ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 175/2504/13
провадження № 61-12799св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельов Максим Євгенович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС МЮУ) Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3 20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року "На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року"; зобов`язати директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року "На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року", за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги.
Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції вказав про те, що оскаржувана постанова хоча і стосується виконавчого провадження за участю ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження, однак цим рішенням права та обов1язки заявника не порушено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що матеріали справи не містять відомостей щодо повідомлення скаржника ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи до цього суду для продовження розгляду.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 07 червня 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказав про те, що за правилами пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Всупереч вимогам процесуального закону суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу суду першої інстанції, постановлену за наслідками розгляду скарги, направив справу для продовження розгляду, а не розглянув скаргу по суті, усунувши в межах повноважень недоліки судового рішення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувана постанова хоча і стосується виконавчого провадження за участю ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження, але цим рішенням права та обов`язки скаржника не порушуються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. № 1/20.3- 20/22 від 13 січня 2022 року про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року скасувати і постановити в цій частині нове судове рішення, яким:
- визнати неправомірною та скасувати постанову директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. № 1/20.3-20/22 від 13 січня 2022 року про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року "На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року";
- зобов`язати директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ України, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року "На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року", за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 .
У решті постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року залишити без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Зазначає, що рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (частина третя статті 74 Закону України "Про виконавче провадження"), викладених у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 175/3685/2021-ц (провадження № 61-6057св22), в ухвалі Верховного Суду від 14 серпня 2022 року у справі № 175/2496/2019 (провадження № 61-11431ск20).
Інший учасник справи не скористався правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
15 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У жовтні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
14 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2013 року № 2-175/2504/13-ц за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницького А. В.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2013 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М. М. відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року та письмово повідомити його про результати розгляду скарги в цій частині.
08 лютого 2014 року державним виконавцем Попівим Р. І. відповідно до статей 17, 19, 21, 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, копії якої направлено сторонам.
Листом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області) від 14 березня 2014 року за підписом начальника управління П`ятницького А. В. повідомлено відділ про те, що на виконання рішення суду за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року на адресу скаржника 08 травня 2013 року направлено змістовну відповідь.
Враховуючи викладене, керуючись пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, державним виконавцем Попівим Р. І. 31 березня 2014 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року у справі № 4с-175/1731/14 постанову про закінчення виконавчого провадження від 31 березня 2014 року скасовано, в результаті чого 12 листопада 2014 року державним виконавцем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження.
03 грудня 2014 року до відділу надійшов лист Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, яким повідомлено, що управлінням на виконання вимог зазначеного вище виконавчого документа розглянута скарга ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М. М. відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року.
Вказаним листом повідомлено, що за результатами розгляду скарги та у доповнення до раніше наданої відповіді від 08 травня 2013 року за вихідним № Л-972-Ф2 на адресу ОСОБА_1 17 листопада 2014 року за вихідним № Л-972-02 направлено відповідь.
Керуючись пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, державним виконавцем Попівим Р. І. 23 грудня 2014 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням.
Надалі за скаргою ОСОБА_1 від 05 квітня 2017 року директором Департаменту ДВС МЮУ Поліщуком Д. В. здійснено перевірку законності виконавчого провадження № НОМЕР_1. За результатами перевірки прийнято постанову № 3 від 26 травня 2017 року, якою постанову старшого державного виконавця Попіва Р. І. від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 скасовано як незаконну.
На виконання постанови директора Департаменту ДВС МЮУ Поліщука Д. В., постановою начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року скасовано постанову старшого державного виконавця відділу Попіва Р. І. про закінчення виконавчого провадження від 23 грудня 2014 року № НОМЕР_1.
На підставі частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року, 26 червня 2017 року державним виконавцем Мазуром Г. І. прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження до відома.
08 вересня 2017 року на виконання постанови про відновлення виконавчого провадження до відділу надійшов лист начальника управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницького А. В. від 17 серпня 2017 року № 18741/02-63/4220, яким повідомлено про виконання рішення суду в повному обсязі, управлінням розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М. М. відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року, за результатами розгляду якої на адресу ОСОБА_1 направлено відповідь від 08 травня 2013 року за вих. № Л-972-02. Також до раніше наданої відповіді управлінням листом від 17 листопада 2014 року за вих. № Л-972-02 надано додаткову відповідь з цього питання.
Враховуючи викладене, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем Мазуром Г. І. 14 вересня 2017 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року № 175/3238/17 визнано неправомірною постанову відділу про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 14 вересня 2017 року.
Керуючись вимогами частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем Мазуром Г. І. 12 квітня 2018 року прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження, копію якої листом від 13 квітня 2018 року направлено сторонам виконавчого провадження та до суду для отримання виконавчого листа для виконання.
На виконання цієї постанови управлінням ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області листом від 29 травня 2018 року № Л-972-02 повідомлено, що на адресу стягувача рекомендованим листом направлено постанову про результати перевірки виконавчого провадження від 29 травня 2018 року № 58/2018, яку прийнято за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Неклесою М. М. відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року.
Ураховуючи викладене, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем Мазуром Г. І. 11 липня 2018 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова державного виконавця Мазура Г. І. від 11 липня 2018 року є чинною та в установленому законом порядку не скасована.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Абзацом 3 частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Пунктом 2 розділу ХІІ "Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, (далі - Інструкція) посадові особи можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.
Згідно із частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин першої, другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просив визнати неправомірною та скасувати постанову директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3-20/22 про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року "На постанову начальника відділу примусового виконання рішень ДВС ОСОБА_2 від 23 червня 2017 року" та зобов`язати директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки директора Департаменту ДВС МЮУ, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 травня 2018 року "На постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Ярушевської І. І. від 23 червня 2017 року", за результатами повторного розгляду вказаної скарги від 05 травня 2018 року прийняти відповідну постанову, копію якої направити ОСОБА_1 .
У поданій скарзі ОСОБА_1 неправомірність постанови директора Департаменту ДВС МЮУ Кисельова М. Є. від 13 січня 2022 року № 1/20.3-20/22 обґрунтовує тим, що на момент прийняття заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 постанови від 23 червня 2017 року постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Попіва Р. І. від 23 грудня 2014 року була скасована 26 травня 2017 року. Отже, заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Ярушевська І. І. скасувала постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Попіва Р. І. від 23 грудня 2014 року, яка вже була скасована постановою директора Департаменту ДВС МЮУ Поліщуком Д. В. № 3 від 26 травня 2017 року.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки частиною третьою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено підстави, за наявності яких начальник відділу ДВС має право скасувати постанову державного виконавця, то очевидно, що неможливо у законний спосіб скасувати процесуальне рішення (постанову), якщо це процесуальне рішення (постанова) вже скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили, або посадовою особою органу державної виконавчої служби.