ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/2205/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп",
представник позивача - не з`явився,
відповідач - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 (головуючий суддя Ващенко Т.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 (головуючий Ткаченко Б.О., судді: Сітайло Л.Г., Сулім В.В.)
у справі № 908/2205/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торенерджі Груп" (далі - Товариство, позивач)
до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Агентство, АРМА)
про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та скасування реєстраційних дій.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до суду з позовом до Агентства про визнання недійсною односторонньої відмови від договору управління активами (майном) від 07.05.2021 (далі - Договір), укладеного Товариством та Агентством і (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) скасування рішень державних реєстраторів, за якими припинено право позивача на управління майном, переданим за Договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова Агентства від Договору, оформлена оголошенням на сайті 21.09.2022, не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує права Товариства.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.11.2022 позовну заяву та додані до неї матеріали передано за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано недійсною з моменту вчинення односторонню відмову Агентства від Договору, оформлену: оголошенням https://arma.gov.ua/news/typical/ogoloshennya-pro-pripinennya-rozirvannya-dogovoru, опублікованим 21.09.2022; листом від 03.12.2021 № 9215/6.1-33-21/6; повідомленням від 20.01.2022 № 203/6.1-33-22/6. Визнано незаконними та скасовано рішення/реєстраційні дії, перелік яких наведено у резолютивній частині рішення суду першої інстанції.
Рішення та постанова судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:
- одностороння відмова від Договору оформлена оголошенням про припинення (розірвання) договору є нікчемною в силу недодержання обов`язковості нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
- з урахуванням наявного в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2021 у справі № 757/63208/21-к, державний реєстратор мав відмовити у проведенні реєстраційних дій.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2023, яке також залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023, заяву Товариства про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Агентства на користь Товариства 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині перегляду додаткового рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що розмір заявлених Товариством витрат на правову допомогу в сумі 40 000,00 грн є підтвердженим, співрозмірними зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Агентство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на те, що судами при ухвалені оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які скаржник наводить у касаційній скарзі, щодо застосування статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у подібних правовідносинах, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 19, абзацу другого частини другої статті 21, абзаців другого та третього частини третьої статті 21 Закону України "Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", пункту 2 частини першої статті 1044, статей 525, 651, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, також на те, що суд прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; крім того у касаційній скарзі Агентство зазначає про неправомірність присудження витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, оскільки розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді, - при цьому у прохальній частині касаційної скарги Агентство просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Товариством 08.03.2024 подано відзив на касаційну скаргу. Також від Товариства 13.03.2024 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Товариство 13.03.2024 подало клопотання про відкладення розгляду справи, яке протокольною ухвалою від 14.03.2024 задоволено та відкладено розгляд справи на 13:30 04.04.2024.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.04.2024 № 32.2-01/540 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 908/2205/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкова Т.М.
Товариство 04.04.2024 подало клопотання про відкладення розгляду справи. Протокольною ухвалою від 04.04.2024 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання Товариства.
Також від Товариства 04.04.2024 надійшло клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого відмовлено протокольною ухвалою від 04.04.2024, в силу положень частини другої статті 300 ГПК України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Товариство 04.04.2024 подало (1) клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та (2) клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду.
У зв`язку з необхідністю в ознайомленні з вказаними клопотаннями Товариства, Суд у судовому засіданні протокольною ухвалою задовольнив клопотання Агентства про ознайомлення з вказаними клопотаннями Товариства та відклав розгляд справи на 11:00 23.04.2024.
Від Товариства 22.04.2024 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у задоволенні якого Судом відмовлено протокольною ухвалою від 23.04.2024 у зв`язку з його необґрунтованістю та враховуючи, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався як за клопотанням Товариства про відкладення розгляду справи, так і інших його клопотань пов`язаних з розглядом справи.
Протокольною ухвалою від 23.04.2024 також залишено без розгляду відзив Товариство на касаційну скаргу, з огляду на приписи частини другої статті 118 ГПК України, якою передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, оскільки ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 Товариству було надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.03.2024. У свою чергу, Товариством подано відзив лише 08.03.2024. При цьому, відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Водночас Товариством до закінчення вказаного строку не було подано відповідну заяву.
