ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 676/3841/20
провадження № 51-5418 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020240160000150 від 12 квітня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Субіч Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, 12 квітня 2020 року близько 00:22 ОСОБА_6, перебуваючи в приміщенні для охорони, що розташоване на території сільськогосподарської ферми АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході суперечки з ОСОБА_7, умисно, наніс останньому низку ударів кулаками у ділянку лівої вилиці, в підочну область, тім`яну ділянку зліва, лівої реберної дуги, один удар носовою частиною взуття правої стопи в ділянку кисті лівої руки, в наслідок чого спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження. Надалі ОСОБА_6 наніс ОСОБА_7 один удар носовою частиною взуття лівої стопи в область кисті правої руки, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньо суглобового перелому голівки основної фаланги п`ятого пальця правої кисті з незначним зміщенням відламків, яке відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що призвело до тривалого розладу здоров`я більше 21 дня.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 14 червня 2023 року вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2022 року залишив без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги з доповненнями до неїзазначає, що:
· органом досудового розслідування не були досліджені усі обставини справи, не проведений огляд місця подій, не вилучені інші відеозаписи, а також не здійснена деталізація з мобільного телефону потерпілого ОСОБА_7 . В постанові слідчого про призначення експертизи зазначена неправильна дата;
· слідчий безпідставно відмовив стороні захисту у задоволенні низки клопотань та ввів в оману щодо дати завершення досудового розслідування;
· протокол огляду слідчого експерименту від 07 травня 2020 року складений з порушеннями, оскільки у ньому відсутні підписи осіб, які брали участь у вказаній слідчій дії;
· судово-медичні експертизи містять різні висновки щодо наявного в потерпілого ушкодження п`ятого пальця правої кисті. Водночас записом у журналі рентгенологічних досліджень підтверджується, що відповідно до знімку № 271 у останнього був ушкоджений четвертий палець правої кисті, який на цей час відсутній у матеріалах справи. Експертизи, які наявні у справі, не містять посилань на інші рентгензнімки;
· свідки в ході допиту не посилалися на те, що у потерпілого ОСОБА_7 був перелом мізинця, таких відомостей не містить і протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення;
· потерпілий ОСОБА_7 неодноразово змінював свої показання протягом судового розгляду;
· свідки та потерпілий омовили засудженого з метою дискредитувати його дружину ОСОБА_8, яка є депутатом сільської ради. Суди не взяли до уваги показання свідків сторони захисту і послалися на показання свідків, які не були очевидцями події;
· несвоєчасність виявлення у потерпілого ушкодження пальця свідчить про фальсифікацію доказів. Зауважує, що таку травму ОСОБА_7 міг отримати після подій, що сталися 12 квітня 2020 року. На підставі чого висновок експертизи № 158 від 16 квітня 2020 року є недопустимим доказом;
· відеозапис із камер спостереження містить ознаки фрагментації, однак стороною обвинувачення не було проведено експертизу на предмет визначення "оригінальності" вказаного запису;
· дані про час вчинення кримінального правопорушення є суперечливими;
· суди не надали оцінку доказам з точки зору достовірності та порушили вимоги ст. 94 КПК України;
· суд апеляційної інстанції залишив поза увагою клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України.
Судові рішення є невмотивованими та не відповідають приписам ст. 370 КПК України.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просив залишити оскаржувані рішення без зміни.
Від засудженого ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому останній підтримав доводи своєї касаційної скарги та просив проводити судовий розгляд за його відсутністю.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
У касаційній скарзі засуджений, крім іншого, посилається на неповноту розгляду справи, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу статей 433, 438 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Доводи ОСОБА_6 щодо незаконності його засудження за вчинення інкримінованого злочину є аналогічні доводам його апеляційної скарги, які були перевірені в суді апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.
З судових рішень убачається, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року в справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року в справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року в справі № 760/23459/17 та ін.).
Цей стандарт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6, на думку колегії суддів касаційного суду, було дотримано з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій установили, що винуватість ОСОБА_6 підтверджується, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, а також протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12 квітня 2020 року, протоколом тимчасового доступу від 01 травня 2020 року, відеозаписами, фотознімками, медичною карткою стаціонарного хворого ОСОБА_7, копіями аркушів журналів реєстрації рентгенологічних обстежень у КНП "Багатопрофільна центральна районна лікарня" Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, висновками судово-медичних експертиз №158 від 16 - 22 квітня 2020 року, № 259 від 15 липня 2020 року, № 144 від 28 лютого - 20 квітня 2022 року.
Так, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою ОСОБА_6 зазначає, що орган досудового розслідування допустився однобічності, не провів огляд місця подій, не вилучив відеозаписи з інших камер спостереження, не провів деталізацію з мобільного телефону потерпілого, безпідставно відмовив у задоволенні низки клопотань, ввівши в оману щодо дати завершення досудового розслідування.
Частина 1 ст. 94 КПК України містить положення, відповідно до якого слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).
Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій (ч. 1 ст. 40 КПК України).