ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 362/5155/14-ц
провадження № 61-17340св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство",
відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Колодієм Олександром Миколайовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство") звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2007 року № 1368-1372 "Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність громадян" вилучено з постійного користування ДП "Київське лісове господарство" земельні ділянки загальною площею 4,995 га лісогосподарського призначення в межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.
На підставі розпорядження Управлінням Держкомзему у Васильківському районі зареєстровано та видано державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області на ім`я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 .
У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 13 вересня 2011 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 було відчужено на користь ОСОБА_4 передані їм у власність земельні ділянки.
Прокурор вважав, що зазначене вище розпорядження Київської обласної державної адміністрації прийнято з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок і ним вилучено ліси площею 4,995 га, які знаходяться в одному кварталі лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства. Оскільки ліси площею понад 1 га має право вилучати лише Кабінет Міністрів України, то Київська обласна державна адміністрація перевищила передбачені законом повноваження. Отже, спірні земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі Кабінету Міністрів України, що дає підстави для витребування їх з чужого незаконного володіння на користь ДП "Київське лісове господарство", в користуванні якого вони перебували.
Ураховуючи наведене, заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Київське лісове господарство" просив суд:
- визнати недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2007 року № 1368-1372 "Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність громадян";
- визнати недійсними державні акти на право власності, видані на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, на земельні ділянки площею 0,999 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району;
- визнати недійсними державні акти на право власності ОСОБА_6, ОСОБА_5 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 на земельні ділянки площею 0,999 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району;
- витребувати із незаконного володіння у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, земельні ділянки площею 0,999 га, у кожного, на користь держави, витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,98 га і визнати за державою право користування на земельні ділянки загальною площею 4,995 га;
- визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП "Київське лісове господарство" - право користування на земельні ділянки загальною площею 4,995 га (кадастрові номери: 3221493300:02:003:0011; 3221493300:02:003:0012; 3221493300:02:003:0013 3221493300:02:003:0014; 3221493300:02:003:0015), що знаходяться на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, загальною ринковою вартістю 1 959 804 грн 00 коп.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 27 листопада 2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (касаційне провадження № 61-21642св18).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року клопотання представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Блажка Р. П. задоволено та закрито провадження у справі.
Суд першої інстанції керувався пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України й виходив із того, що зміни до законодавства у сфері регулювання земельних відносин, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, свідчать про втрату Кабінетом Міністрів України підстав для розпорядженням земельними ділянками, які прокурор вважає спірними, а отже, відсутні підстави для представництва Кабінету Міністрів України прокурором.
Судове рішення районного суду мотивовано неможливістю розгляду позову за відсутністю предмета спору як такого, оскільки, позовні вимоги у даній справі хоча й стосуються конкретного матеріально-правового об`єкта - конкретної земельної ділянки, проте, враховуючи зміни в законодавстві, згідно з яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, об`єктивно виключає виникнення правового конфлікту між позивачем і відповідачем Київською обласною державною адміністрацією.
При цьому районний суд посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 та у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу, що вимоги прокурора, який діє в інтересах держави, про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння заявлені не до Київської обласної державної адміністрації, а до фізичних осіб, у приватній власності яких вони (земельні ділянки) перебувають.
При цьому посилання суду першої інстанції на те, що у зв`язку із внесенням змін до ЗК України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками у спірних правовідносинах перейшли від Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, не свідчить про відсутність (чи добровільне врегулювання між учасниками справи) спору щодо законності вибуття спірних земель лісогосподарського призначення та їх перебування у приватній власності фізичних осіб.
Під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган.
Апеляційний суд зазначив, що прокурор у межах цієї справи може доводити незаконність розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2007 року №№ 1368-1372 "Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність громадян", на підставі яких вибули спірні земельні ділянки з власності держави, без заявлення вимог про скасування цих розпоряджень, оскільки такі розпорядження за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.
Законодавчі зміни щодо органу, який має повноваження розпорядження спірними земельними ділянками, не виключають можливості продовження представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем.
Суд апеляційної інстанції посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 8.9), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року скасувати та залишити в силі ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Колодієм О. М., на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року передана для розгляду колегії суддів: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкову І. Ю., Погрібному С. О. (провадження № 61-17340ск23).
Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року № 38/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В. та на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 362/5155/14-ц за касаційним провадженням № 61-17340ск23.
Суддя Погрібний С. О. також обраний до Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2024 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Колодієм О. М., на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року визначено суддю-доповідача - Лідовця Р. А. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_3 вказує те, що апеляційним судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, неправильно досліджені та оцінені наявні у справі докази, що призвело до скасування законної ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зміни до законодавства у сфері регулювання земельних відносин, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, свідчать про втрату Кабінетом Міністрів України підстав для розпорядженням земельними ділянками, які прокурор вважає спірними, тому відсутні підстави для представництва інтересів Кабінету Міністрів України прокурором. Крім того, виходячи із засад правонаступництва, Київська обласна державна адміністрація повинна виступати як позивач, що вказує на неможливість розгляду позову за відсутністю предмета спору як такого, оскільки позовні вимоги у справі хоча й стосуються конкретного матеріально-правового об`єкта - земельних ділянок, розпорядником яких є облдержадміністрація, проте беззаперечний факт поєднання як позивача та відповідача в одній особі внаслідок змін до законодавства, об`єктивно виключає виникнення правового конфлікту між позивачем і відповідачем. Вважає, що судом апеляційної інстанції не застосовано правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 та постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 907/551/17.