Від АРМА надійшли заперечення на клопотання Товариства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, які протокольною ухвалою від 23.04.2024 долучено до матеріалів справи.
Товариством 22.04.2024 подано клопотання про зупинення розгляду справи, в якому просить зупинити провадження у справі № 908/2205/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 910/5663/22 (910/7708/17); зупинити провадження у справі № 908/2205/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 757/64615/21-ц, у задоволенні якого Судом відмовлено, оскільки у справах, на які Товариство посилається у вказаній заяві та у даній справі правовідносини не є подібними за змістовним критерієм, враховуючи правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 щодо терміну подібні правовідносини", що, у свою чергу, виключає можливість Суду зупинити дане касаційне провадження до закінчення перегляду справ № 908/2205/22 та № 757/64615/21-ц.
Також Судом відмовлено у задоволенні клопотань Товариства (1) про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та (2) про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду у зв`язку з тим, що заявником не обґрунтовано (1) наявність виключної правової проблеми та формування різної правозастосовної практики. Заявник не навів кількісні та якісні показники, які б свідчили про наявність інших справ з подібними правовідносинами та формування судами різної правової практики при їх вирішенні, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в ухвалі від 18.01.2022 у справі № 905/1059/21. Заявником також (2) не наведено інших підстав, які б передбачали передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду чи об`єднаної палати Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, передбачених статтею 302 ГПК України.
Судом також відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про закриття провадження у справі, в якому заявник просив закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, яким передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібним, оскільки Агентство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою не тільки з підстав передбачених пунктом 1 частини другої ГПК України (не врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах), а й пунктами 3, 4 частини другої ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права та суд прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі).
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2019 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва постановлено ухвалу у справі № 757/67086/19-к, за якою задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно Перетятько О.Г., перелік якого наведено у резолютивній частині вказаної ухвали суду.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 757/57430/20-к нерухоме майно (перелік якого наведено у резолютивній частині ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30.12.2019) передане в управління Агентства.
До АРМА 19.01.2021 надійшла ухвала із зверненням Офісу Генерального прокурора від 18.01.2021 № 09/3/2-6816-18 щодо управління майном.
АРМА 11.02.2021 розпочато конкурсний відбір управителя активів та розміщено відповідне оголошення на офіційному вебсайті АРМА.
У березні 2021 року АРМА проведено конкурс з визначення управителя даним майном, переможцем якого визнано Товариство.
Також судами встановлено, що 07.05.2021 Товариством (Управитель) та АРМА (Установник управління) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого Установник управління, у порядку та на умовах, визначених Договором передає Управителеві на строк визначений у пункті 1.2 розділу 1 цього договору, нерухоме майно (далі - Активи) в управління, а Управитель, зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління такими Активами.
Відповідно до пункту 1.1.1 Договору сторони визначити перелік майна, яке передається в управляння позивачу, та ідентифікуючі дані щодо цього майна (адреси, площі, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна).
Згідно з пунктом 1.2 Договору строк управління активами: з моменту передачі Активів, що підтверджується підписанням сторонами акта приймання-передачі активів, до 31.12.2026 або до дня одержання Управителем повідомлення про намір припинення (розірвання) дії Договору у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, набрання законної сили судовими рішеннями про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення Активів в дохід держави в кримінальному провадженні, які перебувають в управління АРМА, або до випадку, визначеного у розділі 6 Договору.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. за реєстровим № 4547.
Товариством та АРМА 26.05.2021 підписано відповідні Акти приймання-передачі активів в управління, відповідно до яких Товариству передано відповідне майно в управління.
