ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/913/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Сімаченко А. О.,
позивача - Бондарчук В. Є.,
відповідачів - Стапінський В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестіс Систем" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (судді: Поліщук Л. В. - головуючий, Богатир К. В., Таран С. В.) та касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (судді: Поліщук Л. В. - головуючий, Богатир К. В., Таран С. В.) і рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 (суддя Волков Р. В.) у справі
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (наразі - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестіс Систем",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Укрриба",
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору, зобов`язання повернути нерухоме майно,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У травні 2022 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - Держрибагентство, у зв`язку зі зміною найменування наразі - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестіс Систем" (далі - ТОВ "Бестіс Систем") про: 1) визнання незаконним і скасування наказу РВ ФДМУ від 22.10.2019 № 411 "Про укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з ТОВ "Бестіс Систем" (далі - наказ від 22.10.2019); 2) визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840911951, укладеного 25.10.2019 між РВ ФДМУ та ТОВ "Бестіс Систем" щодо причальної споруди (інв. № 3652, реєстровий № 25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 м2, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл (далі - договір оренди від 25.10.2019); 3) зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства та на баланс Державного підприємства "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба") вказану причальну споруду.
Позов з посиланням на положення статей 203, 215, 216, 326 Цивільного кодексу України, статей 22, 141, 287 Господарського кодексу України, статей 1, 3, 4, 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статей 1, 4, 5, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 № 2163-ХІІ, статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269-VІІІ, обґрунтовано обставинами незаконної передачі в оренду спірної причальної споруди державної власності, яка не підпадає під винятки, на які не поширювалася законодавча заборона щодо передачі в оренду.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 закрито провадження у справі № 916/913/22 в частині вимог про визнання незаконним і скасування наказу РВ ФДМУ від 22.10.2019 та про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства спірну причальну споруду. Позовні вимоги прокурора в частині зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути на баланс ДП "Укрриба" вказану причальну споруду залишено без розгляду. Позов прокурора про визнання недійсним договору оренди від 25.10.2019 задоволено та визнано недійсним цей договір.
Задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору оренди, суд першої інстанції виходив із того, що передана за ним причальна споруда підпадає під визначення гідротехнічної споруди, на яку, виходячи із положень законодавства, поширювалась заборона на передачу в оренду, а отже, РВ ФДМУ розпорядилося причальною спорудою шляхом її передачі у строкове платне користування ТОВ "Бестіс Систем" всупереч вимог закону.
Разом із тим, встановивши, що у цій справі прокурор в інтересах держави пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним і скасування наказу РВ ФДМУ від 22.10.2019, визначивши одним із відповідачів РВ ФДМУ, тобто, як зазначив суд, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі РВ ФДМУ), що не відповідає положенням частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач і відповідач не можуть збігатися, адже такий збіг унеможливлює наявність спору, місцевий господарський суд закрив провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним і скасування наказу від 22.10.2019 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, вирішуючи спір в частині позовної вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства спірну причальну споруду, суд першої інстанції установив, що оскільки у цій справі сторонами не заперечувалося, що власником спірної причальної споруди є держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, - Держрибагентства, а отже, спір щодо передачі спірної гідротехнічної споруди у власність Держрибагентства відсутній, то суд теж закрив провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути на баланс ДП "Укрриба" причальну споруду, то місцевий господарський суд зазначив, що в порушення прямої заборони, наведеної в абзаці 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", позовні вимоги у цій частині фактично заявлені прокурором в інтересах державного підприємства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та, як наслідок, позов в цій частині суд залишив без розгляду.
Щодо заяви РВ ФДМУ про застосування позовної давності, то господарський суд першої інстанції установив, що позовна давність до вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору у наведеному випадку не пропущена, оскільки початком перебігу строку позовної давності є момент укладення між відповідачами оспорюваного договору оренди, тобто 25.10.2019, а позов подано у травні 2022 року.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 апеляційні скарги ТОВ "Бестіс Систем" і РВ ФДМУ задоволені. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у цій справі скасовано в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди від 25.10.2019 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, аргументуючи постанову у справі, виходив із того, що установлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що за оспорюваним договором було передано у строкове платне користування майно, на яке поширювалася встановлена законом заборона на передачу його в оренду, у зв`язку з чим відповідач набув речове право оренди всупереч встановленого законом порядку, а отже, договір оренди від 25.10.2019 спрямований на незаконне користування майном (у наведеному випадку гідротехнічною спорудою) і такий договір згідно із частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, а тому є нікчемним. Оскільки визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, позаяк не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди від 25.10.2019. Водночас, пославшись на те, що договір оренди від 25.10.2019 станом на дату прийняття рішення суду першої інстанції припинив свою дію, а стосовно вимог прокурора про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства причальну споруду суд першої інстанції закрив провадження у справі та в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути причальну споруду на баланс ДП "Укрриба" - позов залишив без розгляду, і в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржене, суд апеляційної інстанції зазначив про незастосування наслідків недійсності нікчемного договору з власної ініціативи.
