судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального
процесуального закону, ставить питання про скасування судових рішень обох попередніх інстанцій стосовно нього і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Зазначає, що під час його затримання та проведення досудового розслідування працівники поліції здійснювали на нього фізичний та психологічний тиск, не роз`яснили право на захист. Крім того, звертає увагу, що він був затриманий раніше ніж вказано у протоколі. Однак суди не перевіряли цих його доводів і не врахували, що копію постанови про закриття кримінального провадження за результатом перевірки вказаних фактів він не отримував, а тому не міг її оскаржити.
У зв`язку з цим стверджує, що його показання під час досудового розслідування отримані під примусом, а тому просить брати до уваги лише фактичні дані, що містяться у його показаннях, наданих ним в суді.
Вказує, що, відмовивши йому у проведенні медичного обстеження, суди обох інстанцій порушили його право на захист.
Зазначає, що потерпіла сама запросила його до себе додому, а потім не випускала з приміщення, чим вчинила злочин стосовно нього. Тому він вимушений був захищатися.
Крім того, посилається на порушення апеляційним судом його права на захист через те, що його не було доставлено на оголошення повного тексту вироку апеляційного суду.
Вважає необґрунтованими висновки апеляційного суду щодо призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки вони, на переконання засудженого, жодним чином не вмотивовані.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Потерпіла також просила залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення. Зауважила, що доводи ОСОБА_8 про те, що він відтворив обставини вчинення злочину під час слідчого експерименту під тиском працівників поліції є неспроможними, оскільки під час проведення цієї слідчої дії засуджений повідомляв такі деталі, які не могли бути відомі працівникам поліції. Зокрема, засуджений показував дорогу, якою вони з ОСОБА_9 йшли до її будинку. При цьому, потерпіла зазначила, що ОСОБА_8 показав не центральну дорогу, а шлях до будинку, який, на її переконання, не могли знати працівники поліції. Також, зазначила, що в ході проведення слідчого експерименту засуджений спокійно себе поводив та детально відтворив обстановку в будинку у день вчинення ним злочину, вказавши, що змінилося в інтер`єрі, які меблі було переставлено з моменту останнього його перебування в будинку.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Згідно із ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За статтею 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, у тому числі отримувати нові докази та досліджувати їх.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, захисника, позиції прокурора та потерпілої, перевіривши касаційну скаргу засудженого з доповненнями, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з таких підстав.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів
- з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, які визначено
ч. 1 ст. 94 КПК.
Так, з вироку вбачається, що суд першої інстанції визнав установленим,
що 30 серпня 2017 року в період із 22:15 до опівночі на кухні в будинку домоволодіння АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, ОСОБА_8 взяв ножа та почав завдавати ним ударів ОСОБА_9 у різні частини тіла, а коли остання намагалася втекти - наздогнав її та продовжив завдавати удари ножем, утримуючи потерпілу за шию. Згодом ОСОБА_9 втратила свідомість і впала на підлогу, ОСОБА_8 двічі вдарив її ножем, після чого ніж зламався, а ОСОБА_8 взяв на кухні інший ніж та продовжив завдавати ним ударів ОСОБА_9, допоки остання не перестала подавати ознак життя. Всього ОСОБА_8 завдав потерпілій 37 ударів ножем, після чого викрав з будинку належні ОСОБА_6 5000 російських рублів (2173, 20 грн за курсом Національного банку України станом на дату вчинення злочину), золоті каблучку та сережку загальною вартістю 2473, 60 грн.
Такі дії ОСОБА_8 місцевий суд кваліфікував за п. 13 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 185 КК.
У суді ОСОБА_8 не визнав вчинення інкримінованих йому злочинів. Стверджував, що ОСОБА_9 він не вбивав, про місце її проживання не знав, у її будинку не був та крадіжки з будинку потерпілої не вчиняв, а під час досудового слідства визнавав свою вину через застосування до нього незаконних методів слідства з боку працівників поліції.