Право управління Товариства на відповідне майно зареєстроване у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На офіційному вебсайті АРМА 21.09.2022 опубліковано оголошення (https://arma.gov.ua/news/typical/ogoloshennya-pro-pripinennya-rozirvannya-dogovoru) під заголовком "Оголошення про припинення (розірвання) договору", відповідно до якого у зв`язку з невиконанням Товариством умов Договору, укладеного 07.05.2021 щодо передачі в управління майна, переданого в управління АРМА ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.12.2020 у справі № 757/57430/20-к, Договір припинено (розірвано) з дня опублікування цього оголошення.
Судом встановлено, що у період з 27.03.2023 до 07.04.2023 державними реєстраторами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради прийнято низку рішень про державну реєстрацію припинення прав позивача на управління майном, переданим в управління відповідно до Договору.
Згідно з витягами з державного реєстру прав, підставою для реєстрації припинення права управління Товариства є:
- Договір, серія та номер: 4547, виданий 07.05.2021;
- лист Агентства від 03.12.2021 № 9215/6.1-33-21/6;
- ухвала Київського апеляційного суду від 06.07.2022 у справі № 757/63078/22-к;
- повідомлення Агентства від 20.01.2022 про розірвання договору управління майном (активами), серія та номер 203/6.1-33-22/6.
У квітні 2023 року Агентство направило до приватного нотаріуса Майдибури О.В. запит про призначення дати та часу для підписання Договору. До вказаного запиту Агентство додало наступні документи:
- Договір, реєстровий № 4547;
- лист Агентства від 03.12.2021 № 9215/6.1-33-21/6;
- повідомлення Агентства від 20.01.2022 про розірвання договору управління майном (активами), серія та номер 203/6.1-33-22/6;
- копію ухвали Київського апеляційного суду від 16.11.2021 у справі № 757/67086/19-к.
Листом від 26.04.2023 № 539/01-16 приватний нотаріус Майдибура О.В. повідомив АРМА про те, що: ?на підставі п. п. 6.2., 6.4., 6.5. Договору, п. 3 ст. 651 ЦК України Договір вважається розірваним?.
Відтак, Агентство вказує на те, що укладений з Товариством Договір припинений з дотриманням його умов та вимог чинного законодавства України.
Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що скасування арешту на передані в управління Активи не є підставою для односторонньої відмови від Договору шляхом припинення або розірвання, за умовами пункту 6.4 Договору, в тому числі шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті АРМА.
Натомість, відповідно до пункту 6.2.1 Договору він припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління Активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого рішення про їх стягнення в дохід держави.
Згідно з пунктом 6.3 Договору установник управління, у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління Активів, повідомляє про вказане Управителя, який протягом двох днів зобов`язаний:
- припинити управління Активами (при цьому забезпечити їх належне збереження до моменту фактичного передання Активів установнику управління), здійснити фактичні дії щодо повернення Активів, у порядку, визначеному цим договором;
- здійснити розрахунок витрат на управління, винагороди і надходжень до Державного бюджету України (грошових коштів) та забезпечити їх перерахування;
- прибути за місцезнаходженням Установника управління для підписання додаткового договору про припинення дії цього договору.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у разі неприбуття Управителя за місцезнаходженням Установника управління для підписання додаткового договору про припинення дії Договору або його розірвання, відмова від Договору, припинення або його розірвання установником управління здійснюється шляхом складення повідомлення про намір припинення дії Договору або повідомлення про розірвання Договору (далі - повідомлення) із зазначенням підстави такої відмови (припинення або розірвання), визначеної у пункті 6.4 розділу 6 Договору, і направлення повідомлення на вказану у цьому договорі адресу Управителя. У такому разі дія Договору припиняється або Договір є розірваним з дня одержання Управителем повідомлення від Установника управління або у випадку повернення повідомлення на адресу Установника управління з дня опублікування Установником управління повідомлення на офіційному веб-сайті Установника управління, або в офіційних друкованих виданнях "Офіційний вісник України", газеті "Урядовий кур`єр" тощо, за виключенням зобов`язань, визначених у Договорі щодо правових наслідків, прав та обов`язків сторін, що настають у зв`язку з такою відмовою від Договору (припиненням або розірванням).