3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них
3.1. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 в частині закриття провадження у справі № 916/913/22 щодо вимог про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства спірну причальну споруду та скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 916/913/22 в частині вимог про визнання недійсним договору оренди від 25.10.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Прокурор у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 216 Цивільного кодексу України, неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 228 Цивільного кодексу України; зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме у постановах від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16, у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 щодо застосування статті 228 Цивільного кодексу України. Також скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 216 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків визнання недійсним правочину, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.
Скаржник стверджує, що договір оренди від 25.10.2019 є оспорюваним (недійсним) правочином; сторони цього договору не мали на меті здійснити умисні дії, спрямовані на порушення публічного порядку; неправомірне відведення спірної причальної споруди в оренду мало місце внаслідок неправильного тлумачення відповідачами норм законодавства з приводу об`єктів державного майна, які не можуть бути об`єктами оренди. На думку прокурора, фактично суд апеляційної інстанції з одного боку, кваліфікуючи встановлені порушення при укладенні договору оренди, як такі, що підривають суспільні, економічні та соціальні основи держави, надав значимість предмету спору у цій справі, проте, з іншої сторони, дійшов хибних висновків з приводу юридичної природи такого правочину, тим самим унеможлививши захист інтересів держави. Водночас прокурор вважає помилковими висновки суду щодо закриття провадження у справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства причальну споруду. В цій частині доводи прокурора зводяться, зокрема, до необхідності застосування реституції у виді повернення спірної причальної споруди органу, уповноваженому управляти майном - Держрибагентству, що є ефективним способом захисту порушених інтересів держави.
3.2. ТОВ "Бестіс Систем" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням її уточненої редакції) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у цій справі, в якій просило її змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновки про нікчемність договору оренди від 25.10.2019.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме пункт 1 - (1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ у взаємозв`язку з відповідними положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 № 2163-ХІІ та Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269-VIII без урахування висновків щодо критерію "якості закону" та пріоритету найбільш сприятливого тлумачення закону, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18), від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 816/502/16, від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18; (2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (завдання та основні засади господарського судочинства, принципи рівності та змагальності) без урахування висновків щодо застосування зазначених норм, викладених у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 904/738/22; (3) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20; (4) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), викладених у постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/19236/20; (5) суд першої інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07, яка пізніше була підтримана Верховним Судом у постанові від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, згідно з якою самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця; пункт 3 - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо (1) застосування частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ після втрати чинності Законом України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 № 2163-ХІІ; (2) щодо застосування частини 3 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269-VIII.
Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про нікчемність договору оренди від 25.10.2019 з тих підстав, що він був спрямований на незаконне заволодіння державним майном, та зокрема зазначає, що на час укладення договору оренди від 25.10.2019 положення частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ містили заборону на передання в оренду лише гідротехнічних захисних споруд, проте спірна причальна споруда не належить до гідротехнічних захисних споруд; будь-яких доказів, що підтверджували би саме такі властивості спірної причальної споруди у матеріалах справи немає; до того ж спірна причальна споруда раніше вже передавалася в оренду Сільськогосподарському обслуговуючому неприбутковому кооперативу "Коровай".