Водночас, як убачається з вироку місцевого суду, засуджений визнавав факт спілкування з ОСОБА_9 на зупинці громадського транспорту в м. Суми та подальшої поїздки з нею на маршрутному таксі до с. Косівщина Сумського району, після її пропозиції переночувати у неї вдома і дочекатися транспорту до м. Гадяча.
ОСОБА_8 стверджував, що після того, як вони з ОСОБА_9 вийшли з маршрутного таксі йому зателефонувала дружина, якій він повідомив, що у нього немає можливості поїхати з м. Сум та незнайома жінка запропонувала переночувати у неї, а наступного дня їхати додому. Дружина через ревнощі стала вимагати щоб він негайно їхав додому. Тому він повідомив ОСОБА_9, що не піде до неї додому і вони розійшлися. Він пішов у бік виїзду з міста Сум, деякий час йшов пішки, потім на попутних автівках доїхав до
АДРЕСА_2, де вранці сів на автобус і попрямував у напрямку м. Гадяча.
Місцевий суд, спростовуючи доводи ОСОБА_8 про те, що він не вбивав
ОСОБА_9, та відкидаючи його версії щодо непричетності до вчинення вбивства, проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності зазначив, що не дивлячись на невизнання своєї вини засудженим, його вина підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, колегія суддів зазначила, що з протоколу та відеозапису слідчого експерименту, проведеного в присутності адвоката 16 вересня 2017 року встановлено, що засуджений на місцевості продемонстрував послідовність своїх дій.
Під час цієї слідчої дії ОСОБА_8 докладно описав ножі, якими заподіював удари потерпілій, показав, куди саме було завдано удар, від якого зламався ніж, показав положення тіла ОСОБА_9 під час завдання численних ударів ножем, місце розташування меблів у будинку. Крім того, ОСОБА_8 провів учасників слідчої дії по всьому маршруту руху до будинку ОСОБА_9, показав двері, через які вони з потерпілою заходили до будинку, відтворив обстановку в будинку, показавши місце, де він роздягався, чашку, з якої пив чай, підставку в приміщенні кухні, з якої він взяв інший ніж для заподіяння ударів потерпілій після того, як перший ніж зламався, показав вікно, через яке, вирізавши антимоскітну сітку, він вистрибнув з будинку, показав місце, де викинув цілий ніж на город - навпроти будинку АДРЕСА_1, а також місце, де викинув поламаний ніж, штани та "майстерку".
Крім того, ухвалюючи рішення, суд зауважив, що фактичні обставини вчинення злочинів, відтворені ОСОБА_8 під час слідчого експерименту, підтверджуються сукупністю інших фактичних даних, досліджених в судовому засіданні, що містяться у:
- протоколі огляду місця події від 1 вересня 2017 року, згідно з яким під час огляду земельної ділянки на території домоволодіння ОСОБА_10 ( АДРЕСА_3 ) виявлено кухонний ніж, який відповідно до показань свідка ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_6 зник з помешкання ОСОБА_9 після її вбивства. Вид знайденого ножа співпадає з описанням, даним ОСОБА_8 під час слідчого експерименту;
- показаннях свідка ОСОБА_10, який зазначав, що виявив на своїй земельній ділянці кухонний ніж та повідомив про це працівників поліції;
- показаннях потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12, які підтвердили, що знайдений під час досудового слідства ніж, який ОСОБА_8 викинув на город ОСОБА_10, належить ОСОБА_9 ;
- показаннях свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12, які виявили труп
ОСОБА_9 у її будинку, описали обстановку на подвір`ї та в будинку;