Агентство, за його доводами, направляло на адресу Товариства повідомлення про скасування арешту, на підтвердження чого надало до матеріалів справи копії конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Дослідивши копії конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, суди дійшли висновку про те, що з наданих Агентством доказів неможливо встановити, які саме документи та матеріалами направлені Товариству.
Відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Згідно з пунктами 2, 11, 19 Правил надання послуг поштового зв`язку та статтею 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дату та вид послуги, її вартість) є доказами надіслання поштового відправлення, однак не підтверджує, які саме документи у ньому відправлялись. Тільки поштові відправлення з описом вкладення, заповненим з дотриманням вимог цих Правил, підтверджують направлення конкретного документа.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що близька за змістом правова позиція, зокрема, міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 910/23734/17.
Підсумовуючи викладене, суди дійшли висновку, що Агентством не надано належних доказів направлення на адресу Товариства повідомлення про надходження ухвали суду про скасування арешту на Активи, якими є поштова квитанція, чек, накладна та опис вкладення у відповідне відправлення.
Також судами зазначено, що умовами Договору передбачена обов`язковість нотаріального посвідчення правочину про припинення дії Договору.
Абзацом третім пункту 6.5 Договору передбачено, що правочин про припинення дії Договору або його розірвання може бути посвідчений нотаріусом без згоди Управителя так як зазначені Активи у Договорі не є власністю Управителя і Управитель, підписуючи цей Договір, надає письмову згоду Управителя про припинення дії Договору (або його розірвання), у разі настання підстав (випадків, обставин), що визначені у Договорі.
Однак у матеріалах справи відсутній нотаріально завірений правочин про припинення дії Договору.
Обов`язковість нотаріального посвідчення правочину про припинення дії Договору також встановлена й іншими умовами Договору та положеннями чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 3.7 Договору в разі, якщо законодавством України передбачено, що підставою виникнення та/або здійснення прав (або обтяжень) на Активи є державна реєстрація таких прав, або встановлено вимоги до державної реєстрації договорів чи інших правочинів, які є підставою виникнення, або зміни прав (або обтяжень) на Активи, цей Договір є належною правовою підставою для вчинення визначених законодавством України будь-яких реєстраційних дій, актів суб`єктами державної реєстрації щодо цього Договору, та/або щодо виникнення чи зміни прав чи обтяжень щодо Активів, необхідних згідно з чинним в Україні законодавством для виникнення, зміни, та/або здійснення Управителем визначених цим Договором прав, та обов`язків щодо Активів, та/або управління ними, підлягає здійсненню суб`єктами державної реєстрації незалежно від наявності будь-яких зареєстрованих до укладення цього Договору прав, та/чи їх обтяжень щодо Активу.
Згідно з пунктом 13.4 Договору будь-які зміни і доповнення до договору мають юридичну силу тільки у тому випадку, коли вони вчинені у письмовій формі, з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Зміна умов договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони шляхом укладення додаткового договору. Додатковий договір підписується сторонами, посвідчується нотаріусом і є невід`ємною частиною основного договору. На всіх примірниках основного договору робиться відмітка про його зміну або припинення чи розірвання.
Абзацом другим частини третьої статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно із статтею 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Частиною другою статті 1031 ЦК України передбачено, що договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктами 7.1, 7.2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 N 296/5, договір сторін про зміну або розірвання нотаріально посвідченого договору здійснюється шляхом складання окремого договору. Договір про зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх наданих нотаріусу примірниках основного договору проставляється відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання, проставляється нотаріусом підпис і скріплюється його печаткою.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Договір управління активами нотаріально посвідчений та підлягав державній реєстрації, тож усі додатки до нього, у тому числі, одностороння відмова від договору, підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, суди посилаючись на положення пунктів 13.4, 3.7 Договору дійшли висновку, що припинення договору управління у формі односторонньої відмови підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.
Судами зазначено, що Договір укладався між сторонами в порядку та у спосіб, передбачений Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон).
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону передбачено, що управління активами - це діяльність з володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Агентству, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону Агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону Агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.