Скаржник також посилається на те, що держава в особі її уповноважених органів - РВ ФДМУ і Дердрибагентства через ДП "Укрриба" отримувала орендну плату за договором оренди від 25.10.2019; упродовж усього періоду оренди з боку Держрибагентства будь-яких зауважень щодо умов конкурсу та/або договору оренди не було, його лист від 11.04.2018 № 3-11-13/2242-18 не містив застережень щодо обмеження на передачу в оренду спірної причальної споруди, що, на думку скаржника, свідчить про суперечливість поведінки позивача. Водночас, за доводами скаржника, будь-яких зауважень щодо виконання умов договору оренди від 25.10.2019 з боку зазначених державних органів не виникало; об`єкт оренди застраховано згідно зі встановленим порядком; ТОВ "Бестіс Систем" є сумлінним орендарем за договором; інші підприємства, які подавали документи для участі у конкурсі на оренду спірної причальної споруди, не оскаржували та не оскаржують договір оренди від 25.10.2019. Отже, втручання держави в право ТОВ "Бестіс Систем" на користування причальною спорудою у наведеному випадку не можна визнати пропорційним і таким, що переслідує легітимну мету.
3.3. Разом із тим, не погоджуючись із ухваленою у справі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у цій справі, до Верховного Суду звернулося РВ ФДМУ, яке просило змінити вказану постанову, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а в решті постанову залишити без змін або ж скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у цій справі, а справу направити на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287, пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) суд апеляційної інстанції застосував норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.09.0223 у справі № 910/1978/22, від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17 щодо застосування частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України; суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 215, 216 Цивільного кодексу України, висновок щодо застосування яких міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19; (2) суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України), а саме не залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство "АйФіш", яке наразі є балансоутримувачем спірного майна.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що звернення прокурора в інтересах держави відбулось в особі неналежного позивача; вважає, що договір оренди від 25.10.2019 є діючим з огляду на положення пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" щодо продовження дії договору на період воєнного стану та протягом чотирьох місяців із дати припинення чи скасування воєнного стану та посилається на постанову Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції порушив статтю 269 Господарського процесуального кодексу України, вийшовши за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції та зробивши висновок про нікчемність спірного договору оренди, оскільки в межах цієї справи не розглядалась вимога про застосування наслідків нікчемного правочину чи пов`язана із цим, та, відповідно і підстави нікчемності правочину також не розглядались; прокурор заявив вимогу саме щодо недійсності договору оренди, до того ж ним рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалося.
Крім того, за доводами скаржника, є помилковим визначення спірної причальної споруди як такої, що підпадає під дію обмежень щодо передачі її в оренду згідно з вимогами законодавства; у наведеному випадку при зверненні з позовом прокурором пропущена позовна давність, яку слід обраховувати з моменту обізнаності позивача про порушення його прав, зокрема з листа від 11.04.2018 №3-11-13/2242-18 щодо погодження на передачу майна в оренду; суд апеляційної інстанції не навів аргументів щодо заяви про застосування позовної давності, хоча, як зазначає скаржник, апеляційна скарга була мотивована також і пропуском строку позовної давності. При цьому скаржник посилається на постанови Великої Палати Верховною Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.
3.4. Держрибагентство у відзиві на касаційну скаргу підтримало доводи касаційної скарги прокурора та водночас просило змінити назву позивача у зв`язку зі зміною його найменування - на Державне агентство розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.
3.5. Від ДП "Укрриба" надійшли письмові пояснення, в яких підприємство наголосило на сумлінному виконанні орендарем умов договору оренди та просило розглядати справу за відсутності представників підприємства.
3.6. Від ТОВ "Бестіс Систем" надійшла заява про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора стосовно його вимог про скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 в частині закриття провадження у справі щодо вимог про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства спірну причальну споруду.
4. Розгляд касаційних скарг та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та це установили суди попередніх інстанцій, відповідно до акта приймання-передачі гідротехнічних споруд, які в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Ізмаїльський рибозавод", але залишились на його балансі, затвердженого наказом Державного департаменту рибного господарства від 12.03.2004 № 57, до сфери управління Міністерства аграрної політики України, на баланс ДП "Укрриба" передано причальну споруду (інв. № 3652, реєстровий № 25592421.30.ААЕЖАД084), площею 273 м2, рік введення в експлуатацію - 1951, розташовану за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл (в районі морського вокзалу).