- протоколі огляду місця події від 31 серпня 2017 року, згідно з яким під час огляду території домоволодіння ОСОБА_9 на ґрунті, вільному від рослинності, виявлено два відбитки низу взуття, умовно позначеного "1" та "2", антимоскітну сітку, яка має ушкодження, схожі на розрізи і розриви. Перші два вікна з лівого боку будинку відчинені, а на другому вікні з лівого боку будинку відсутня антимоскітна сітка. В будинку виявлено плями речовини бурого кольору, схожі на кров, а на підлозі в кімнаті № 2 - численні плями-нашарування речовини бурого та червоного кольорів, уламок клинка ножа з металу сріблястого кольору і труп ОСОБА_9 з численними
колото-ріжучими ранами в ділянці тулуба. На передній поверхні кофти, майки та спідниці пошкодження;
- протоколі огляду трупа від 1 вересня 2017 року, відповідно до якого в присутності судово-медичного експерта був оглянутий труп ОСОБА_9 . На грудній клітині, животі, руках мається нашарування речовини бурого кольору, схожого на кров, на обличчі засохла червоно-коричнева кров. При цьому в ділянці передньої поверхні грудної клітини справа на трупі виявлена група ран в кількості 10 з рівними краями та гострими кінцями, в ділянці передньої поверхні грудної клітини зліва виявлено 8 аналогічних ран, на правій бічній поверхні грудної клітини виявлена група аналогічних ран в кількості 10, в ділянці задньої поверхні грудної клітини зліва виявлено 3 рани, аналогічні рани виявлені в ділянці передньої черевної стінки;
- висновках судово-медичних експертиз від 17 жовтня 2017 року № 280 та від 24 листопада 2017 року № 366, згідно з якими на клаптях шкіри трупа ОСОБА_9 виявлено наскрізні колото-різані рани, які могли бути спричинені клинком ножа, наданим на експертизу і вилученим 1 вересня 2017 року під час огляду належного ОСОБА_10 . домоволодіння ( АДРЕСА_3 ), або іншим клинком з аналогічними конструктивними особливостями, ступенем гостроти леза, кінця (вістря), властивостями обушка;
- висновку судово-медичної експертизи (трупа) від 8 листопада 2017 року
№ 786/527, за яким смерть потерпілої ОСОБА_9 настала внаслідок проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки та черевної порожнини. Загальна кількість колото-різаних ран на тілі ОСОБА_9 - 37, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті;
- протоколі огляду предметів від 11 вересня 2017 року, відповідно до якого предметом огляду є DVD-диск, виданий свідком ОСОБА_14 . При розкритті файлів встановлено, що в 21:35:37 до салону автобуса зайшла ОСОБА_9 разом з чоловіком, за статурою, зростом та обличчям схожим з ОСОБА_8 . ОСОБА_9 та схожий на засудженого чоловік пройшли по салону автобуса і сіли поруч, ближче до водія. Під час руху ОСОБА_9 періодично дивиться в напрямку схожого на засудженого чоловіка, жестикулює, веде розмову. О 21:42 двері маршрутного таксі відчинилися, ОСОБА_9 та схожий на ОСОБА_8 чоловік разом вийшли через передні двері автобуса (т. 1, а. с. 205-206, 207, 208-209, 210). При цьому місцевий суд зауважив, що в судовому засіданні ОСОБА_8 не спростував ту обставину, що вони разом з ОСОБА_9 їхали в маршрутному таксі № 10 і що відеокамери спостереження зафіксували саме його, а не іншу схожу на нього особу. ОСОБА_8 пояснив, що дійсно їхав в маршрутному таксі разом з ОСОБА_9, вони разом сідали в автобус і виходили з нього;
- показаннях свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та
ОСОБА_17, згідно з якими підтверджено факт спілкування ОСОБА_9 з незнайомим чоловіком на зупинці громадського транспорту, а також свідка
ОСОБА_14, який запам`ятав як потерпіла разом із чоловіком схожим на засудженого їхали на маршрутному таксі, яким він керував;
- протоколі обшуку помешкання ОСОБА_8 (
АДРЕСА_4 ), згідно з яким вилучено пару чоловічих кросівок, які належать ОСОБА_8, що підтвердив сам засуджений в судовому засіданні;