За даними паспорта інженерної споруди причальної споруди, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Термокіпконтрол" станом на 30.12.2016, вказана причальна споруда розташована на річці Дунай у м. Ізмаїлі Одеської обл. за координатами 45°19ʼ26.3"N 28°50ʼ17.4"Е. Акваторія біля причалу відноситься до Ізмаїльського морського порту, від лівого берега ріки Дунай до середини фарватера, де проходить умовна лінія державного кордону України. Причальна споруда має довжину 25 м, ширину 10,93 м, загальну площу 273 м2. Конструкція це причальна стінка гравітаційного типу; будівельна частина виконана з бетону М300 із використанням армування арматурою № 10; покриття - з/б плити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдобропроф" (далі - ТОВ "Укрдобропроф") звернулося до РВ ФДМУ із заявою від 12.02.2018 про укладення договору оренди державного нерухомого майна - причальної споруди, що обліковується на балансі ДП "Укрриба" та розташована за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, з метою використання для рибогосподарських потреб.
У листі від 21.03.2018 № 08-06-01219 РВ ФДМУ звернулося до Державного агентства рибного господарства України (Держрибагентства) щодо надання висновків стосовно того, що вказаний об`єкт (причальна споруда) може бути переданий в оренду, щодо умов конкурсу і договору оренди, максимально можливого терміну договору оренди, допустимих або бажаних напрямів використання майна орендарем, дозволу (або відмови) на передачу майна в оренду.
Держрибагентство у листі від 11.04.2018 № 3-11-13/2242-18 повідомило, що не заперечує проти укладення договору оренди причальної споруди з метою розміщення рибного господарства за умови внесення відповідних змін та окремих зауважень.
07.08.2019 у газеті "Відомості приватизації" № 32(1260) РВ ФДМУ опублікувало оголошення про намір передати об`єкт державного майна в оренду.
До РВ ФДМУ надійшло звернення двох претендентів щодо оренди державного майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт та здорове життя" (вх. РВ від 09.08.2019 № ЗК/00176) та ТОВ "Укрдобропроф" (вх. РВ від 15.08.2019 № 3K/00306).
У зв`язку з цим згідно з наказом РВ ФДМУ від 29.08.2019 № 114 (зі змінами) вирішено провести конкурс на право оренди державного нерухомого майна та створено комісію з проведення конкурсу.
Наказом РВ ФДМУ від 18.09.2019 № 219 затверджено протокол засідання конкурсної комісії від 18.09.2019 № 120 щодо визначення умов конкурсу на право укладення договору оренди державного майна, яке обліковується на балансі ДП "Укрриба".
За змістом протоколу від 11.10.2019 № 131 засідання конкурсної комісії щодо формування списків учасників конкурсу на право укладення договору оренди державного майна, яке обліковується на балансі ДП "Укрриба", на участь у конкурсі подали документи три учасники: ТОВ "Укрдобропроф", ТОВ "Бестіс Систем", Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Стратегія Т Л".
За результатами розгляду наданих учасниками пакетів документів встановлено відповідність умовам конкурсу та вимогам чинного законодавства пакету документів лише одного учасника - ТОВ "Бестіс Систем", з огляду на що згідно із абзацом 2 пункту 18 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 906, було вирішено не проводити конкурс 15.10.2019 на право укладення договору оренди державного нерухомого майна.
Наказом РВ ФДМУ від 18.10.2019 № 386 затверджено протокол засідання конкурсної комісії від 11.10.2019 № 131; вирішено не проводити аукціон з визначення розміру орендної плати на право оренди державного нерухомого майна у зв`язку з надходженням пропозицій на конкурс тільки від одного претендента, які відповідають умовам - ТОВ "Бестіс Систем"; повідомлено це товариство про укладення з ним договору оренди.
Згідно з наказом РВ ФДМУ від 22.10.2019 № 411 вирішено укласти договір оренди державного майна з ТОВ "Бестіс Систем".
25.10.2019 між РВ ФДМУ (орендодавцем) і ТОВ "Бестіс Систем" (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840911951, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме причальну споруду (інв. № 3652, реєстровий № 25592421.30.ААЕЖАД084), загальною площею 273 м2, за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н (в межах земель Ізмаїльської міської ради, м. Ізмаїл), що перебуває на балансі ДП "Укрриба" (балансоутримувача); вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що проведена Приватним підприємством "Дніпротех і Ко" станом на 30.04.2019 та становить 579 502,00 грн.
Згідно з пунктом 1.2 цього договору майно передається в оренду з метою розміщення рибного господарства.
За умовами пункту 2.1 договору оренди від 25.10.2019 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
У пунктах 3.1, 3.6 вказаного договору сторони обумовили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (серпень 2019 року) 4795,21 грн. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами (пункт 10.1 договору), з можливістю його продовження на той самий строк (у порядку, визначеному пунктом 10.4 договору).
За актом приймання-передавання від 25.10.2019 об`єкт оренди передано орендареві.
4.3. Як установили суди та свідчать матеріали справи, предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Держрибагентства, до РВ ФДМУ та ТОВ "Бестіс Систем" про визнання незаконним і скасування наказу РВ ФДМУ від 22.10.2019, визнання недійсним договору оренди від 25.10.2019, зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства та на баланс ДП "Укрриба" спірну причальну споруду.
4.4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 закрито провадження у цій справі в частині вимог про визнання незаконним і скасування наказу РВ ФДМУ від 22.10.2019 та про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства спірну причальну споруду. Водночас судом залишено без розгляду позовні вимоги прокурора в частині зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути на баланс ДП "Укрриба" вказану причальну споруду. Позов прокурора про визнання недійсним договору оренди від 25.10.2019 задоволено та визнано недійсним цей договір.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді в особі визначеного ним органу; наголосив, що у наведеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із встановлених обставин порушення вимог законодавства щодо передачі спірної причальної споруди в оренду з огляду на що визнав правомірними вимоги прокурора про визнання недійсним укладеного між відповідачами у справі договору.
4.5. Рішення суду першої інстанції переглядалося апеляційним господарським судом в межах доводів та вимог апеляційних скарг РВ ФДМУ та ТОВ "Бестіс Систем", а саме в частині задоволення судом першої інстанції позовних вимог прокурора щодо визнання недійсним договору оренди від 25.10.2019. Отже, рішення суду в частині закриття провадження у цій справі щодо вимог про визнання незаконним і скасування наказу РВ ФДМУ від 22.10.2019 та про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства спірну причальну споруду, а також в частині залишення без розгляду позовних вимог прокурора щодо зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути на баланс ДП "Укрриба" причальну споруду не було предметом апеляційного оскарження та не переглядалося судом апеляційної інстанції з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
4.6. Прокурор в апеляційному порядку взагалі не оскаржував рішення місцевого господарського суду.
4.7. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про підтвердження прокурором підстав представництва держави у наведеному випадку та дійшов висновку про те, що договір оренди від 25.10.2019, про недійсність якого заявлено позов, згідно із частинами 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, а тому є нікчемним; між тим, оскільки визнання недійсним нікчемного договору є неналежним способом захисту прав, позаяк не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, то суд скасував рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди від 25.10.2019, відмовивши у позові в цій частині. Водночас у решті рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
4.8. Як свідчить зміст касаційної скарги, прокурор оскаржив рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі № 916/913/22 щодо вимог про зобов`язання ТОВ "Бестіс Систем" повернути у власність Держрибагентства спірну причальну споруду, а постанову апеляційного господарського суду - в частині вимог про визнання недійсним договору оренди.
Оскільки касаційна скарга прокурора спрямована у тому числі на скасування рішення місцевого господарського суду в тій його частині, що не оскаржувалася ні прокурором, ні іншими учасниками справи в апеляційному порядку, та беручи до уваги, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2024 було помилково відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2023 у справі № 916/913/22 (в оскарженій ним частині), колегія суддів не переглядає вказане судове рішення, не надає оцінки відповідним доводам скаржника та виснує про необхідність закриття касаційного провадження з перегляду зазначеного судового рішення у зазначеній частині, у зв`язку з чим визнає обґрунтованими доводи ТОВ "Бестіс Систем", викладені у заяві про закриття касаційного провадження.
4.9. У свою чергу, як свідчить зміст касаційних скарг РВ ФДМУ та ТОВ "Бестіс Систем", відповідачі не погодилися з мотивувальною частиною постанови суду апеляційної інстанції про відмову у позові про визнання недійсним договору.
4.10. Верховний Суд, переглянувши оскаржену постанову суду апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційних скарг, виходить із такого.
4.11. Станом на момент передачі спірного нерухомого майна в оренду організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, були унормовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ.
У статті 5 цього Закону зазначено, що орендодавцями, зокрема, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.
Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ не можуть бути об`єктами оренди, зокрема об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам`яток культурної спадщини, нерухомих об`єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників та гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів), а також об`єкти, включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29.06.2004.